Постанова № 20023031, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 23/066-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

за участю представників сторін:

від позивача – Єременко В.Б.,

від відповідача – Спорний І.Г.,

від третьої особи – Єременко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліком ЛВ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2011 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліком ЛВ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промисло-інвестиційний банк"

про                    стягнення 14 967 154, 11 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (позивач) звернулося до господарського суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (відповідач) про стягнення 14967154,11 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким у позові ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.08.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 за клопотанням відповідача зупинено провадження у справі № 23/066-11 до вирішення пов’язаної з нею справи № 27/143, за позовом ТОВ «Геліком ЛВ» до ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» та ПАТ «Акціонерний комерційний промисло-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/120 від 26.11.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 поновлено провадження по даній справі, розгляд якої призначено на 06.12.2011.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 06.12.2011 було оголошено перерву до 13.12.2011.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник позивача та третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу та у виступі проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (позичальник) укладено кредитний договір за №66/07, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 14500000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 16 (шістнадцять) процентів річних (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно з п. 3.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в день, що передує попередньому робочому дню за період з першого по останній календарний день звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день місяця. При погашенні кредиту проценти нараховуються в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п.2.2 цього договору та сплачуються на протязі 2 (двох) банківських днів з дати їх нарахування. Сплата процентів здійснюється з поточного рахунку Позичальника №26001301270824 в філії: «Відділення Промінвестбанку в м. Українка Київської області», код Банку 321262 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок №20787331270824, відкритий Банком в філії: «Відділення Промінвестбанку в м. Українка Київської області», код Банку 321262.

Пунктом 3.10 договору встановлено, що зобов’язання банку з надання кредиту виникає після оформлення наступної іпотеки на суму 10650000,00 грн.; застави майнових прав на обладнання на суму 7300020,80 грн.; застави нового обладнання на суму 219000,00 грн.; наступної застави товарів в обороті на суму 800000,00 грн.; наступної застави обладнання на суму 1473626,30 грн.; застави майнових прав на надходження коштів на суму 28600000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2.2 договору позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Згідно з п. 4.3.4 договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.

30.01.2008 між банком та відповідачем укладено договір за №31-66/07-1/08 про внесення змін до кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, за умовами якого сторони змінили графік повернення кредиту.

16.05.2008 між банком та відповідачем укладено договір за №146-66/07-2/08 про внесення змін до кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, відповідно до якого сторони підвищили розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 18 % річних.

27.02.2009 між банком та відповідачем укладено договір за №17-66/07-3/09 про внесення змін до кредитного договору №66/07, згідно з яким пункти 2.1, 2.2, 3.2, 3.5 та 3.10 кредитного договору сторонами викладено в наступній редакцій: «внести зміни до п. 2.1 Замінити цифри та слова: 14500000,00 грн., на залишок заборгованості по кредиту в розмірі 14396566,61 грн. ».

Внесено зміни до п. 2.2 абзац перший - повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: березень 2009 року - лютий 2010 року - по 25000,00 гри. щомісячно; березень 2010 року - лютий 2012 року - по 580000,00 грн. щомісячно; 25 березня 2012 року - 176566,61 грн.

Внесено зміни до п. 3.2 абзац перший: «проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21 % річних. Забезпечено переведення до 15.04.2009 грошових потоків на відкриті в Промінвестбанку рахунки не менше частки кредитів, а в разі невиконання цих умов процентна ставка встановлюється в розмірі 24 % річних».

Пункт 3.5 викладено в такій редакції: «у випадку порушення позичальником термінів погашення кредитів хоча б за одним із кредитних договорів, банк має право встановлювати процентну ставку за користування кредитами на рівні 26 % річних та вимагати дострокового погашення заборгованості по всіх кредитах».

Згідно з п. 2 договору про внесення змін за №17-66/07-3/09, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, укладеного між банком та позичальником.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №66/07 від 14.03.2007між банком та відповідачем укладено наступні договори: Іпотечний договір №63/07 від 14.03.2007; договір застави №65/07 від 14.03.2007; договір застави №66/07 від 14.03.2007; договір застави №68/07 від 14.03.2007; договір застави №69/07 від 14.03.2007; договір застави №70/07 від 14.03.2007; договір застави №39/08 від 13.02.2008; договір застави №40/08 від 13.02.2008; договір застави товарів в обороті №67/07 від 14.03.2007.

Матеріали справи свідчать, що 26.11.2010 між банком (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за №39/120, за умовами якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором відступає новому кредитору право вимоги за кредитним договором №66/07 від 14.03.2007 разом із договорами про внесення до нього.

Згідно з п. 1.3 договору №39/120 до позивача переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання наступних обов’язків: повернення грошових коштів в розмірі 14096566,61 грн., отриманих боржником згідно кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та боржником; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом згідно кредитного договору в сумі 870587,50 грн.; сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі.

У відповідності до пункту 1.4 договору №39/120 до нового кредитора переходять усі без винятку права та обов’язки первісного кредитора за кредитним договором.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що новий кредитор приймає на себе право вимоги за кредитним договором на власний ризик.

Новий кредитор зобов’язаний переказати первісному кредитору на рахунок №29093922 в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»за відступлення права вимоги за кредитним договором 14967154,11 грн. у день підписання цього договору (п. 2.1 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання п. 2.1 договору №39/120 позивач платіжним дорученням №160 від 26.11.2010 перерахував на рахунок банка грошові кошти в розмірі 14967154,11 грн. на відшкодування права вимоги за кредитним договором.

08.12.2010 банк на адресу відповідача надіслав повідомлення про відступлення права вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, а саме, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати кредиту та відсотків у строки, передбачені даним договором, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за основним боргом за кредитом та відсотками за користування кредитом в розмірі 14967154,11 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив кошти за кредитом у розмірі 14096566,61 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 870587,50 грн., у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 14967154,11 грн. заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом підлягає задоволенню.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними доводами позивача та висновком суду першої інстанції, однак не може погодитися в частині нарахування суми за кредит у розмірі 14096566,61 грн., беручи до уваги наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за кредитом у розмірі 14096566,61 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 870587,50 грн. була задоволена місцевим господарським судом в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо сплати коштів у повному обсязі за кредитом у розмірі 14096566,61 грн., оскільки відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору від 14.03.2007 банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним у випадках, коли:

- позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором;

- позичальником не виконуються обов'язки, прийняті ним на себе відповідно до укладеного договору забезпечення щодо наявності та належного збереження майнових прав, які надані в забезпечення виконання позичальником обов'язків за цим Договором, а також щодо їх заміни рівноцінними майновими правами (майном) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених договорами забезпечення;

- прийнято рішення щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації позичальника;

- інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження;

- порушено справу про банкрутство позичальника;

- подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними цього договору та/або договорів забезпечення виконання позичальником зобов'язань;

- позичальником порушений графік погашення кредиту, вказаний в п.2.2. цього договору;

- погіршився фінансовий стан позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу на останню звітну дату, зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як на 50 процентів у порівнянні з попереднім місяцем та інше);

- позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням;

- позичальником відкликане будь-яке з розпоряджень на списання коштів, що були надані ним до установ банків відповідно до умов п.4.2.8 цього договору.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з вимогою про сплату у повному обсязі заборгованості за кредитом, а кінцевий строк повернення кредиту (25.03.2010) не настав, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що нарахування суми заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом має здійснюватися до винесення судом першої інстанції рішення, а саме по травень (включно) 2011, оскільки за червень строк сплати суми за кредит не настав.

Таким чином, за розрахунком суду відповідач має сплатити позивачу з березня 2009 по травень 2011 включно кошти за кредит в розмірі 9000000, 00 грн. (12*25000,00 + 15*580000,00), а також відсотки за користування кредитом у розмірі 870587,50 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2011 має бути частково скасовано з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.101, п. 2 ст.103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2011 у справі № 23/066-11 скасувати частково, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 127/1, код 30889103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 92/1, код 35379813) – 9000000,00 грн. (дев’ять мільйонів гривень 00 коп.) заборгованості по кредиту, 870587,50 грн. (вісімсот сімдесят тисяч п’ятсот вісімдесят сім гривень 50 коп.) заборгованості по відсоткам за користування кредитом та судові витрати: 16816,82 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 82 коп.) державного мита та 155,64 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 64 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 92/1, код 35379813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 127/1, код 30889103) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 4341,59 грн. (чотири тисячі триста сорок одна гривня 59 коп.).

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 23/066-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді