Постанова № 20023487, 15.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2011 № 47/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрист

Від відповідача: ОСОБА_2 юрист

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2011

у справі № 47/271

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 156520,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» у прийнятті та спільному розгляді в одному провадженні в справі № 47/271 зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» про стягнення 40000,00 грн. як такого, що поданий вже після початку розгляду судом справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» задоволені частково. Відповідно до прийнятого рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» підлягає стягненню 154776,72 грн. основного боргу, 1547,79 грн. державного мита та 233,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вище зазначеними процесуальними документами Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю або частково рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2011.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення та ухвали були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин та посилань на норми чинного законодавства, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача за первісним позовом та спростовують правильність позиції суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 03.11.2011 розгляд справи відкладено у звязку з надходженням від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.

29.11.2011 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено у звязку з тим, що в судовому засіданні виникла необхідність надати додаткові документи, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

27.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № К-154 (далі договір), відповідно до умов якого, постачальник поставляє та передає у власність покупця товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість; постачальник поставляє покупцю товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті, зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору кількість товарів, що поставляються, вказується у замовленнях відповідно до специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні і розвантаження товару на рампу в місці поставки.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товарів здійснюється постачальником на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного у замовленні, відповідно до правил «ІНКОТЕРМС 2000», тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу та в строк, вказані у такому Замовленні, а також на умовах згідно п. 3.1. даного договору.

Як визначено п. 4.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, має відповідати замовленню. Відступи у видаткової накладній від змісту замовлення допускається тільки за згодою покупця.

У пункті 5.1 договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сім днів, починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.

Відповідно до п. 5.3 договору покупець має право повернути постачальнику товари, що були поставлені останнім в торгівельну мережу покупця, а постачальник зобов'язаний прийняти такі товари у разі:

-якщо термін придатності/зберігання товарів до кінцевого терміну їх реалізації покупцем сплине більш ніж на 70-100%

-якщо даний товар був повернений покупцю споживачем товару як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

-якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більш ніж 60 (шістдесят) календарних днів.

Положеннями п. 8.1 договору визначено, що строк його дії встановлений з моменту підписання та по 31.12.2011.

Як зазначив позивач у позові, на підставі видаткових накладних та у відповідності до попередньо узгоджених замовлень, ним було передано у власність відповідача товар, який був прийнятий відповідачем, проте своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов договору не оплачений.

В матеріалах справи містяться копії видаткових накладних за період з 04.01.2011 по 19.05.2011, підписані сторонами та скріплені печатками.

Також у справі наявний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2011 на суму 164520,84 грн., скріплений підписами та печатками сторін. З наведеного акту також вбачається здійснення відповідачем у наведений період часткового повернення товару позивачу та часткових розрахунків за поставлений товар.

Після підписання сторонами вищенаведеного Акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 164520,84 грн., ним 02.06.2011 сплачено позивачу 8000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки, доданої до матеріалів справи.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що після порушення провадження у справі відповідач повернув позивачу товар на суму 1695,53 грн., у звязку з чим сума заборгованості відповідача зменшилась та, на думку позивача, становить 154825,31 грн. основний борг (164520,84 грн. 8000,00 грн. = 154825,31 грн.)

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Беручи до уваги вище викладене, факт укладення між сторонами договору № К-154 від 27.09.2010, наявність видаткових накладених, акту звірки взаєморозрахунків, банківською випискою на оплату 8000,00 грн., копій накладних на повернення товару № 2УКРН001594 від 09.07.2011, № 2УКРН002150 від 07.06.2011, № 2УКРН001572 від 24.06.2011 слід погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача по стягненню боргу в сумі 154776,72 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню у визначеній сумі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем до Господарського суду міста Києва подавалася зустрічна позовна заява, яка була повернута без розгляду у звязку з тим, що подана вже після початку розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути пов'язаний з первісним.

02.08.2011 відповідачем подано клопотання до суду першої інстанції про відкладення розгляду справи.

З тексту протоколу судового засідання від 03.08.2011 вбачається, що в даному засіданні справа по суті не розглядалася, суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.09.2011.

Згідно з канцелярською відміткою Господарського суду міста Києва зустрічна позовна заява подана 05.09.2011.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» дотримані всі вимоги подачі зустрічного позову, визначені чинним законодавством України і судом першої інстанції неправомірно відмовлено у її прийнятті.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» та Постанови № 7 від 17.05.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову, а також якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.

З огляду на те, що обидві заяви виникають з одних правовідносин, а саме договору поставки № К-154 від 27.09.2010, зустрічна позовна заява підлягає прийняттю для спільного розгляду з первісним позовом в одному провадженні.

Отже, розглянувши матеріали справи з урахуванням зустрічного позову та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог з наступних підстав.

