Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2011 № 06/5026/1046/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
від позивача – Сьобко Д.В.;
від відповідача – Березань Я.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «ЛБМ»
на рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2011 року.
у справі № 06/5026/1046/2011 (Анісімов І.А.)
за первісним позовом Відритого акціонерного товариства Фірми «Будкомплект»
до Приватного підприємства «Фірма «ЛБМ»
про стягнення 2231,14 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Фірма «ЛБМ»
до Відритого акціонерного товариства Фірми «Будкомплект»
про стягнення 23149,49 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2011 року первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства "ЛБМ" (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 225, код 14208247) на користь відкритого акціонерного товариства Фірми "Будкомплект" (м. Черкаси, вул. Будіндустрії, буд.11, код 01274937) -2 160 грн. 00 коп. боргу, 11 грн. 72 коп. 3 % річних, 12 грн. 96 коп. інфляційних, 3 000 грн. 00 коп. послуги адвоката, 96 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 222 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог в сумі 46 грн. 46 коп. інфляційних відмовлено.
У зустрічному позові відмовлено повністю.
Видано приватному підприємству "ЛБМ" довідку відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито» та рішення суду від 14.07.2011 для одержання з бюджету витрат на оплату державного мита в сумі 8 грн. 51 коп. сплаченого по платіжному дорученню № 124 від 23.05.2011, у зв'язку з надлишком сплачених коштів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2011 року Приватне підприємство «Фірма «ЛБМ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 06/5026/1046/2011.
В судове засідання 07.12.2011 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, та надіслав телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.12.2011 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 01.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди складського приміщення б/н. У відповідності з цим договором Орендодавець (позивач) здає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду складське приміщення площею 45 м2 за адресою м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11.
Згідно п. 2.4 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря.
Згідно п. 3.7 Орендар зобов'язаний здавати складське приміщення службі охорони Орендодавця під охорону.
Згідно п. 4.2 загальна орендна плата за орендоване складське приміщення договірна і складає 630 грн. 00 коп. з ПДВ в місяць.
Згідно п. 7.1 Договір діє з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року, якщо за місяць до закінчення дії даного договору ні одна із сторін не заявить іншій стороні про розірвання, дія договору вважається продовженою на той самий строк.
01.01.2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 01.01.2007, якою доповнили п. 4.2 орендна плата за складське приміщення договірна і складає 720 грн. 00 коп. з ПДВ в місяць. Позивач повністю виконав умови договору, передав в оренду складське приміщення площею 45 м2 . 31.08.2010 року сторони склали акт приймання-передачі майна до договору оренди складського приміщення від 01.01.2007. Відповідно до даного акту Орендар передає, а Орендодавець приймає складське приміщення площею 45 м2.
Відповідач свої зобов'язання по договору оренди складського приміщення належним чином не виконав. Оплату згідно умов договору за червень-липень-серпень 2010 року на суму 2 160 грн. 00 коп. не провів.
14.09.2010 року відповідачу направлена вимога № 57 сплатити орендну плату в сумі 2160 грн. 00 коп. за червень-липень-серпень 2010 року. Вимога залишена без задоволення.
21.03.2011 року відповідачу направлена претензія № 23 з вимогою сплатити орендну плату в сумі 2 160 грн. 00 коп.. Вимога залишена без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.764 ЦК України Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди складського приміщення від 01.01.007 було пролонговано на 2008, 2009, 2010 роки.
Факт користування складським приміщенням підтверджено складанням акту приймання-передачі майна та проведенням орендної плати з 01.01.2007 по 31.05.2010 (копії виписок з особистого рахунку додаються).
Позивач подав податкові декларації щодо сплати податку на додану вартість з розшифровкою за період з червня по серпень 2010 року.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
За таких обставин, позивач на підставі договору від 01.01.2007 та ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення з відповідача суму основного боргу, проценти річних та суму інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.
В п. 2 ст. 33 Правил адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, професійні здібності адвоката.
Укладення Приватним підприємством «Фірма «ЛБМ» укладення іншого договору оренди не спростовує висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення орендної плати. Акта приймання-передачі орендованого майна не було укладено, договір оренди не розірвано.
З огляду на викладене, колегія суддів перевіривши правомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню у сумі 2184 грн. 68 коп. ( 2 160 грн. 00 коп. боргу + 11 грн. 72 коп. 3 % річних + 12 грн. 96 коп. інфляційні). В задоволенні решти позовних вимог в сумі 46 грн. 46 коп. інфляційних слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, по зустрічному позову заявлено вимогу про стягнення з відповідача 23 149 грн. 49 коп. збитки - вартість майна, що викрадене з орендованого приміщення та 1 600 грн. 00 коп. послуги адвоката. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 11.03.2010 з орендованого приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Будіндусрії, 11 було викрадене майно, а саме запасні частини для електродвигуна. Також згідно п. 2.4 договору оренди складського приміщення від 01.01.2007 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендря.
В позові не зазначено якими доказами підтверджується факт наявності на складі товару на дату здійснення крадіжки та не наведено який саме товар був в складському приміщенні та його вартість.
В обґрунтування позову надано контракт № 042-15 від 05.10.2010 з доданими інвойсами та рахунком -фактурою. Даний контракт не є належним доказом, оскільки крадіжка відбулась 11.03.2010, на підставі викладеного просить у позові відмовити.
01.01.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди складського приміщення б/я.
У відповідності з цим договором Орендодавець (позивач) здає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду складське приміщення площею 45 м2 за адресою м. Черкаси, вул. Будіндусрії, 11.
Згідно п. 2.4 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря.
Згідно п. 3.7 Орендар зобов'язаний здавати складське приміщення службі охорони Орендодавця під охорону.
З договору оренди від 01.01.2007 вбачається, що у сторін присутні права та обов'язки за договором зберігання.
Так, п. 2.4. договору сторони погодили умову про те, що Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря, однак доказів прийняття товару на зберігання не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена у ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. 3 ст. 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч.І ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої норми відповідальності, як відшкодування збитків потрібно наявність повного складу цивільного правопорушення, як -то: протиправна поведінка; дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором.
Оскільки відповідачем не було допущено порушень договору оренди складського приміщення від 01.01.2007 то відсутні підстави для покладання на нього відповідальності за збитки по позовній заяві.
На лист-запит суду Придніпровський РВУ МВС України в Черкаській області направив відповідь від 15.06.2011 та документи по кримінальній справі №0201000225 по факту крадіжки. 16.03.2010 була винесена постанова за фактом крадіжки майна, що належить ПП "ЛБМ", за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ПП. "ЛБМ" не довів наявність тих обставин, на підставі яких він просить стягнути з відповідача збитки.
ПП "ЛБМ" по платіжному дорученню №124 від 23.05.2011 перерахував державне мито в сумі 240 грн. 00 коп., слід було перерахувати 231 грн. 49 коп., надлишково сплачені кошти в сумі 8 грн. 51 коп.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічний позов не доведений, тому у позові слід відмовити.
Враховуючи необхідність надання Відритому акціонерному товариства Фірма «Будкомплект» правової допомоги адвоката, в зв’язку з заявленням зустрічного позову в розмірі 23149,49 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року у справі № 33/185.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2011 року у справі № 06/5026/1046/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 06/5026/1046/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
22.12.11 (відправлено)
Судове рішення № 20023687, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 21.12.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 06/5026/1046/2011. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: