Постанова № 20024067, 12.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2011 року Справа № 5002-33/3766-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіКоваля В.М.,

суддівАнтонової І.В.,

Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_2, довіреність № 703 від 27.07.11, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;

представник відповідача: не з'явився, Алуштинська міська рада

розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3766-2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

(АДРЕСА_1, 95000)

до Алуштинської міської ради

(пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за зустрічною позовною заявою Алуштинської міської ради

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 464777,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської ради про визнання факту припинення користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями статті 141 Земельного кодексу України, статей 415 та 652 Цивільного кодексу України і статті 7 Закону України „Про оренду землі”.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2011 року вказана позовна заява прийнята до розгляду.

Заявою від 18 жовтня 2011 року представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_2 що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 703 від 27 липня 2011року, відмовилась від позовних вимог в частині визнання факту припинення користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року прийнято відмову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від частини позовних вимог щодо визнання факту припинення користування земельною ділянкою та провадження у вказаній частині позовних вимог припинено.

18 жовтня 2011 року Алуштинська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків за договором оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланнями на положення статей 611 та 623 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року вказана зустрічна позовна заява прийнята до сумісного розгляду із первісним позовом.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3766-2011 (суддя Ю.А. Радвановська) був задоволений первісний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Алуштинської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розірвано договір оренди землі від 06 жовтня 2005 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий № 01 103 000 00 : 01 : 005 : 0144, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Алуштинською міською радою.

У задоволенні зустрічного позову Алуштинської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 464777,82 грн. відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перехід права власності на майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці, до інших осіб (товариства з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона” та обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „БАЛКА”) є безумовно підставою для розірвання договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви Алуштинської міської ради про стягнення 464777,82 грн., місцевий господарський суд зазначив, що додаткова угода між сторонами щодо зміни розміру орендної плати укладена не була, отже підстав для нарахування орендної плати в сумі, вказаної заявником зустрічного позову - Алуштинською міською радою - немає.

Не погодившись з рішенням суду, Алуштинська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити, зустрічні позовні вимоги Алуштинської міської ради задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована посиланням Алуштинської міської ради на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального права, неповне зясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що перехід права власності на нерухомість до іншої особи є лише підставою для припинення права користування однією особою та переходу цього права до набувача, при цьому сам факт виникнення та наявності такої підстави переходу права користування не позбавляє автоматично одну особу його права користування і не наділяє іншу відповідним правом.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року Алуштинській міській раді відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга приватного підприємства Алуштинської міської ради прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.

В судові засідання Алуштинська міська рада свого представника не направила, про місце і час розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

Таким чином, вказаний учасник судового процесу не скористався своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції.

Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даного учасника судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

06 жовтня 2005 року між Алуштинською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди землі.

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що відповідно до рішення 19 сесії 4 скликання Алуштинської міської ради № 19/82 від 10 листопада 2004 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі, зайняті поточним будівництвом; відкриті землі без рослинного покрову), яка знаходиться в АДРЕСА_2

Відповідно до пункту 2 договору від 06 жовтня 2005 року в оренду передається земельна ділянка (кадастровий № 01103000 00 : 01 : 005 : 0144) площею 1,5000 га, у тому числі землі, зайняті поточним будівництвом 1,4492 га, відкриті землі без рослинного покрову 0,0508 га.

Пунктом 4 договору оренди землі визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3054544,65 грн.

Відповідно до пункту 7 договору орендна плата вноситься в грошовій формі у розмірі 10012,75 грн. на рік; 834,39 грн. на місяць.

Згідно з пунктом 6 договору договір оренди земельної ділянки укладений строком до 01 січня 2015 року та вступає у дію після його державної реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Договір оренди земельної ділянки 10 червня 2006 року був зареєстрований в Алуштинському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 7 здійснено запис за номером 040600200212.

Також 10 червня 2006 року між Алуштинською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був складений акт приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року у справі № 2-23/6016-2009 та додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року у справі № 2-23/6016-2009 за товариством з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона” визнано право приватної власності на незавершений будівництвом обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається з: літер „Ж” - прохідна, споруд РБУ №№ 1, 18; будівель №№ 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 у цілому.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року у справі № 2-23/6017-2009 за обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „БАЛКА” визнано право власності на незавершений будівництвом обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається з літер „А” - виробничо-адміністративний корпус, літер „Б” - виробничо-адміністративний корпус, літер „В” - пожежний резервуар, літер „Г” - гараж, літер „Д” - автовагон, споруди № 4, 5, 6.

Право власності на вказане нерухоме майно 08 червня 2010 року було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона” та обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „БАЛКА” у державному реєстрі, про що свідчать відповідні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації”.

В подальшому фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Алуштинської міської ради з пропозицією розірвати договір оренди землі від 06 жовтня 2005 року у звязку з набуттям права власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій ділянці, іншими особами.

Листом від 13 травня 2011 року № Б-102/1825/2-1305 Алуштинська міська рада відмовила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 у розірванні договору оренди землі з підстав наявності у нього заборгованості з орендної плати.

Вказане з'явилось підставою для звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Алуштинської міської ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків за цим договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі” право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

10 грудня 2009 року набрав чинності Закон України від 05 листопада 2009 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю”.

