Ухвала суду № 20024326, 16.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"12" грудня 2011 р. Справа № 47/253-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.09.2010р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 09.12.2011 р.,

субєкта подання апеляційної скарги - ОСОБА_3 що діє на підставі довіреності №171/10/10-012 від 10.01.2011 р.,

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. №4654 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.10 по справі № 47/253-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод», м. Сімферополь,

до Публічного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків,

про стягення 14500,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 р. ТОВ «Салтівський хлібзавод»звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»14500,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті товару відповідно до договору від 01.02.2009 р. №3/Т.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. по справі № 47/253-10 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю.

21.10.2011 р. до суду із апеляційною скаргою на вищезазначене рішення звернулася Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ). В своїй апеляційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення місцевого господарського суду по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Салтівський хлібзавод»відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги СДПІ посилається на нікчемність договору від 01.02.2009 р. №3/Т як такого, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Це твердження обґрунтоване посиланням на зміст акту перевірки ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»№3320/23-106/31340536 від 13.09.2010 р. та зміст акту перевірки ТОВ «Салтівський хлібзавод»від 10.06.2010 р. №298/23-130/36165787, відповідно до яких у підприємств сторін договору №3/Т від 01.02.2009 р. відсутні дані про фактичне виконання договору поміщення товару на склад, його транспортування покупцю, використання товару в господарський діяльності покупця. З цього апелянт робить висновок про те, що договір в дійсності не виконувався, а складені видаткові накладні та податкові накладні були використані для безпідставної зміни розміру податкових зобовязань сторін угоди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 р. апеляційну скаргу СДПІ було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.12.2011 р., запропоновано позивачу та відповідачу надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а СДПІ правове обґрунтування заінтересованості цього органу у результаті розгляду господарського спору.

Представником ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»12.12.2011 р. подано до суду письмове пояснення із додатками, в якому він, посилаючись на докази, зазначає, що процесуальна заінтересованість СДПІ у вирішення даного спору відсутня, оскільки сума податкових зобовязань ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»за період здійснення господарської операції за договором від 01.02.2009 р. №3/Т була узгоджена у встановленому законом порядку задовго до подання апеляційної скарги і на даний час змінитися не може.

Представником позивача 12.12.2011 р. до суду поданий ряд доказів, що стосуються процедури узгодження суми податкових зобовязань ТОВ «Салтівський хлібзавод».

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та поясненні доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та субєкта подання апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.02.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Салтівський хлібзавод” та публічним акціонерним товариством „Хлібзавод Салтівський” (на той час ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський») був укладений договір купівлі-продажу № З/Т (далі договір). Пунктом 1.1 цього Договору передбачено, що Продавець зобовязується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та сплати на умовах цього договору товар, в кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна вартість договору складає суму усіх накладних до цього договору.

Відповідно до залучених до матеріалів справи видаткових накладних, на які послався місцевий господарський суд при винесенні рішення, позивачем був переданий у власність ПАТ „Хлібзавод Салтівський” товар, а саме: етикетка „наклейка” на суму 98417399,05 грн., у тому числі ПДВ 16402899,84 грн.

Грошове зобовязання по оплаті товару було виконане відповідачем частково.

Оскільки відповідачем не були надані суду докази повної сплати заборгованості, в тому числі в межах розміру позовних вимог 14500, 00 грн., місцевим господарським судом позовні вимоги були задоволені, про що винесене рішення від 22.09.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача заперечив наявність процесуального інтересу СДПІ у даній справі, посилаючись на той факт, що СДПІ не була учасником спірної угоди, тому її заінтересованість може мати виключно фіскальний характер, між тим, сума податкових зобовязань сторін угоди була узгоджена у 2010 р. і на даний час змінитися не може.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі у їх сукупності, погоджується із твердженням позивача.

Так, процесуальна заінтересованість державного органу, який не є учасником господарських правовідносин, може бути обумовлена виключно його функцією.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Приймаючи до уваги територіальну юрисдикцію СДПІ, процесуальна заінтересованість даного органу у господарському спорі може полягати тільки у забезпеченні належного виконання ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»свого зобовязання по сплаті податків і тільки в цій частині рішення місцевого господарського суду у даній справі може стосуватися прав та інтересів апелянта.

Як встановлено колегією суддів у даній справі і не заперечується жодним з учасників спору, в тому числі апелянтом, розмір податкових зобовязань ПАТ «Хлібзавод «Салтівський», що виникли внаслідок здійснення господарської операції за договором № З/Т від 01.02.2009 р., остаточно узгоджений в 2010 р.

Так, на підставі акту податкової перевірки ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»№3320/23-106/31340536 від 13.09.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення №0001480854/0 від 24.09.2010 р. та №0001490854/0 від 24.09.2010 р. про донарахування сум податкових зобовязань.

Дані повідомлення-рішення було оскаржене платником (ПАТ «Хлібзавод «Салтівський») в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 28.01.2011 р. №359/10/25-103, прийнятим за наслідками розгляду скарги ПАТ «Хлібзавод «Салтівський», встановлено, що СДПІ невірно визначений обсяг податкових зобовязань даного платника та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001480854/0 від 24.09.2010 р. та №0001490854/0 від 24.09.2010 р.

Зокрема, з рішення ДПА у Харківській області від 28.01.2011 р. №359/10/25-103 вбачається, що Податкова адміністрація, дослідивши зміст рішення місцевого господарського суду по даній справі, а також висновок судової економічної експертизи ХНІДІСЕ №8557 від 11.11.2010 р. та інші докази здійснення господарської операції, дійшла до висновку, що договір № З/Т від 01.02.2009 р. був спрямований на дійсне настання правових наслідків, створив господарський результат і є дійсним. Опираючись на цей висновок, Податкова адміністрація визначила висновки СДПІ невірними, а нараховані податкові зобовязання безпідставними, внаслідок чого і скасувала зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом і не заперечується учасниками спору, в тому числі представником СДПІ, на даний час податкової заборгованості за період проведення спірної господарської операції ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»не має.

Рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі Податкова адміністрація) від 28.01.2011 р. №359/10/25-103 на день вирішення спору не скасоване и створює правові наслідки у вигляді узгодження суми податкових зобовязань платника податків.

Діюче податкове законодавство не передбачає процедури повторного узгодження податкового зобовязання, яке вже було узгоджене в адміністративному порядку, тому жодні обставини, в тому числі будь-яке рішення колегії суддів за наслідками вирішення даного спору, не можуть вплинути на обсяг податкових зобовязань ПАТ «Хлібзавод «Салтівський».

Таким чином, фіскальна зацікавленість субєкта подання апеляційної скарги виключається.

Дослідивши правовідносини сторін, колегія суддів не вбачає порушень будь-яких цивільних прав субєкта звернення з апеляційною скаргою або необхідності захисту його цивільних інтересів, що також свідчить про те, що рішення місцевого господарського суду по даній справі не впливає на права та інтереси СДПІ.

Так, під цивільним правом слід розуміти юридичну можливість визначеного суб'єкта впливати на конкретне благо (майнове чи немайнове).

Цивільне право субєкта завжди є правом на певну цінність - матеріальну або духовну, що вирізняє таку юридичну можливість від правоздатності особи як абстрактної можливості бути суб'єктом цивільних правовідносин, мати суб'єктивні права та обов'язки.

Зміст цивільного права зазвичай становлять три юридичні можливості (правомочності): а) можливість вести себе певним чином (право "на власні дії"); б) можливість вимагати певної поведінки від інших (право "на чужі дії"); в) можливість захисту порушеного права в юриcдикційному порядку (в судовому порядку, шляхом звернення до державних органів, третейського суду тощо).

Оскільки відповідно до обставин спору апелянт не є учасником господарських правовідносин, твердження апелянта про порушення його права є безпідставним.

В цій частині колегія суддів також вважає необхідним підкреслити, що сам факт оспорювання апелянтом господарської угоди або кваліфікація її як нікчемної не створює підстав для отримання судового захисту, оскільки захист є похідним від виду порушення права і має відповідати меті його поновлення, а в даному випадку апелянтом не наведено конкретного права, якому може бути спричинена шкода внаслідок винесення рішення місцевим господарським судом.

Визначення охоронюваного законом інтересу міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., зокрема, тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". В цьому Рішенні КСУ визначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам".

Виходячи з цього визначення, колегія суддів доходить до висновку, що у спірних правовідносинах відсутній охоронюваний законом інтерес СДПІ, який підлягає судовому захисту.

Відповідно до розяснення Вищого господарського суду України, викладеного у інформаційному листі від 29.06.2010 р. №01-08/396 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України в 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»(публ. Вісник господарського судочинства, серпень 2010 р., №4) дійшовши до висновку про те, що рішення суду першої інстанції не стосується прав і обовязків особи, не залученої до участі у справі, апеляційний господарський суд припиняє апеляційне провадження.

Таке процесуальне рішення випливає і з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в його постанові від 07.07.2009 р. за справи №01/65-88.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність припинення апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження у даній справі, порушене за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі №47/253-10 припинити.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст ухвали складено та підписано 15.12.2011 року