Постанова № 20024308, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 5021/1546/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Куліжко Л.В. (б/н від 25.09.11р.)

Абрамова Н.І.( б/н від 04.07.11р.)

Чалий В.О.- директор

відповідача ОСОБА_1 (дов. № 18-49/680 від 17.05.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе” (вх. № 4166 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 06.09.11 р. у справі № 5021/1546/2011

за позовом Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс", м. Суми

до Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми

про стягнення 81993,72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач, Комунальне підприємство Сумської міської ради “Електроавтотранс”, звернувся до суду про стягнення з відповідача, Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, заборгованість в сумі 81993 грн. 72 коп., в тому числі: недоотриману суму доходів - 81053 грн. 87 коп., борг за несвоєчасну оплату - 939 грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06 вересня 2011 року (суддя Лугова Н.П.) по справі №5021/1546/2011 позов задоволений повністю.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06 вересня 2011 року по справі №5021/1546/2011 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що відповідач свої зобовязання щодо сплати за надані послуги згідно договору виконав в повному обсязі та на підставі документів, що у відповідності до умов договору підтверджують обсяги та вартість наданих позивачем послуг, а саме: актів приймання передачі, податкових накладних, рахунків. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає що, протягом всього 2010р та до квітня 2011р. позивач не мав жодних майнових претензій до відповідача стосовно виконання договору в частині розрахунків за надані послуги, але в квітні 2011 р. листом від 15.04.2011р.№379 позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати кошти в розмірі 81053 грн. 87коп. за начебто надані позивачем додаткові послуги, що не були відображені в актах приймання передачі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін, посилається на, те що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, що позиція відповідача в апеляційній скарзі не підтверджена належними та допустими доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і правомірно встановлено місцевим господарським судом, 31.12.2009 року між сторонами був укладений договір перевезення пасажирів № 3/176 (надалі Договір) відповідно до умов якого перевізник (позивач) прийняв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги по перевезенню пасажирів працівників відповідача електротранспортом (тролейбуси) в робочі дні, за маршрутами зазначеними у Договорі, а відповідач зобовязується сплатити за надані послуги.

В п. 3.2 вказаного договору зазначено, що загальна вартість договору орієнтовно складає 368 776,20 грн. та визначена як загальна вартість послуг виконаних виконавцем замовнику, відповідно умов договору на підставі розрахунків та актів приймання-передачі виконаних послуг. Замовник проводить оплату послуг щомісячними платежами на підставі рахунків на оплату.

Абзацем другим п.3.2 договору встановлено відповідач здійснює оплату послуг щомісячними платежами, кожний із яких в розмірі 100 % вартості послуг, наданих позивачем відповідачу на протязі звітного місяця, - до 10-го числа місяця, наступного за місяцем наданих послуг, на підставі рахунку на оплату.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України у договорі про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів здачі-прийомки виконаних робіт, позивач надав відповідачу послуги та виставив позивачу рахунки на суму 36102 грн. 24 коп.

У позивача в 2011 році Головним контрольно-ревізійним управлінням України проводилась ревізія за 2009 2010 року та завершений звітний період 2011 року. Актом № 07-24/38 від 25.05.2011 року було встановлено, що в помісячному розрахунку впродовж 2010 року спеціалістами позивача був врахований час виконання спеціальних рейсів, який був складовою частиною розрахунку витрат від перевезення працівників у 2009 році, а тому були невірно виставлені рахунки за виконану роботу за період з січня по грудень 2010 року та недоотримано позивачем доходу в розмірі 81053 грн. 87 коп.

В квітні 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, щодо стягнення боргу та завданих збитків за несплату послуги по перевезенню пасажирів по договору №3/176 від 31.12.2009 року в сумі 37042 грн. 09 коп. Крім того, 15.04.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом про перерахування недоотриманих коштів за вищезазначеним договором за виконані спецрейси у 2010 році в сумі 81053,87 грн.

Відповідач на вищезазначену претензію позивача відповів лиcтом від 06.05.2011 року, де зазначив, що в бюджеті на 2011 рік не передбачено грошові кошти на вирішення даного питання але враховуючи всю значимість співпраці та необхідність оперативного вирішення спору перерахує позивачу 45000 грн., отже відповідач фактично цим листом підтвердив та визнав факт недоотримання позивачем доходів на суму 81053 грн. 87 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 81053 грн. 87 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати або аргументованих заперечень про причини ухилення від виконання зобовязання не надав, та правомірно задовольнив позов в частині стягнення вищезазначеної суми.

Посилання відповідача, в апеляційній скарзі щодо виконання своїх зобовязань щодо сплати за надані послуги в повному обсязі безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема відповідно розрахунку вартості перевезення робітників Замовника за звітний місяць (довідка) про виконання спеціальних рейсів по перевезенню робітників ПАТ СМНВО ім. Фрунзе розраховувався щомісяця за кількістю рейсів, по маршрутам, відповідно предмету договору та згідно розрахунку вартості перевезення працівників ПАТ СМНВО ім. Фрунзе на 2010 рік до договору, час виконання спеціальних рейсів складало 9,29 годин у розрахунку на день, всього підлягало компенсації за місяць 30731,35 грн. (тобто 30731, 35 грн. х 12 місяців = 368776,20 грн.).

Але внаслідок механічної помилки в помісячному розрахунку впродовж 2010 року спеціалістами КП СМР «Електроавтотранс»був врахований час виконання спеціальних рейсів у розмірі 7,24 годин у розрахунку на день, який був складовою частиною розрахунку витрат від перевезення працівників у 2009 році, про що свідчить договір перевезення №1/5 від 02.01.2008 року, де вартість послуг складає 183 528,00 грн. Внаслідок чого були невірно виставлені рахунки за виконану роботу за період з січня по грудень 2010 року та недоотримано позивачем доходів на суму 81053 грн.87 коп.

Відповідно до п.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже посилання відповідача, в апеляційній скарзі щодо виконання своїх зобовязань в повному обсязі є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи, зокрема що відповідачу при підписанні договору №3/176 від 31.12.2009р була відома зазначена сума в п 3.2 про загальну вартість договору яка складає 368776,20 грн, тобто вартість даного договору збільшена в порівнянні з попереднім договором перевезення №1/5 від 02.01.2008 року, де вартість послуг складає 183 528,00 грн, що спростовує заперечення відповідача.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати по Договору, а саме прострочення платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від недоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Господарському кодексі України відсутнє поняття пені, а відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобовязання може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені зазначеним законом обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ та зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення пені у сумі 939 грн.85 коп.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуване ним рішення господарського суду Сумської області від 06.09.11 р. у справі № 5021/1546/2011 залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.09.11 р. у справі № 5021/1546/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 12.12.2011 р.