Вимоги, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» становлять стягнення з позивача 40000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору з метою збільшення обсягів реалізації товарів поставлених постачальником, покупець приймав на себе зобов'язання надавати постачальнику послуги, що сприятимуть подальшому просуванню та збільшенню обсягів продажу таких товарів, а постачальник зобов'язувався приймати та оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 6.2. договору, по результатам кожного місяця сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг. Покупець зобов'язаний до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надавати постачальнику Акт приймання-передачі наданих послуг, а постачальник зобов'язаний підписувати його протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання. У разі неотримання покупцем у встановлений строк підписаного Акту приймання - передачі наданих послуг чи мотивованих письмових зауважень, Акт приймання - передачі наданих послуг вважався підписаним і обов'язковим для постачальника.

Пунктом 6.3. договору визначено, що оплата наданих послуг повинна здійснюватись постачальником щомісячно. Постачальник зобов'язувався протягом 3 (трьох) банківських днів, з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, перераховувати грошові кошти на поточний рахунок покупця.

В матеріалах справи наявний договір поставки, відповідно до якого п. 6.3. сторони погодили вартість послуг покупця, але суму не вказали.

За твердженням відповідача, вартість послуг складає 20000,00 грн., на підтвердження чого останнім надано примірник договору із зазначенням саме такої суми. Даний примірник міститься в матеріалах апеляційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» подані наступні акти наданих послуг:

·№ 896 від 29.10.2010 на суму 20000,00 грн.;

·№ 905 від 05.11.2010 на суму 10000,00 грн.;

·№ 951 від 09.11.2010 на суму 10000,00 грн.;

·№ 1094 від 28.12.2010 на суму 20000,00 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами, скріплені печатками та оплачені позивачем в сумі 60000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 29.10.2010, 05.11.2010, 09.11.2010 та 28.12.2010.

Враховуючи факт підписання даних актів та їх оплату, позивач визнавав надання таких послуг та оплачував їх за фіксованою вартістю у розмірі 20000,00 грн. щомісяця.

Аналізуючи текст договору поставки в частині надання послуг постачальнику, колегія суддів зазначає, що наявність в договорі окремого розділу, яким визначено умови надання таких послуг вже обумовлює виникнення між сторонами взаємних зобовязань. В пункті 6.3 договору вказано про вартість послуг без зазначення конкретної суми. Можна допустити, що сторони погодили ціну послуг іншим шляхом. Але в силу наявності в договорі такого положення як вартість послуг, дана обставина виключає можливість їх безоплатності.

Щодо визначення ціни послуг в розмірі 20000,00 грн., то доказом цього виступає безпосередня оплата позивачем актів за жовтень, листопад та грудень 2010 року в розмірі 60000,00 грн. рівними платежами.

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи двох примірників договору з різними положеннями щодо ціни послуг покупця, колегія суддів приходить до висновків, що ціна послуг складає саме 20000,00 грн. з огляду на те, що сторони продовжували свої взаємовідносини за даним договором, зокрема і в частині надання послуг покупцем, які оплачувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Славянский дом».

Відповідач просить оплатити надані послуги за січень та лютий 2011 року. Акти за ці місяці позивачем не підписані та відповідно не сплачені.

Листом № 276 від 25.05.2011 відповідач підтвердив наявність перед позивачем основної заборгованості за договором поставки від 27.09.2010 в розмірі 164520,84 грн. та пропонує спосіб подальшого взаєморозрахунку.

Листом № 86-1 від 01.06.2011 позивач не погодився з запропонованим графіком погашення заборгованості.

Відповідач 10 серпня 2011 направив позивачу лист № 373 з Актами наданих послуг за січень та лютий 2011, податкові накладні до них та Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10 серпня 2011. Дані документи позивач отримав 17 серпня 2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем в повному обсязі доведено та документально підтверджено наявність боргу у позивача відповідно до положень договору про надання послуг постачальнику.

29.11.2011 відповідачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення на суму 2000,00 грн. як доказ сплати зазначеної суми в рахунок оплати боргу за товар.

Таким чином, провадження в частині сплати 2000,00 грн. відповідачем підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України за відсутності предмета спору.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 та зміну рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 91, 99, 101, 103 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 скасувати.

3.Прийняти зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» для спільного розгляду з первісним позовом.

4.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 змінити.

5.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» (07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Леніна, 224-Б, код 30684452) 152776 (сто пятдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 72 (сімдесят дві) коп. основного боргу, 1547 (одна тисяча пятсот сорок сім) грн. 79 (сімдесят девять) коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі по стягненню 2000,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

6. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянский дом» (07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Леніна, 224-Б, код 30684452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код 35847906) 40000 (сорок тисяч) 00 коп. боргу за надання послуг, 400 (чотириста) грн. 00 коп. державного мита за подання зустрічного позову, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 47/271 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді