Постанова № 20024306, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5023/7753/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мирошникова О.Ш.

відповідача - Походенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4727 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.11 р. у справі № 5023/7753/11

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек", м. Харків

до ТОВ імені газети "Ізвєстія", с. Верхневодяне

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 174428,86 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 99915,01 грн., пені в сумі 15486,83 грн., штрафу в розмірі 34639,55 грн., інфляційних витрат в сумі 18384,36 грн. та 3% річних в розмірі 6003,11грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.11р. у справі № 5023/7753/11( суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 96915,01 грн., інфляційні витрати в розмірі 18384,36 грн., 3% річних в розмірі 6003,11 грн., державне мито в розмірі 1213,02 грн. та 164,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. - в позові відмовлено, з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної своєчасної оплати, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 96915,01 грн., інфляційних витрат в розмірі 18384,36 грн., 3% річних в розмірі 6003,11 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, в іншій частині просить вказане судове рішення залишити без змін.

У апеляційній скарзі зазначив, що частина видаткових накладних не мають відношення до договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р., оскільки містять посилання на інші договори: видаткова накладна №РН-0000152 від 31.03.2008 р. - договір №13/02-03 сем від 13.02.2008 р.;видаткова накладна №РН-000201 від 19.04.2008 р. - договір №13/02-03 сем від 13.02.2008 р.;видаткова накладна №РН-0000057 від 20.03.2009 р. - договір №ТК 21/20/03-2 від 20.03.2009 р.- не є належними доказами здійснення поставок товару за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р., оскільки зазначене в них найменування товару не передбачене Додатками до цього договору.

Видаткова накладна № РН-100451 від 17.05.2008 р. на суму 17858,88 грн. не є належним доказом здійснення поставки товару за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р., оскільки вказана в ній кількість товару не передбачена Додатками до цього договору, а саме: кількість товару Гезогард 500 к.с, зазначена у даній видатковій накладній - 260 л., а кількість товару Гезогард, зазначена у Додатках до договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р., зокрема у Додатку №1, - 400 л., при цьому дана кількість вичерпана поставкою за видатковою накладною №РН-0184 від 08.05.2008 р.

Відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що на умовах договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. відповідно до видаткових накладних позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 754 991,58 грн., що судом не було з'ясовано, що відповідно до Додатків до цього договору загальна вартість товару, що підлягала поставці - 627 717,78 грн., в тому числі: за Додатком № 1 - 492 043,62 грн.; за Додатком № 2 - 42 960,00 грн.; за Додатком № 3 - 86 400,00 грн.; за Додатком № 4 - 6 314,16 грн.

У видаткових накладних №РН-0000152 від 31.03.2008 р., №РН-0000155 від 31.03.2008 р., №РН-000279 від 25.04.2008 р., №РН-000358 від 06.05.2008 р., №РН-100709 від 26.06.2008 р. підпис особи у графі “Отримав(ла)> не співпадає з підписом у відповідній довіреності у графі “зразок підпису особи, що одержала довіреність” (довіреності серія серія ЯОД №453407 від 31.03.2008 р., серія ЯОД №453406 від 31.03.2008 р., ЯОД №453409 від 25.04.2008 р., серія ЯОД №453413 від 06.05.2008 р., серія ЯОД №453440 від 05.06.2008 р.); видаткові накладні №РН-0000324 від 16.04.2008 р., №РН-000234 від 19.04.2008 р., №РН-000200 від 19.04.2008 р., №0000057 від 20.03.2009 р. не містять вказівок на довіреність; видаткові накладні № РН-0000152 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008 р., № РН-0000324 від 16.04.2008 р., № РН-000234 від 19.04.2008 р., № РН-000200 від 19.04.2008 р., № РН-000201 від 19.04.2008 р., № РН-000279 від 25.04.2008 р., № РН-100415 від 05.05.2008 р., № РН-0184 від 08.05.2008 р., № РН-100805 від 28.08.2008 р., № РН-100714 від 26.06.2008 р., № РН-0000057 від 20.03.2009 р. не мають розшифровки підпису особи, яка їх підписала, тобто не можна встановити, ким отриманий зазначений в даних накладних товар.

У видаткових накладних № РН-0000152 від 31.03.2008 р., № РН-0000155 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008 р., № РН-0000324 від 16.04.2008 р., № РН-000234 від 19.04.2008 р., № РН-000200 від 19.04.2008 р., № РН-000201 від 19.04.2008 р., № РН-000358 від 06.05.2008 р., № РН-100391 від 12.05.2008 р., № РН-100451 від 17.05.2008 р., № РН-100805 від 28.08.2008 р. № РН-100615 від 09.06.2008 р., № РН-100704 від 25.06.2008 р., № РН-100709 від 26.06.2008 р., № РН-100714 від 28.06.2008 р., № РН-0000057 від 20.03.2009 р. підпис особи, яка отримала товар, не скріплений печаткою (штампом).

Відповідач наголошує на тому, що в жодній довіреності на одержання цінностей, не зазначено договору або видаткової накладної, за якими вказані у довіреностях особи уповноважені на одержання цінностей (реквізит “№ і дата наряду ” не заповнені), найменування цінностей у довіреності ЯОД №453409 від 25.04.2008 р. (“Гербіциди”) не відповідає найменуванню цінностей у наявних у справі видаткових накладних, одиниця виміру та кількість цінностей у даній довіреності не зазначені.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2009 р. не має сили та доказовості і не може бути належним доказом в підтвердження здійснення господарських операцій та заборгованості відповідача, так як складений з порушеннями.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що місцевим господарським судом не з'ясовано, які видаткові накладні оплачені відповідачем за банківською випискою від 24.06.2008 р. та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 05.01.2009 р. і 06.02.2009 р. та не враховано, що умови договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. не можуть застосовуватись до видаткових накладних, які не мають відношення до цього договору. Тому строк сплати товару - до 30.08.2009 р. по таких видаткових накладних встановлено судом безпідставно і розрахунок 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу є необґрунтованим.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві позивач зазначив, що відповідач обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, порушенням своїх процесуальних прав, жодним чином не спростував факту отримання матеріальних цінностей та їх оплати відповідно до умов договору та не надав доказів, які за своєю юридичною суттю, є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, встановила, що між приватним підприємством "Науково-виробничою фірмою “Юнітек” та товариством з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвестія” був укладений договір №12/03-02сзр від 12.03.2008 р. поставки на умовах товарного кредиту.

Пунктами 1.1.,2.1 договору передбачено, що позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар на умовах відстрочення кінцевої оплати на визначений строк, а відповідач - сплатити вартість товару; умовою отримання товарного кредиту є передплата в розмірі 20% від суми отриманого товару, зазначеної в додатках до договору, за залишок коштів позивач надає відповідачу відстрочку кінцевого розрахунку до 30.09.2008 р.

На виконання умов договору позивач відповідно до видаткових накладних № РН-0000155 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008р., № РН-0000324 від 16.04.2008р., № РН-000200 від 19.04.2008р., № РН-000234 від 19.04.2008р., № РН-000279 від 25.04.2008р., № РН-100415 від 05.05.2008р., № РН-000358 від 06.05.2008р., № РН-0184 від 08.05.2008р., № РН-100391 від 12.05.2008р., № РН-100451 від 17.05.2008р.. № РН-100615 від 09.06.2008р., № РН-100709 від 26.06.2008р., № РН-100704 від 25.06.2008р., № РН-100714 від 26.06.2008р., № РН-100805 від 28.08.200? р., № РН-0000057 від 20.03.2009р., передав відповідачу товар - засоби захисту рослин на загальну суму 754991,58 грн., відповідач товар отримав, але свої зобов’язання щодо повної оплати виконав неналежним чином, а саме частково сплатив позивачу суму заборгованості за Договором у розмірі 655076,57 грн., заборгованість відповідача складає 99915,01 грн.

10.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої п. 2.1. Договору сторони виклали в наступній редакції: «Умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього Договору. Кредитор (Позивач по справі) надає Позичальнику (Відповідач по справі) відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 року до 30.08.2009 року, за користування товарним кредитом в сумі 99915 грн. нараховується плата в розмірі 2,5 % в місяць».

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статями 692, 694 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема додаткова угода № 1 від 10.01.2009р., позивач надав відповідачу відстрочку кінцевого розрахунку до 30.08.2009р. заборгованості за договором №12/03-02сзр від 12.03.2008 р. в сумі 99915 грн.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості по договору №12/03-02сзр від 12.03.2008 р. та недоліки в оформленні накладних безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема додатковою угодою № 1 від 10.01.2009р. сторонами узгоджений розмір заборгованості за договором №12/03-02сзр від 12.03.2008 р. у сумі 99915 грн., актом звірки розрахунків станом на 21.03.209р.,в якому зазначені номери накладних ,по яких одержаний товар, та номер спірного договору, накладними, по яких виникла заборгованість, в яких також є посилання на договір №12/03-02сзр від 12.03.2008 р.

Твердження відповідача про недоліки в довіреностях не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, так як довіреності оформлялися відповідачем та невідомо, чому він не заповнив відповідні графи та не зазначив номеру договору або видаткової накладної.

Колегія суддів вважає, що зазначені докази підтверджують постачання товару за договором та наявність заборгованості за договором, доказів сплати заборгованості після 21.03.2009р. відповідач не надав.

20.03.2009 р. між позивачем та фізичною особою Піддубною Ю.В. був укладений договір поруки, за умовами якого ФО Піддубна Ю.В. зобов’язалась в обсязі, що не перебільшує 3000,00 грн., відповідати за зобов’язанням відповідача перед позивачем за договором № 12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. 21.08.2009 р. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 2-3263/09 р. (яке в цій частині залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.12.2009 р.) стягнуто на користь ПП НВФ "Юнітек" 3000,00 грн. солідарно з Піддубної Ю.В. та ТОВ імені газети "Ізвестія”.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 96915,01 грн. (за виключенням 3000,00 грн. стягнутих за рішенням райсуду.)

Як свідчать матеріали справи відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив та повинен нести відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 6003,11 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18384,36 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Господарський суд правомірно встановив, що позовну заяву подано до суду 15.09.2011 р., а відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання повинно було виконано.

Отже, право нарахування штрафних виникло у позивача 31.08.2009 р., який мав право нарахувати пеню за шість місяців, тобто до 1.03.2010р., та до 1.03.2011р. звернутися з позовом про стягнення пені, а до 31.08.2010р. звернутися з позовом про стягнення штрафу.

Однак позов про стягнення штрафних санкцій пред’явлений 15.09.2011р.,тобто через 6,5 місяців після спливу позовної давності. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. у зв’язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 193,232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 526, 625, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 по справі № 5023/7753/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 14.12.2011 р.