Постанова № 20024302, 13.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/7906/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Тронік”, с. Подвірки, Харківської області (вх. № 4918 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.11 р. у справі № 5023/7906/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісопторг”, м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства “Тронік”, с. Подвірки, Харківської області

про стягнення 17 725,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17725,54 грн., з яких: 16407,49 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 950,22 грн. сума пені, 367,83 грн. –три відсотки річні, також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “Тронік” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісопторг” суму основного боргу у розмірі 16407,49 грн., 367,83 грн. – три відсотки річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 167,75 грн. та 223,35 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року по справі № 5023/7906/11 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв’язку з неповідомленням відповідача про час та місце розгляду права, а також позбавленням останнього можливості реалізувати свої процесуальні права. По суті позовних вимог відповідач зазначив про те, що на дату розгляду справи сума основного боргу відповідача зменшилась на 1500,00 грн. та склала 14907,49 грн.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом апеляційної інстанції перевірена юридична адреса відповідача: відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на 15.09.2011 року, відповідач зареєстрований за адресою: 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвори, вул. Набережна, буд. 6-А (а.с. 29) та саме цю адресу відповідачем зазначено в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Пунктом 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75 передбачено, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 21.11.2011 року була відправлена на адресу відповідача в той же день, 21.11.2011 року.

Згідно пункту 4.1.3 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 4 - це кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Пунктом 4.2 Нормативів встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року, за умови належного виконання операторами поштового зв'язку своїх обов'язків, мала надійти на адресу відповідача (місцезнаходженням якого є с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область) через шість днів (27.11.2011 року –вихідний день об'єктів поштового зв'язку) з моменту її подання до пересилання в об'єкті поштового зв'язку, тобто 28.11.2011року.

Враховуючи наведене, у колегії суддів апеляційної інстанції не викликають сумнівів те, що на день розгляду апеляційної скарги в суді –06.12.2011 року відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав об’єктивну можливість своєчасно направити своїх представників для участі в судовому засіданні 06.12.2011року.

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.12.2011 року за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу від 11.04.2011 р. На виконання умов договору ТОВ «Сервісопторг» в період з 11.04.2011 р. по 09.09.2011 р. поставило ПП «Тронік»товари –поліетилен на загальну суму 36857,49 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними. Крім того, разом з видатковими накладними по кожній поставці відповідачем були отримані відповідні рахунки-фактури. Однак, відповідач лише частково здійснив оплату отриманого товару, в зв’язку з чим станом на день звернення до господарського суду його заборгованість склала 16407,49 грн.

При цьому, надаючи оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами по справі по даній поставці, місцевий господарський суд виходив з того, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки позивачем договір купівлі-продажу від 11.04.11 р. не був наданий до суду.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було здійснено на підставі видаткових накладних поставку товару на загальну суму 36857,49 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою на відповідних видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (аркуш справи 11-13).

Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобов’язався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками поставки.

Проте, відповідач своє зобов’язання з оплати поставленої позивачем продукції виконав неналежним чином, за отриману продукцію розрахувався частково на суму 20450,00, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.17-21), в зв’язку з чим станом на 31.08.2011 р. несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 16407,49 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача позивач 29.08.2011 р. направив претензію, відповідно до якої вимагав сплатити суму заборгованості в розмірі 17407,49 грн. (а.с. 22-25).

Після отримання претензії, згідно платіжного доручення № 896 від 31.08.2011 р. відповідачем було сплачено 1000,00 грн.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду несплаченою відповідачем залишилась сума боргу в розмірі 16407,49 грн.

Враховуючи, що сума боргу в розмірі 16407,49 грн. відповідачем не спростована, відповідач належних доказів погашення суми боргу не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16407,49 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 950,22 грн. пені, суд першої інстанції визнав їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов’язань з боку відповідача.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 367,83 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 26.09.11 р. була направлена відповідачеві за його юридичною адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Набережна, буд. 6-А, та отримана 11.10.2011 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2011 р., про що відповідача було повідомлено у тому числі телефонограмою за № 444 від 01.11.2011 р.

Згідно матеріалів справи вказана телефонограма була передана 01.11.2011 р. об 11:20 год. та прийнята юристом ПП “Тронік” –Задорожним (а.с. 59).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Однак, відповідач правом на участь при розгляді справи не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, що свідчить про недобросовісне використання відповідачем прав, передбачених ст. 22 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від ПП “Тронік” не надходило, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.

Колегія суддів враховує і той факт, що відповідач не взяв участь в судовому засіданні апеляційної інстанції 06 грудня 2011 року при розгляді його апеляційної скарги та не надав доказів поважності причин його відсутності.

Отже, такі дії відповідача свідчать про недобросовісне використання ПП “Тронік” процесуальних прав, оскільки саме з його вини даний спір був доведений до судового розгляду, та є на погляд колегії суддів, проявом неповаги до суду та одним з елементів зловживання відповідачем своїм правом, що в свою чергу є підставою для винесення окремої ухвали в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що відповідачем факт поставки та отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечується. Однак, відповідач посилається на зменшення розміру заборгованості в зв’язку з проведенням оплати поставленого товару на суму 1500,00 грн. за платіжними дорученнями № 950 від 05.10.2011 р. та 3961 від 10.10.2011 р. При цьому відповідач звинувачує місцевий господарський суд в необ’єктивному розгляді справи.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, відповідач, будучи достеменно обізнаний про розгляд справи в суді та про підстави, з яких позивач звернувся до господарського суду, був не позбавлений права та можливості направити до господарського суду свої пояснення або заперечення стосовно виниклої у нього заборгованості за накладними, а також документальні докази на підтвердження іншої суми боргу, або обґрунтоване документальне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин. Однак, відповідач правом на участь при розгляді справи не скористався, та не надав документальне обґрунтування своєї позиції по справі. З урахуванням наявних у справі матеріалів, а також беручи до уваги, що надання своїх доказів та доведення перед судом їх переконливості покладається на сторони, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу.

В зв’язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено неможливість подання суду першої інстанції наданих до апеляційної скарги документів з причин, що не залежали від нього, тому твердження відповідача про інший розмір заборгованості та надані платіжні доручення за жовтень 2011 року до уваги не приймаються.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Тронік”, с.Подвірки, Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року по справі № 5023/7906/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 12 грудня 2011 року.