Постанова № 20023034, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 № 32/638

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сухового В.Г.

суддів:

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007р.

у справі № 32/638 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Текстильник»

до 1) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

2) Київської міської ради

третя особа:Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський»

про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Текстильник» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (а.с. 3-7) до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про:

1) зобовязання Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Текстильник” на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на АДРЕСА_1, а саме щодо оформлення в установленому порядку прийнятого 1.10.2007 рішення Київради та підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України;

2) визнання дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) такими, що суперечать чинному законодавству в частині вимог до обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Текстильник” щодо сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці при реєстрації та видачі обслуговуючому кооперативу житловий кооператив „Текстильник” державного акта на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1;

3) визнати дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) такими, що суперечать чинному законодавству в частині вимог до обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Текстильник” щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 для житлової забудови обслуговуючому кооперативу житловий кооператив „Текстильник” .

13.12.2007р. до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (а.с.29), згідно з якими позивач просив суд:

1) зобовязати Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Текстильник” на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на АДРЕСА_1, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України.

2) зобовязати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2007 р. у справі № 32/638 позовні вимоги задоволено повністю. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновків про те, що лише власника може бути зобовязано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись (видалятись), за зверненням власника та на підставі ордеру на видалення зелених насаджень, що виданий компетентним органом. Зокрема, суд зазначив, що дії та вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не відповідають Закону України „Про благоустрій населених пунктів ”, адже особа, яка не набула прав власника або землекористувача не може бути зобовязана сплачувати відновну вартість зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки позивачу земельні ділянки надані для житлової забудови, відповідно до статті 208 Земельного кодексу України суд приходить до висновку, що позивач звільняється від сплати втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Стосовно вимог до Київської міської ради суд першої інстанції також зазначив, що Київська міська рада безпосередньо (в частині підписання державного акту) та через свій виконавчий орган (в частині реєстрації та видачі державного акту) зобовязана була забезпечити реалізацію права позивача на отримання підписаного та зареєстрованого акту на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, що не було забезпечено на момент звернення позивача до суду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник Генерального прокурора України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року у справі № 32/638. Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, неповного зясування обставин справи, а висновки суду не відповідають положенням законодавства.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011р., на підставі заяви Заступника Генерального прокурора України йому відновлено строк апеляційного оскарження рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007р. у справі № 32/638, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. апеляційний розгляд справи відкладено на 13.12.2011р. у звязку з неявкою представників позивача та відповідача 1, а також у звязку з залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - СТОВ агрокомбінат «Хотівський».

У судове засідання 13.12.2011р. представники позивача та третьої особи не зявились. Як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та поштового конверту, процесуальні документи, зокрема ухвала про прийняття апеляційної скарги та ухвала про відкладення розгляду справи від 22.11.2011р. надсилались судом на адресу позивача 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39 офіс 131, яка зазначена у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, а також статуті позивача. Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про належне та своєчасне повідомлення позивача про розгляд даної справи у суді апеляційної інстанції, а тому повторна неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає подальшому розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №348/3182 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Текстильник» на АДРЕСА_1 та вирішено передати Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Текстильник» земельні ділянки загальною площею 98,01 га на АДРЕСА_1 за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Хотівський”, наданих відповідно до п.5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003р. №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004р. №79-8-00247, - площею 90,02 га (лист згода СТОВ “Хотівський” від 18.06.2007р. №229), та міських земель, не наданих у власність чи користування, площею 7,99 га, з них: площею 92,82 га (ділянка №1 площею 5,99 га, ділянка №2 площею 72,52 га, ділянка №3 площею 14,31 га) - у власність для житлової забудови; площею 5,19 га (ділянка №4) в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (а.с.37-40).

Відповідно до п.7.3 зазначеного рішення ОКЖК «Текстильник» зобовязаний був у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та право користування земельними ділянками.

Позивач зазначає, що 26.10.2007р. він звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 27, у якому просив виготовити документи, що посвідчують право власності та право користування землею за адресою АДРЕСА_1 та здійснити їх реєстрацію та видачу. Цього ж дня позивач також звернувся з листом № 28, у якому виклав свою позицію про відсутність підстав для сплати ним втрат сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Листами №05-49/36985 від 07.11.2007р. та № 05-49/37869 від 14.11.2007р. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОКЖК «Текстильник» про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045 “Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах” та ст. 207 Земельного кодексу України позивачу необхідно сплатити відновну вартість зелених насаджень та відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (а.с.11-12).

Вважаючи вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) незаконними та такими, що порушують права ОКЖК «Текстильник», позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради з вищевказаними позовними вимогами (а.с.3-7, 29).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не повязаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 №1279, передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

Пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 №1279 визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При цьому вказаним пунктом надано право на звільнення від сплати втрат лише надання землі під індивідуальне житлове і гаражне будівництво.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 1 рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №348/3182 затверджено містобудівне обґрунтування щодо зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Текстильник» на АДРЕСА_1. Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу “Текстильник” передані земельні ділянки загальною площею 98,01 га на АДРЕСА_1 за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Хотівський” з віднесенням земельних ділянок загальною площею 90,02 га до земель житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення (п.4 рішення). Вказаним рішенням позивачу затверджено проект землеустрою (пункт 5).

Таким чином, позивач набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарських угідь зі зміною їх цільового призначення для розміщення малоповерхової житлової забудови.

Виходячи зі змісту ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі надання земельних ділянок, зокрема, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під обєкти та території природно-заповідного фонду.

Пунктом 7.8. рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №348/3182 Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Текстильник» зобовязано здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не оскаржував рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №348/3182 в частині зобовязання його відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

За вказаних обставин та відповідно до вимог законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність правових підстав для звільнення його від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Статтею 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників унаселенихпунктах,затвердженим постановоюКабінетуМіністрів України від 01.08.2006 року № 1045, згідно з яким видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера.

Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Ордер видається після визначення стану зелених насаджень спеціальною комісією і складання акта обстежень тих насаджень, що підлягають видаленню, який має бути погоджений з територіальним органом Мінприроди, та сплати відновної вартості зелених насаджень. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно з пунктами 10, 11 цього ж Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості, при цьому, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що власника може бути зобовязано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись (видалятись), за зверненням власника та на підставі ордеру на видалення зелених насаджень, є помилковим, оскільки не відповідає п.п. 10,11 вказаного Порядку. Водночас, позивачем не доведено наявності підстав звільнення його від сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, відведеної йому у власність. Щодо позовних вимог до Київської міської ради про зобовязання Київської міської ради вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Текстильник” на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на АДРЕСА_1, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України слід зазначити таке.

Як вже було вказано вище, пунктом 7.8 рішення Київської міської ради (відповідач 2) на позивача - ОКЖК «Текстильник» покладено обовязок забезпечити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.

Отже, враховуючи той факт, що позивачем не виконано зазначене зобовязання та вимоги чинного законодавства щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та відновної вартості зелених насаджень, відповідно, у позивача не виникло права на отримання державного акта на земельну ділянку, а відтак і на звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені апеляційною інстанцією обставини справи, а також наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами порушення його прав за захистом яких він звернувся з позовом у даній справі. Відтак, позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України слід задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 р. прийнято за неповно зясованих обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції приймає у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 84, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007р. у справі № 32/638 задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007р. у справі № 32/638 повністю. 3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Текстильник” відмовити повністю.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Текстильник” (код 35141299) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 32/638 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

16.12.11 (відправлено)