Постанова № 20024060, 15.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 грудня 2011 року Справа № 5020-3/063-470-9/268

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівАнтонової І.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність №48 від 06.07.11, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.06.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго";

відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.09.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 28 липня 2010 року у справі №5020-3/063-470-9/268

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" (вул. Травнева, 58-203, Андріївка, м. Севастополь, 99813)

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" (вул. Електрозаводська, 29, м. Москва, РФ; вул. Травнева, 58, Андріївка, м. Севастополь, 99813)

про розірвання договорів купівлі-продажу; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про стягнення 160153,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду первинний позов про розірвання останнього договору купівлі-продажу обєкту нерухомості задоволено, договір розірвано, останній покупець зобовязаний повернути органу приватизації цю нерухомість. У розірванні первісного договору купівлі-продажу вказаної нерухомості відмовлено. У задоволенні зустрічного позову (а.с. 16-17 т. 2) про повернення сплачених останнім продавцем коштів за куплену нерухомість відмовлено (а.с. 52-58 т. 2).

Судове рішення мотивовано тим, що до останнього покупця обєкту нерухомості перейшли обовязки первісного покупця, а саме, добудувати обєкт нерухомості у певний строк, чого останній покупець не виконав, чим істотно порушив умови договору, у звязку з чим останній договір підлягає розірванню, майно поверненню органу приватизації. У розірванні первісного договору купівлі-продажу відмовлено тому, що цей договір припинив свою дію. У стягненні вартості майна на користь останнього покупця відмовлено тому, що таке повернення коштів можливо після повторної продажі обєкту приватизації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити - скасувати в частині задоволення первинного позову. Підставами для зміни (часткового скасування) цей відповідач вважає прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с. 70-7 т. 2).

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" підтримав доводи апеляційної скарги, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з апеляційною скаргою не погодився тому, що первісний та останній покупці обєкту приватизації істотно порушили договірні зобовязання, зокрема, щодо закінчення будівництва в певний строк.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 80-87, 141-144 т. 2) та встановив наступне.

10 вересня 2004 року між продавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Севастополі (а.с. 145-147 т. 2), та товариством з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" (а.с. 91-98 т. 1) підписаний договір купівлі-продажу обєкту приватизації - будинку не функціонуючої лазні, розташованого в м. Севастополі, с. Андріївка, вул. Майська, 31 Б. Ціна продажу 78.738 грн. 13 вересня 2004 року здійснено нотаріальне посвідчення цього договору, тобто відбулося укладення договору у передбаченій законом нотаріальній формі (а.с. 7-12 чи 27-29 т. 1).

Менше ніж через один місць - 07 жовтня 2004 року, вказаний обєкт приватизації проданий товариством з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" за згодою органу приватизації покупцю товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" (який є нерезидентом України - а.с. 101-115, 137-142 т. 1, а.с. 129-136 т. 2) за 107.000 грн. Договір нотаріально посвідчений та того ж дня за №165725 внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 31, 116-119, 121-122 т. 1).

14 жовтня 2004 року останній покупець отримав предмет продажу, що підтверджує акт (а.с. 123 т. 1).

15 жовтня 2004 року здійснена реєстрація права власності на вказаний обєкт за товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" в Реєстровій книзі 8 арк. 82 за реєстровим №224 ДКП БТІ та ГРОНІ м. Севастополя, що підтверджується реєстраційним надписом на правовстановлюючому документі (а.с. 118 т. 1).

Оплата (товариством з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" до Державного бюджету по договору від 13 вересня 2004 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" продавцю товариству з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго") за придбання вказаного обєкту здійснена у встановлені договорами строки, чого сторони не оспорюють та це підтверджується актами органу приватизації про перевірку виконання умов договору (а.с. 32 т. 1).

За умовами вказаних договорів покупці зобовязалися:

1) протягом одного року з моменту переходу права власності провести капітальний ремонт обєкту та ввести його в експлуатацію (підпункт 5.1.4 договору від 13 вересня 2004 року, пункт 7 договору від 07 жовтня 2004 року);

2) протягом пяти років з моменту переходу права власності на обєкт приватизації використовувати цей обєкт як баню-сауну (підпункт 5.1.3 договору від 13 вересня 2004 року, пункт 7 договору від 07 жовтня 2004 року).

