Постанова № 20023624, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 № 6/074-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів:

за участю представ- ників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, дов. № 545/2011 від 21.01.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2, дов. б/н від 27.07.2011 року

від третьої особи:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування”

на рішення

Господарського суду

Київської області

від23.08.2011 року

у справі№ 6/074-11 (суддя: Черногуз А.Ф.)

за позовомПриватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування”

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Н-Транс”

третя особаОСОБА_3

провідшкодування шкоди в порядку регресу

В судовому засіданні 13.12.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі № 6/074-11 в позові Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Н-Транс” (далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що під час вирішення даного спору судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та не надано належної оцінки обставинам справи. Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено факт виконання ОСОБА_3 під час ДТП своїх трудових обовязків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2011 року просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 29.11.2011 року відкладено розгляд справи на 13.12.2011 року, повторно зобовязано відповідача надати суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, а третю особу письмові пояснення по суті спору, зобовязано відповідача надати суду докази, підтверджуючі виконання ОСОБА_3 під час вчинення ДТП, що мала місце 17.06.2008 року, своїх трудових, службових обовязків, належним чином завірений подорожній лист, виписаний на імя ОСОБА_3 від 17.06.2008 року, журнал реєстрації подорожніх листів відповідача за червень 2008 року або письмові пояснення щодо причин неможливості надання таких доказів.

В судове засідання 13.12.2011 року зявились представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що доказом того, що підчас ДТП ОСОБА_3 не виконував свої трудові обовязки, є відсутність відображення в журналі обліку шляхових листів ТОВ „Н-Транс” подорожнього листа відповідно за червень 2008 року, виписаного на ОСОБА_3

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 993, 1187,1191 ЦК України позивач затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 7059,65 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування”, яке в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство “ПРОСТО-страхування” та ОСОБА_4 було укладено договір № 140963 серія АТК добровільного страхування транспортних засобів.

17.06.2008 року в м. Гостомель по вул. Леніна, 125 відбулась дорожньо транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля „VOLVO”, державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ “Н-Транс”, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_5, що підтверджується довідкою відділення ДАІ з обслуговування Ірпінського регіону при УДАІ ГУМВС України в Київській області.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області № 3-2182/2008р. від 21.07.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Внаслідок зіткнення зазначених вище автомобілів було заподіяно шкоду автомобілю “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на загальну суму 6976,65 грн., що підтверджується Звітом № 808 з визнання вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 25.06.2008 року, а відповідно до документів по ремонту автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1, становить 10 183,15 грн.

17.07.2008 року висновком комісії Закритого акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” відповідно до умов договору № 140963 серія АТК від 20.02.2008 року та правил № 2062 “Добровільного страхування наземного транспорту” в редакції від 28.04.2004 року та наданих документів зазначений випадок визнано страховим по ризику пошкодження наземного ТЗ внаслідок ДТП.

На виконання вимог закону та умов договору № 140963 серія АТК добровільного страхування транспортного засобу від 20.02.2008 року Закрите акціонерне товариство “ПРОСТО-страхування” виплатило власнику пошкодженого внаслідок зіткнення автомобіля “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 7 059,65 грн. (нульова франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 413 від 31.07.2008 року та реєстром одержувачів страхових відшкодувань страхувальників фізичних осіб ЗАТ “ПРОСТО-страхування” в системі ТОВ “Укрпромбанк” (за номером 10).

Місцевим господарським удом було встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ „Н-Транс” під час ДТП.

Проте, на думку місцевого господарського суду, зазначення у ксерокопії трудової книжки ОСОБА_3 його місця роботи в ТОВ “Н-Транс”, не є доказом того, що винна особа, саме на час ДТП виконувала свої трудові обовязки.

При цьому, як зазначив місцевий господарський суд, позивачем не надано суду жодних доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо виконанням ОСОБА_3 під час вчинення ДТП свої трудових, службових обовязків, як того вимагає положення ст. 1172 ЦК України.

На підставі зазначених вище обставин справи місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що, позивачем не підтверджено належними доказами факт виконання ОСОБА_3 під час вчинення ДТП свої трудових, службових обовязків.

Колегія суддів з такимм висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль „VOLVO”, державний номер НОМЕР_2, яким під час вчинення ДТП керував ОСОБА_3, належить ТОВ “Н-Транс”.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ “Н-Транс” на посаді водія вантажного автомобіля.

З Постанови Щорського районного суду Чернігівської області № 3-2182/2008р. від 21.07.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

При цьому, з зазначеної вище постанови не вбачається, що ОСОБА_3 було також притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП за керування ТЗ без відповідних документів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_3 не виконував свої трудові обовязки, з огляду на таке.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано доказів протиправного вибуття із його володіння транспортного засобу - автомобіля „VOLVO”, державний номер НОМЕР_2, або доказів неправомірного заволодіння зазначеним транспортним засобом третіми особами на момент скоєння ДТП, колегія суддів доходить висновку про те, що особою, відповідальною за завдану автомобілю “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1 працівником відповідача шкоду, є Товариство з обмеженою відповідальністю „Н-Транс”.

Відповідно до п.1.8 договору № 140963 серія АТК добровільного страхування транспортних засобів від 20.02.2008 року вартість страхового відшкодування визначається з урахуванням зносу.

При цьому, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Як вбачається зі звіту № 808 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 25.06.2008 року, розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля “OPEL Astra”, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та яким керувала ОСОБА_5, в результаті його пошкодження у ДТП, складає 6976, 65 грн.

За таких обставин, на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача в межах суми 6976, 65 грн. перейшло право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою в даному випадку є відповідач, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, з огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6976, 65 грн. та відмови в задоволенні решти вимог позивача, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування” на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 року у справі № 6/074-11 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Київської областівід 23.08.2011 року у справі № 6/074-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Н-Транс” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код 33482810) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування” (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 6976 (шість тисяч девятсот сімдесят шість) грн. 65 коп., 100 (сто) грн. 80 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Н-Транс” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код 33482810) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування” (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) 50, 40 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

5.Матеріали справи № 6/074-11 направити до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді