Постанова № 20024337, 18.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 18/1823/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність без номера від 01.08.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4717 П/1-14) на рішення господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2011 року у справі № 18/1823/11

за позовом закритого акціонерного товариства "Ритейлінгова компанія "Євротек", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 26190,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Ритейлінгова компанія "Євротек" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 190,86 грн., що складається з наступних сум: 16 460,47 грн. заборгованість з орендної плати за договором оренди № Р0019/0-08 від 31.03.2008р. за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р. та нараховані на неї 1210,86 грн. 3% річних, 5201,51 грн.- інфляційні нарахування за період з 01.10.2008 р. по 14.03.2011 р., 2821,96 грн. пені за період з 14.03.2010 р. по 14.03.2011 р.; 317,78 грн.- заборгованість за договором про технічне і експлуатаційне обслуговування №Р0020/0-08 від 02.04.2008р. за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р. та нараховані на неї 23,38 грн. 3% річних, 100,42 грн. інфляційні нарахування за період з 01.10.2008 р. по 14.03.2011 р., 54,48 грн.- пені за період з 14.03.2010 р. по 14.03.2011 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2011 року у справі № 18/1823/11 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково.З відповідача на корить позивача стягнуто 24 901,22 грн., з яких: заборгованість за договорами в розмірі 16778,25 грн., 3% річних в розмірі 1234,24 грн., інфляційні втрати - 5301,93 грн., пеня - 1586,80 грн.Також з відповідача на користь позивача стягнуто 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені за договорами за період з 14.09.2010 р.по 14.03.2011 р. відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

Зважаючи на належне повідомлення представника відповідача про час та місце судового засідання, враховуючи встановлений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, а також те, що розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 16.11.2011 р. у зв"язку з неявкою сторін, справа розглядається за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесулаьного права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

31 березня 2008 року між позивачем - Закритим акціонерним товариством «Ритейлінгова компанія «Євротек»та відповідачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір суборенди приміщення №Р0019/0-18 (далі договір суборенди) .

Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач- орендар зобов»язався передати відповідачу-суборендарю в строкове платне користування (оперативний лізинг), а суборендар-відповідач зобов»язався прийняти в строкове платне користування приміщення (далі об»єкт), яке визначено даним договором і сплачувати орендарю орендну плату. Адреса приміщення, в якому знаходиться об»єкт оренди визначена п.1.2 Договору: Україна АДРЕСА_2 Загальна площа об»єкту становить 130,38 кв.м. (п.1.3 договору). Сума щомісячної орендної плати, відповідно до п. 5.2 Договору, складає 16 460,47 грн. в .т.ч. ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору суборенди строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття об»єкту по акту приймання-передачі.

22 квітня 2008 року між сторонами договору суборенди було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 130,38 кв.м., а також комплект ключів, що забезпечують доступ в дане приміщення, в кількості п»яти штук.

30 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору суборенди, згідно з якою сторони дійшли згоди про розірвання договору суборенди приміщення №Р0019/0-18 від 31.03.2008 р. суборенар зобов»язався звільнити приміщення до 30.09.2008 р.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач-суборендар користувався орендованим по договору суборенди приміщенням протягом періоду з 21.04.2008 року по 30.09.2008 р., але зобов»язання за цим договором щодо сплати орендної плати виконав не в повному обсязі, не сплативши позивачу орендну плату за останній місяць вересень 2008 р. в розмірі 16 460,47 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки в пункті 2 додаткової угоди № 2 від 30.09.2008 р. до договору суборенди зазначено, що суборендар зобов"язується звільнити приміщення до 30.09.2008 року, цією угодою не було встановлено конкретної дати, яка б вказувала на те, коли саме необхідно

звільнити приміщення.Зазначена додаткова угода була підписана 30.09.2008 р. та цією ж датою було підписано акт приймання -передачі з суборенди приміщення, у зв"язку з чим відповідач вважає, що зазначені факти свідчать про те, що приміщення було ним звільнено до 30.09.2008 р., оскільки, на його думку, було б недоцільно підписувати угоду тією ж датою, до якої повинно було бути звільнено приміщення.Крім цього відповідач зазначає на те, що ним на адресу позивача було надіслано лист від 29.09.2008 р., який позивач отримав 30 вересня 2008 р. і яким було повідомлено останнього про звільнення приміщення з 01 вересня 2008 року і запропоновано позивачу відшкодувати орендну плату за вересень 2008 року відшкодувати рівними частками протягом трьох місяців не пізніше 20 грудня 2008 року.Однак, як вказує відповідач, з 30 вересня 2008 року -дати підписання додаткової угоди до договору суборенди та акту приймання передачі приміщення з оренди з боку позивача не надходило жодного листа з пропозицією остаточного розрахунку і укладення додаткової угоди стосовно розрахунків за орендоване приміщення.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає, що відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України з боку позивача мало місце прострочення кредитора щодо прийняття належного виконання обов"язку відповідачем щодо повернення приміщення.

Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В пункті 1 додаткової угоди № 2 до договору суборенди зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору суборенди приміщення з 30 вересня 2008 р., а тому зобов"язання сторін по цьому договору припинилися з 30.09.2008 р. незалежно від доцільності зазначення в додатковій угоді про обов"язок суборендаря повернути приміщення до дати розрівання договору.

Крім цього в акті приймання -передачі приміщення з оренди, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками зазначено що суборендар передав, а орендар прийняв приміщення, а також комплект ключів, що забезпечують доступ до приміщення і цей акт не містить застережень про те, що приміщення було повернуто з оренди раніше дати складання акту.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим до виконання.

Зважаючи на наведене, надсилання відповідачем листа позивачу про звільнення ним орендованого приміщення до розірвання договору з 01 вересня 2008 р. не є юридичним фактом, на підставі якого він звільняється від обов"язку по сплаті орендної плати за період дії договору -за вересень 2008 р., в тому числі не є обставиною, яка передбачена ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України для звільнення орендаря від сплати орендної плати, а саме неможливістю користання орендованим майном за обставини, за які орендар не відповідає.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по договору суборенди.

Також місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих на цю заборгованість 3% річних, інфляційних та частини пені, обгрунтовано пославшись на наступне.

Відповідно до ч. І ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу на заборгованість по договору суборенди приміщення 3% річних в розмірі 1210,86 грн. та інфляційні втрати на суму 5201,51 грн. за період з 01.10.2008 р. по 14.03.2011 р.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено що, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1.3 договору суборенди приміщення передбачено, що у випадку прострочення орендних платежів суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем на підставі п.10.1.3 Договору суборенди приміщення відповідачу нараховано пеню за несплату орендної плати за період з 14.03.2008 р. по 14.03.2011р. в розмірі 2821,96 грн.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами договору суборенди та законодавством не встановленого іншого терміну нарахування пені, стягненню підлягає пеня, нарахована відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України за 6 місяців період з 14.03.2010р. по 14.09.2010р. яка становить за 1556,75 грн.

В іншій частині нарахована пеня за договором суборенди стягненню не підлягає, оскільки нарахована в порушення зазначеної норми.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по договору про технічне і експлуатаційне обслуговування №Р0020/0-08 від 02 квітня 2008 р. та нарахованих на цю заборгованість 3% річних, інфляційних та пені, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про їх частково задоволення, виходячи з наступного.

02 квітня 2008 року на виконання п.5.4 договору суборенди між позивачем та відповідачем було укладено договір про технічне і експлуатаційне обслуговування №Р0020/0-08 (далі договір №Р0020/0-08).

Відповідно до умов договору №Р0020/0-08 позивач-балансоутримувач забезпечує технічне обслуговування, експлуатацію та ремонт приміщення Міні-гіпермаркета, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в тому числі приміщення що передається відповідачу суборенарю за договором суборенди, загальною площею 130,38 кв.м., а також утримання прилеглих територій, а суборендар приймає участь у витратах балансоутримувача в порядку передбаченому цим договором. Розрахунок вартості обслуговування проводиться в порядку, що вказаний в таблиці 1. Відповідно до пункту 3.1. договору №Р0020/0-08. Щомісячна вартість обслуговування за даним договором визначається на підставі актів.

Позивачем на підтвердження виконання комунальних послуг було надано акти надання послуг №440 від 30.04.2008р., №544 від 31.05.2008р., №627 від 30.06.2008р., №803 від 31.07.2008р., №921 від 31.08.2008р., №1115 від 30.09.2008р.

Місцевий господарський суд зазначивши, що вказані акти підписані обома сторонами та їх загальна сума становить 14 131,89 грн. дійшов висновку, що позивач свої зобов»язання за цим договором виконав в повному обсязі, а оскільки відповідач за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008р. за надані послуги не розрахувався його заборгованість з оплати послуг з технічного та експлуатаційного обслуговування приміщення становить 317,78 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги належності та допустимості доказів, а саме передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегія суддів з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач довів факт надання послуг відповідачу по договору № РОО20/0-08 у спірний період-вересень 2008 р. не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що акти надання послуг №440 від 30.04.2008р., №544 від 31.05.2008р., №627 від 30.06.2008р., №803 від 31.07.2008р., №921 від 31.08.2008р. підписані сторонами та скріплені їх печатками.Тому відповідач безпідставно посилається в апеляційній скарзі на те, що йому взагалі позивачем не надсилалися акти наданих послуг по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, акту надання послуг № 1115 від 30 вересня 2008 р. на суму 658,42 грн. не містить підпису відповідача та не скріплений його печаткою, а тому не може вважатися належним та допустим доказом по справі.

Ухвалою суду від 16 листопада 2011 р. апеляційний господарський суд витербував у позивача докази надання послуг по договору відповідачу у вересні 2008 р, зважаючи на те, що цей акт не підписано ПП ОСОБА_2

Позивач у наданих на виконання цієї ухвали поясненнях та в клопотанні суду першої інстанції про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 56, 129) вказував на те, що відповідачем було частково оплачено надані за цим актом послуги на суму 340,64 грн., у зв»язку з чим несплаченою залишилась заборгованість по договору № РОО20/0-08 в сумі 317,68 грн.

Колегія суддів вважає ці доводи необгрунтованими.

З наданої відповідачем банківської виписки з реєстру кредитових платежів вбачається, що останній платіж по договору № РОО20/0-08 на загальну суму 3940,63 грн. було здійснено 19.08.2008 р. тобто до, а не після складання акту надання послуг № 1115 від 30 вересня 2008 р..Частину цієї суми позивач в якості передплати зарахував на оплату послуг по акту надання послуг № 1115 від 30 вересня 2008 р. Доказів того, в якому місяці, за який період та в якій сумі відповідач здійснював платежі по договору № РОО20/0-08 позивач не надав незважаючи на те, що ухвалою суду від 16 листопада 2011 року суд витребовував у нього уточнений розрахунок суми боргу та інших нарахувань з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України із зазначенням номерів та дат платіжних документів та сплаченої суми окремо по договорам.

Зважаючи на наведене, позивач не довів, що відповідачем перераховувались грошові кошти на оплату вже наданих у вересні 2008 року послуг по договору № РОО20/0-08, а тому, враховуючи те, що акт надання послуг № 1115 від 30 вересня 2008 року не містить підпису та печатки відповідача, позивач не довів факту надання ним послуг відповідачу по договору № РОО20/0-08 у спірний період вересень 2008 р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по договору № РОО20/0-08 про технічне та експлуатаційне обслуговування від 02 квітня 2008 р. та нарахованих на неї 3% річних, інфляційних та пені та вважає, що місцевий господарський суд внаслідок порушення норм процессуального права та недоведеності обствин, що мають значення для справи які він визнав встановленими, дійшов неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначених вимог.

Виходячи з викладеного оскаржуване рішення слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 16460,47 грн. та нараховані на неї 1210,86 грн. -3% річних, 5201,54 грн. інфляційних та1556 грн. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процессуального кодексу України судові витрати покладаються на сторонни пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2, 4 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2011 року у справі № 18/1823/11 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»( 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 5, корп.2, п/р №26007001311146 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 34771370) 16460,47 грн. боргу, 1210,86 грн.-3%, 5201,51 грн. інфляційних, 1556,75 грн. пені, 244,29 грн. державного мита та 220,11 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Повний текст постанови складено 13.12.2011 р.

Згідно з оригіналом

секретар суду Скорописова Н.І.

16.12.2011 р.