Відповідно до змін, внесених даним Законом, стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Згідно з вимогами статті 31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності та житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, вказана норма не передбачає припинення договору оренди земельної ділянки лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є власником незавершеного будівництвом обєкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який складається з: літер „Ж” - прохідна, споруд РБУ №№ 1, 18; будівель №№ 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 у цілому та незавершеного будівництвом обєкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який складається з літер „А” - виробничо-адміністративний корпус, літер „Б” - виробничо-адміністративний корпус, літер „В” - пожежний резервуар, літер „Г” - гараж, літер „Д” - автовагон, споруди № 4, 5, 6, що знаходяться на спірній земельній ділянці, оскільки відповідно до рішень господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року право власності на це майно було визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона” та обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „БАЛКА”.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень вказаної правової норми одним із способів захисту прав та інтересів є припинення правовідношення.

Крім того, стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи, що стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 31 Закону України „Про оренду землі” передбачають припинення права власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані обєкти в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебуває у власності, користування іншої особи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Автономної Республіки Крим про обґрунтованість позовних вимог за первісною позовною заявою.

Стосовно зустрічних позовних вимог Алуштинської міської ради про стягнення суми завданих невиконанням умов договору оренди земельної ділянки від 06 жовтня 2005 року збитків у розмірі 464777,82 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначати наступне.

Згідно з пунктом 7 договору оренди землі від 06 жовтня 2005 року орендна плата вноситься в грошовій формі у розмірі 10012,75 грн. на рік; 834,39 грн. на місяць.

У пункті 10 вказаного договору оренди землі сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни грошової оцінки, збільшення розмірів ставки земельного податку, зміни ставок орендної плати, індексації, у тому числі внаслідок інфляційних процесів. Перерахунок сум орендної плати здійснюється орендодавцем;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки, що виникли не з вини орендаря, що підтверджується відповідною документацією;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У звязку з прийняттям Алуштинською міською радою відповідного рішення, вона як орендодавець запропонувала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

Отримавши відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від укладення цієї угоди, Алуштинська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення суми заборгованості з орендної плати та про зобовязання укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 06 жовтня 2005 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року у справі № 2-1/426-2009 позов задоволено частково в частині зобовязання укласти з Алуштинською міською радою додаткову угоду до договору оренди землі від 06 жовтня 2005 року.

Однак, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року у цій справі скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобовязання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 06 жовтня 2005 року.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом першої інстанції встановлено, що додаткова угода між сторонами щодо зміни розміру орендної плати укладена не була, отже підстав для нарахування орендної плати в сумі, вказаній заявником зустрічного позову, немає.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги Алуштинської міської ради щодо стягнення 464777,82 грн. як недоотриманого прибутку з орендної плати безпідставні та спростовуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що звертаючись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, Алуштинська міська рада посилалась на абзац 3 пункту 11 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93, згідно з яким органи місцевого та регіонального самоврядування звільняються від сплати державного мита за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.

Однак, з 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України „Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про судовий збір” пункти 1 - 12, абзаци другий і третій пункту 15, пункти 27, 30, 31, 33, 36 - 44, 46 - 48 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 „Про державне мито” (зокрема щодо пільг органів місцевого та регіонального самоврядування щодо сплати державного мита) виключаються.

На даний час пільги щодо сплати судового збору визначено статтею 5 Закону України „Про судовий збір”. Так вказаною статтею закріплено, що від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

З матеріалів даної справи вбачається, що спір виник з договірних правовідносин, що склались між сторонами на підставі договору оренди землі від 06 жовтня 2005 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий № 01 103 000 00 : 01 : 005 : 0144, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Алуштинською міською радою.

Тобто, пільги щодо сплати судового збору, визначені статтею 5 Закону України „Про судовий збір”, на Алуштинську міську раду не поширюються.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року Алуштинській міській раді було відстрочено сплату судового збору.

Відповідно до положень статті 8 Закону України „Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року № 7 суд апеляційної інстанції має право витребувати від особи, яка подала скаргу, докази сплати державного мита (судового збору) у встановленому порядку і розмірі. У випадку несплати державного мита (судового збору) у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму за результатами апеляційного провадження.

Таким чином, оскільки заявником апеляційної скарги не надано ані доказів сплати судового збору, ані обґрунтованих заяв щодо зменшення розміру судового збору або звільнення Алуштинської міської ради від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України „Про судовий збір”, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судового збору підлягає стягненню в дохід Державного бюджету з Алуштинської міської ради.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 6 Закону України „Про судовий збір” визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином за подання апеляційної скарги, якою оскаржується судове рішення у повному обсязі, Алуштинська міська рада мала була б сплатити 5118,28 грн.

За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.

Отже, вимоги Алуштинської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3766-2011 відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом1 частини1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Алуштинської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3766-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, р/р 33216812700007 в МУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34496494, МФО 824026) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206700001, отримувач Державний бюджет міста Севастополя,банк отримувача Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637, МФО 824509,код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 5118,28 грн.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >В.М. Коваль

Судді< Підпис >І.В. Антонова

< Підпис >К.А. Остапова

Розсилка:

1. фізична особа - підприємець ОСОБА_3

(АДРЕСА_1, 95000)

2. Алуштинська міська рада

(пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)