Вказані умови договору покупці не виконали, чого не оспорюють та це підтверджується актами органу приватизації про перевірку виконання умов договору від 16 вересня 2005 року, 22 вересня 2006 року, 31 серпня 2007 року, 26 листопада 2008 року, з яких слідує, що (а.с. 70-74, 32-33 т. 1 чи а.с. 81-85 т. 2).

30 грудня 2008 року Фонд державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі запропонував покупцям розірвати договори купівлі-продажу обєкту приватизації через невиконання покупцями умов договорів в частині здійснення капітального ремонту протягом одного року з моменту переходу до покупців права власності на цей обєкт. Цю пропозицію покупці отримали 04 січня 2009 року, що підтверджує поштові повідомлення та реєстр поштових відправлень (а.с. 34-37 т. 1).

Відповідачі вважають, що капітальний ремонт обєкту приватизації не здійснений тому, що покупці не мали прав на земельну ділянку, на якій цей обєкт приватизації розташований, а без правовстановлюючого документу на земельну ділянку вони не могли отримати дозволи на капітальний ремонт вказаної будівлі.

Дійсно, з наданих доказів слідує, що покупці не мають рішення уповноваженого органу та правовстановлюючого документу на відвід земельної ділянки для обслуговування лазні, в 2005 році останній покупець звертався до правоохоронних органів щодо самовільного зайняття громадянами ОСОБА_3 й ОСОБА_4 частини земельної ділянки площею 0,015 га, 18 травня 2008 року рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено тому, що позивач не є землекористувачем чи власником земельної ділянки. Лише 17 травня 2011 року рішенням Андріївської сільської ради №11 товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" наданий дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки площею 0,085 га для реконструкції та обслуговування лазні, на підставі якого 25 липня 2011 року вказане товариство замовило виконання проекту землеустрою, та 17 жовтня 2011 року отримало такий проект. Ці обставини підтверджуються судовим рішенням, листуванням та рішенням сільської ради, договором та актом приймання-передачі пошукової продукції (а.с. 75-76 т. 1, а.с. 86-87, 142-144 т. 2).

Пунктом 6.1 договору від 13 вересня 2004 року орган приватизації зобовязався перед покупцем у разі необхідності сприяти у переоформленні документів на право користування земельною ділянкою (а.с. 10 чи 29 т. 1). 10 лютого 2005 року новий покупець звернувся до органу приватизації щодо сприяння у переоформленні документів на земельну ділянку, з якого слідує, що Андріївська сільська рада Нахімовського району не розглядає заяви землекористувача державного підприємства радгоспу-заводу "Качинський" від 01 лютого 2005 року про відмову від частки земельної ділянки площею 0,12 га, для подальшого відводу власнику нерухомості товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс", через що це товариство просило орган приватизації сприяти у оформленні прав на земельну ділянку (а.с. 69, 120 т. 1).

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частини 2-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлюють порядок розірвання договору, а саме, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2), сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3), у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 року N89/97-ВР з змінами) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Право на розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу обєкту приватизації через невиконання стороною умов договору також передбачено пунктом 11.3 договору від 13 вересня 2004 року (а.с. 11 т. 1), частиною 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)" (в редакції Закону України N189/96-ВР від 15 травня 1996 року з змінами).

Частина 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачає, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

Згідно з статтею 1 цього Закону метою приватизації державного майна є підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо істотного порушення покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" своїх договірних зобовязань (здійснення протягом року з моменту отримання права власності на обєкт приватизації його капітального ремонту) тому, що метою приватизації державного майна є підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Такої мети через невиконання покупцем вказаних умов договору не досягнуто. А тому продавець (орган приватизації) не досягнув мети приватизації, через що значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору (поновлення через капітальний ремонт обєкту соціального обслуговування населення). Такі обставини є підставою для розірвання договору. Процедура розірвання договору позивачем дотримана - він пропонував покупцю розірвати договір в позасудовому порядку, але відповіді у встановлений законом строк не отримав.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що у них були поважні причини, через які вони не могли здійснити капітальний ремонт лазні - відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, та орган приватизації не виконав свого договірного зобовязання з прийняття в оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Стаття 614 вказаного Кодексу передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 1); відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2).

При цьому, стаття 613 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання боржником зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок (частина 2); простроченням кредитора є не вчинення ним дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина 1).

Статті 123, 124 та 151 Земельного кодексу України (з змінами на час закінчення строку виконання покупцями обовязку з капітального ремонту лазні) встановлювали порядок надання юридичним особам у оренду земельних ділянок державної та комунальної власності. Так, статті 123 та 151 встановлювали, що зацікавлена особа звертається до сільської ради з відповідним клопотанням, до якого додаються документи про погодження з землекористувачем та сільською радою місця розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу); таке клопотання підлягало розгляду органами земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини; після отримання їх позитивних висновків сільська рада вирішувала питання про погодження місця розташування об'єкта, під який вилучалася земельна ділянка; після цього, сільська рада надавала дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки; такий проект підлягав погодженню з вказаними вище органами і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подавався до сільської ради, яка розглядала його і приймала рішення про надання земельної ділянки; таке рішення було підставою для укладення договору оренди земельної ділянки.

З наведеного слідує, що хоча в договорі купівлі-продажу обєкту приватизації передбачений обовязок органу приватизації сприяти покупцю в оформленні правовстановлюючих документів на землю та останній покупець звертався до органу приватизації з клопотанням про здійснення такого обовязку, але діюче на той час законодавство не передбачало вчинення органом приватизації державного майна будь-яких дій щодо оформлення прав на земельну ділянку під обєктом приватизації. Апеляційний господарський суд вважає, що не сприяння органом приватизації у оформленні прав на земельну ділянку не є простроченням кредитора, через яке боржник має право на відстрочку виконання свого договірного зобовязання (капітального ремонту) тому, що ініціювання усіх дій з отримання права на землю законодавство покладало на зацікавлену у отриманні права на землю особу. Відповідачі такої ініціативи (зокрема, подання клопотання з додатком встановлених законом документів) не здійснили.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме, якщо така особа доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Апеляційний господарський суд вважає, що хоча відповідно до статей 125-126 Земельного кодексу України та статей 375-376 Цивільного кодексу України не можна приступати до використання земельної ділянки до одержання правовстановлюючого документа, в тому числі здійснювати будівництво (капітальний ремонт), але відсутність у покупців правовстановлюючих документів на земельну ділянку для обслуговування обєкту приватизації не є випадком або непереборною силою, через які вони звільняються від відповідальності за неналежне виконання своїх договірних зобовязань тому, що (як вказано вище) порушення питання про оформлення прав на земельну ділянку є ініціативою зацікавленої особи, такої ініціативи покупці не виявили.

Апеляційний господарський суд також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача, а саме, щодо укладення договору однією особою - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Севастополі, а позов поданий іншою особою - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні (частина 1); державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна (частина 3).

Пунктом 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №412 від 15 червня 1994 року (з змінами), передбачено, що відділення є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується. Основними завданнями відділення, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, є: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень.

Як слідує з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, є юридичною особою (ідентифікаційний код 20677058), державна реєстрація якої здійснена 04 червня 1992 року. Тобто позивач є особою, яка 13 вересня 2004 року уклала договір купівлі-продажу обєкту приватизації.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд правильно, без порушень норм матеріального права відмовив останньому покупцю обєкту приватизації у стягненні вартості цього обєкту тому, що відповідно до пункту 133 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України №1723-III від 18 травня 2000 року "Про Державну програму приватизації", та пунктів 1, 2 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна №1701 від 15 серпня 2000 року, у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень норм процесуального і матеріального права, інших підстав для його скасування не має, апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 28 липня 2010 року у справі №5020-3/063-470-9/268 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Антонова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Севбеленерго" (вул. Травнева, 58-203, Андріївка, м. Севастополь, 99813)

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" (вул. Електрозаводська, 29, м. Москва, РФ)

4. товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна корпорація "Альянс" (вул. Травнева, 58, Андріївка, м. Севастополь, 99813)