Постанова № 20024078, 14.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2011 року

Справа № 5002-26/2297-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з'явився; публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз";

відповідача не з'явився; державне підприємство "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ";

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 29 липня 2011 року у справі №5002-26/2297-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (вул. Академіка Заболотного, 152, Київ, 03680; 19-км Старокиївського шосе, 52, Комінтернівський р-н, м. Одеса, 65025)

до державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" (вул. Б. Хмельницького, 11, Первомайське, 96300)

про стягнення 9549,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз»звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" про стягнення 6715, 36 грн. заборгованості за договором товарного кредиту, 1 906, 42 грн. –32% річних, 927,82грн. пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2011 року у справі №5002-26/2297-2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" 6 715, 36 грн. заборгованості, 10, 21 грн. пені, 32% річних за користування чужими коштами у сумі 1 906, 42 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з’ясування судом усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що до прийняття рішення судом першої інстанції відповідач сплатив заборгованість у сумі 7 470, 04 грн. та надав суду копію платіжного доручення у підтвердження зазначеного, проте суд не прийняв платіжне доручення в якості належного доказу погашення заборгованості.

Представник відповідача у судових засіданнях 08.11.11 та 29.11.11 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розпорядженням від 29 листопада 2011 року суддю Сотула В.В. замінено у складі колегії на суддю Дмитрієва В.Є.

Розпорядженням від 14 грудня 2011 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено у складі колегії на суддю Сотула В.В.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

30.03.10 між закритим акціонерним товариством «Компанія Райз»(постачальник) та державним підприємством "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" (покупець) був укладений договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту №8184/021.

Відповідно до пункту 1.1. договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначені відповідно до умов договору.

Вартість товару та відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатках до договору. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом (пункт 2.1 договору).

Термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний у додатках до договору. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу (пункти 2.4, 2.6 договору).

Згідно пункту 2.7 договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару). Сторони щомісячно підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування в термін до 5-го числа кожного наступного місяця. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що покупець зобов’язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та строків, встановленим договором.

Згідно пункту 7.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Пунктом 7.5. договору встановлено, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості (ціни) товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 32 відсотки річних з простроченої суми.

Відповідно до 7.6. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється в день виконання винною стороною зобов’язань за договором, забезпечених санкцією.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.6 договору у додатку №ЗП-10013-00211 від 30.03.10 (а.с.14) сторони погодили кількість та вартість товару, а також умови надання товарного кредиту. А саме, поставити належало насіння кукурудзи на загальну суму 19 123, 20 грн.; передоплата за товар склала 7 649, 28 грн.; інша частина товару на суму 11 473, 92 грн. передавалася покупцеві на умовах товарного кредиту на строк до 01.08.10; процентна ставка за користування кредитом склала 16% річних.

06.05.10 та 11.05.11 були здійснені поставки товару на суму 19 123, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10013-00385 та № ВН-10013-00395 (а.с.15,17). Зазначений товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю № 49 від 06.05.10 (а.с.16) та відповідачем не заперечується.

06.05.10 відповідно до умов договору та додатку до нього відповідач здійснив передоплату за товар у сумі 7 649, 28 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.19) та позивачем не заперечується.

27.09.10 відповідач частково, у сумі 5 000, 00 грн., здійснив оплату товару та відсотків за користування товарним кредитом, що підтверджується банківською випискою (а.с.18) та позивачем не заперечується.

Також, 22.02.11 відповідач частково, у сумі 175, 94 грн., здійснив оплату товару та відсотків за користування товарним кредитом, що підтверджується банківською випискою (а.с.20) та позивачем не заперечується.

Вбачається, що сплата у сумі 5 000, 00 грн. та 175, 94 грн. була здійснена після закінчення строку користування товарним кредитом, зазначеним у додатку №ЗП-10013-00211 від 30.03.10, тобто після 01.08.10.

Відповідно до пункту 2.7 договору належним доказом нарахування відсотків за користування товарним кредитом є акти надання (приймання-передачі) послуг.

Так, у матеріалах справи містяться акти надання (приймання-передачі) послуг за якими підтверджено погодження сторонами нарахування відсотків за користування товарним кредитом на суму відсотків 1 172, 66 грн. (а.с.112-128).

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати поставленого товару та відсотків за користування товарним кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого, на час звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом, фактично утворилась заборгованість у сумі 7 470, 64 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.97).

Наведене стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Райз" з позовом про стягнення з державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" 6 715, 36 грн. заборгованості за договором товарного кредиту, 1 906, 42 грн. – 32% річних, 927, 82 грн. пені.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір поставки товару на умовах товарного кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України договором може бути передбачено продаж товару в кредит з відстрочкою або розстрочкою платежу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.10 та 11.05.11 були здійснені поставки товару на суму 19 123, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10013-00385 та № ВН-10013-00395 (а.с.15,17). Зазначений товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю № 49 від 06.05.10 (а.с.16) та відповідачем не заперечується.

Частина товару на суму 11 473, 92 грн. передавалася покупцеві на умовах товарного кредиту на строк до 01.08.10; процентна ставка за користування кредитом склала 16% річних (додаток №ЗП-10013-00211 від 30.03.10 до договору).

Відповідно до пункту 2.7 договору належним доказом нарахування відсотків за користування товарним кредитом є акти надання (приймання-передачі) послуг.

У матеріалах справи містяться акти надання (приймання-передачі) послуг, за якими підтверджено погодження сторонами нарахування відсотків за користування товарним кредитом на суму відсотків 1 172, 66 грн. (а.с.112-128).

Таким чином, з урахуванням частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки №8184/021 від 30.03.10 зі сплати товару та відсотків за користування товарним кредитом настав до 01.08.10.

В силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України, з 02.08.10 відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов’язання. Отже, станом на 02.08.10 утворилась заборгованість у сумі 12 646, 58 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 27.09.10 та 22.02.11 частково погасив заборгованість у сумі 5 175, 94 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.19,20) та позивачем не заперечується.

Заборгованість у сумі 7 470, 64 грн. на час звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом погашена не була, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.97).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач погасив заборгованість за договором №8184/021 від 30.03.10 у сумі 7 470, 04 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.48) та банківською випискою з рахунку (а.с.129). Ця сума була сплачена відповідачем у рахунок погашення заборгованості за поставлений товар та відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується призначенням платежу, зазначеному у платіжному дорученні та банківській виписці.

З урахуванням того, що публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз»у своєму позові просить стягнути 6 715, 36 грн. заборгованості та під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач погасив заборгованість у сумі 7 470, 04 грн., тобто у більшій сумі, ніж вимагав позивач, провадження у справі в частині стягнення 6 715, 36 грн. заборгованості зі сплати товару та відсотків за користування товарним кредитом підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5. договору встановлено, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості (ціни) товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 32 відсотки річних з простроченої суми.

Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз»у своєму позові просить стягнути 32% річних в сумі 1 906, 42 грн. на підставі пункту 7.5. договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки 32% річних, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 32% річних в сумі 1 906, 42 грн.

Доводи відповідача про те, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, був встановлений договором та заборгованість зі сплати цих відсотків була погашена, а тому немає підстав для нарахування та стягнення будь-яких інших відсотків, спростовується наведеним вище.

Як зазначалося, позивач просить стягнути 32% річних в сумі 1 906, 42 грн. на підставі пункту 7.5. договору та статті 625 Цивільного кодексу України, тобто за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що сторонам надано право самостійно визначити порядок і строки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно пунктів 7.3, 7.6 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється в день виконання винною стороною зобов’язань за договором, забезпечених санкцією.

Отже, сторони узгодили нарахування пені за весь період існування заборгованості, що відповідає чинному законодавству.

Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз»у своєму позові просить стягнути 927, 82 грн. пені. З розрахунку позивача вбачається, що штрафна санкція розрахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.08.10 по 04.05.11.

Проте, судова колегія вважає, що пеня повинна нараховуватися з 02.08.10, оскільки саме з 02.08.10 відповідач вважається таким, що прострочив, а 01.08.10 вважається останнім днем вчасного виконання зобов’язання за договором №8184/021 від 30.03.10.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 927, 82 грн. пені підлягають частковому задоволенню у сумі 927, 33 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не прийняв платіжне доручення в якості належного доказу погашення заборгованості у сумі 7 470, 04 грн. не встановивши, чи дійсно зазначена сума була сплачена відповідачем. Також, суд першої інстанції у своїх розрахунках суми пені виходив зі ставки 0,3 % річних, хоча згідно пункту 7.3 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Наведене призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення 6 715, 36 грн. заборгованості за договором товарного кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач погасив заборгованість у сумі 7 470, 04 грн. Але, на момент звернення до суду з даним позовом, ця сума сплачена не була, тобто спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Тому, судова колегія на підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) покладає державне мито на відповідача у повному обсязі.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2011 року у справі №5002-26/2297-2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства радгосп –завод ім. 1 Мая (96300, АРК, Первомайський район, смт Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 11, р/р 260096056 в КРД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021 код ЄДРПОУ 00413009, ІПН платника ПДВ 00413001210) на користь публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз”(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код ЄДРПОУ 13980201; р/р 26000590016675 в ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ МФО 322313) 927, 33 грн. пені, 32% річних у сумі 1 906, 42 грн., 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 0, 49 грн. пені у позові відмовити.

4. В частині стягнення 6 715, 36 грн. заборгованості за договором товарного кредиту провадження у справі припинити. ”

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова

Судді < Підпис > В.С. Голик

< Підпис > В.В.Сотула

< Список >

< Список > < Довідник >

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (вул. Академіка Заболотного, 152,Київ,03680)

2. Державне підприємство "Радгосп-завод ім. 1 МАЯ" (вул. Б. Хмельницького, 11,Первомайське,96300)

3. < 3-тя особа > (< адреса >)

4. < кредитор > (< адреса >)

< Сюда вписывать остальных >