Постанова № 20023200, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 7/233

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача          не з’явився,

від відповідача          Сітайло З.Т.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 (суддя Якименко М.М.)

за позовом          Приватного акціонерного товариства «Кронос»

до                              Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»

про                              стягнення 464654,67 грн. заборгованості

                                                  Встановив:

Приватне акціонерне товариство «Кронос» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» (далі відповідач) 464654,67 грн. заборгованості.

В ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач подав заяву про часткову відмову від позовних вимог (а.с.33), в якій відмовився від стягнення суми заборгованості в розмірі 60126,00грн. та суми пені в розмірі 28341,64грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від29.09.2011 у справі №7/233 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 300630,74грн. боргу, 27575,65грн. пені, 10822,70грн. 3% річних, 37157,94грн. інфляційних збитків, 3607,56грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 60126,00грн. основного боргу та 28341,64грн. пені провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від07.11.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від22.11.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.43).

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

26.12.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір №01/01-09 оренди нежитлових приміщень (далі договір оренди), відповідно до п.1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне орендне використання – під офіси виконавчого органу загальною площею 2548,79кв.м, які розташовані на 1-2 поверхах корпусу “Б” адміністративного будинку №15 по вулиці Сім’ї Хохлових в м.Києві для використання їх під офіс в межах, які узгоджені сторонами (додаток №5).

Відповідно до п. 1.3. договору оренди вказані в п.1.1. договору приміщення здаються орендарю згідно із Актом здачі-приймання приміщення, в якому визначений санітарно-технічний стан приміщення (додаток 1), що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. орендар виплачує орендарю орендну плату. Орендна плата за повний календарний місяць складає 357390,00грн., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п.5.7. договору оренди вказані в п.2.1. орендна плата, оплата послуг, податок на додану вартість та інші сплати, які обумовлені цим договором та додатками до цього договору, вносяться відповідачем позивачу щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця передоплатою, шляхом перерахування вказаної суми платіжним дорученням відповідача на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору оренди позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування об’єкт оренди, про що свідчить акт прийому-передачі від 31.12.2008 (а.с.13).

Згідно із ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 285 ГК України передбачено, що орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем порушено зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення сплати орендної плати внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 360756,74 грн.

Враховуючи, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивачем було подано заяву про відмову від стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 60126,00грн., то господарським судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в цій частині на підставі п.1-4 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що сума основного боргу на час прийняття рішення фактично становила 240504,74грн., а не 300630,74грн. на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №415 від26.09.2011 на суму 60126,00грн.

Дослідивши платіжне доручення №415 від26.09.2011, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем 26.09.2011 було здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 60126,00грн.

Оскаржуване відповідачем рішення господарського суду першої інстанції було прийняте 29.09.2011.

Таким чином, враховуючи викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 60126,00грн. до прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60126,00грн., підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, на час прийняття господарським судом першої інстанції рішення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений йому товар за договором становила 240504,74грн. (300630,74грн.-60126,00грн.).

За таких обставин, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за договором оренди в розмірі 240504,74грн.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання щодо сплати орендної плати, останній на підставі п.6.2. договору оренди нарахував відповідачу до сплати пеню, в розмірі 55917,29грн.

Враховуючи, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивачем було подано заяву про відмову від стягнення з відповідача пені в розмірі 28341,64грн., то господарським судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в цій частині на підставі п.1-4 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст.546, ст.549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2. договору оренди у випадку несвоєчасного виконання стороною своїх зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми несвоєчасного зобов’язання, за кожний день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 27575,65грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання щодо сплати орендної плати, останній нарахував відповідачу до сплати 10822,70грн. 3% річних та 37157,94грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов’язання щодо сплати орендної плати, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню в розмірі, який відповідно до обґрунтованого розрахунку апеляційного господарського суду становить 7215,14грн. 3% річних та 21404,92грн. збитків від інфляції.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не був повідомлений про час і місце засідання суду, апеляційний господарський суд вважає безпідставними, оскільки повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.3) свідчить про те, що представник відповідача 15.09.2011 отримав ухвалу Господарського суду м.Києва від08.09.2011. Із повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення вбачається, що вказана ухвала була надіслана відповідачу за адресою: м.Київ, вул.Сім’ї Хохлових, 15, така ж сама адреса зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції зміні.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 у справі №7/233 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» ((04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, Код ЄДРПОУ: 31957561) на користь Приватного акціонерного товариства «Кронос» (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, код ЄДРПОУ 13674102) 240504,74грн. боргу, 27575,65грн. пені, 7215,14грн. 3% річних, 21404,92грн. збитків від інфляції, 3607,56грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 120252,00грн. основного боргу та 28341,64 грн. пені провадження у справі припинити.»

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» ((04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, Код ЄДРПОУ: 31957561) на користь Приватного акціонерного товариства «Кронос» (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, код ЄДРПОУ 13674102) 1422,82грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

5.          Матеріали справи №7/233 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді