Постанова № 20022949, 08.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 № 23/431

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - юрист

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_2. юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 01.11.2011р.

у справі № 23/431

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур»

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Готель «Славутич» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур» про визнання договору підряду недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2011р. у справі № 23/431 позовні вимоги між Відкритим акціонерним товариством «Готель»Славутич» задоволено: визнано недійсним договір № 30-09/2010 від 30.09.2010 року з моменту укладення між Відкритим акціонерним товариством «Готель«Славутич» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг» (01021, місто Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф.2, ідентифікаційний код 37101132) на користь відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» (02154, місто Київ, вул. Ентузіастів, 1, ідентифікаційний код 22907628) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур» (01135, місто Київ, площа Перемоги, 1, ідентифікаційний код 37147486) на користь відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич»(02154, місто Київ, вул. Ентузіастів, 1, ідентифікаційний код 22907628) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур», не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що місцевий суд прийшов до висновку, що чотири різних за обсягами та видами робіт договори підряду (знищення плісняви підвалу, ремонтно-оздоблювані роботи приміщення та ремонтні роботи приміщення та ремонтні роботи покрівлі даху) мають близькі суми та викликають сумніви їх реальності.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в якості доказу наявності у Голови правління позивача повноважень на укладення спірного договору є рішення спостережної ради про надання згоди на укладення спірного договору (протокол № 2 від 23.09.2010 року).

В судове засідання представник відповідача 1 не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Вислухавши думку представників позивача, відповідача 2 та дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представника відповідача 1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача 2, колегія встановила наступне:

30.09.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Готель «Славутич» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг» було укладено договір підряду № 30-09/2010.

Відповідно до п. 1.1. ВАТ «Готель»Славутич» доручає (замовник), а ТОВ «Смарт-Інжиніринг» (підрядник) приймає на себе обовязок на свій ризик, власними силами та засобами здійснити ремонтно-оздоблювальні роботи 2 поверху побудови Готелю «Славутич» згідно кошторису та договірної ціни.

Згідно з п. 1.2. договору місце проведення робіт: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт з кошторисом та договірною ціною складає 987800,00 грн., з яких: вартість послуг 823166,67 грн., ПДВ (20%) 164633,33 грн.

Згідно з п. 3.1. договору роботи виконуються протягом 30 днів з дня підписання цього договору.

28.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азалія-тур» було укладено договір №28-12/10 про відступлення права вимоги.

В період часу з 30.09.2010 року по 05.10.2010 року від імені позивача його посадовою особою головою правління було підписано та скріплено печаткою чотири договори будівельного підряду загальною сумою 3820270, 50 гривень, у тому числі:

1) договір №30-09/2010 від 30.09.2010 року на суму 987800,00 грн.;

2) договір №01-10/2010 від 01.10.2010 року на суму 895820,50 грн.;

3) договір №04-10/2010 від 04.10.2010 року на суму 985800,00 грн.;

4) договір №05-10/2010 від 05.10.2010 року на суму 950850,00 грн..

Особа, що підписала договори від імені позивача, підписала акт звірки взаємних розрахунків, яким визначено, що станом на 01.04.2010 року заборгованість позивача перед відповідачем 2 за договором №28-12/10 від 28.12.2010 року складає 3820270, 50 гривень.

В матеріалах справи є Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року, якою було порушено справу №43/131 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено у справі № 43/131 розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі №43/131 відсторонено голову правління позивача Челомбітько І.В. від виконання посадових обовязків у звязку з вчиненням ним протиправних дій.

Колегія судів підтримує суд першої інстанції щодо зясування питання фактичного виконання відповідачем 1 ремонтно-будівельних робіт за спірним договором підряду, оскільки наявність підписаних (пізніше відстороненою судом посадовою особою) актів приймання робіт та акту звірки не може у даному випадку бути безумовним доказом спрямованості правочину на реальне настання передбачених ним правових наслідків.

За наявними матеріалами справи відомо, що чотири різних за обсягами та видами робіт договори підряду (знищення плісняви підвалу, ремонтно-оздоблювальні роботи приміщення та ремонтні роботи покрівлі даху) мають близькі суми.

Окрім того, в матеріалах справи є копія кошторису № 2-1-1, який не підписано позивачем та який складається з переліку робіт по демонтажу оздоблення та встановленню фактично тотожного демонтованому (зняття стелі Армстронг встановлення стелі Армстронг, зняття плитки керамічної встановлення плитки керамічної тощо).

В якості доказу наявності у голови правління позивача повноважень на укладення спірного договору в матеріалах справи є рішення спостережної ради про надання згоди на укладення спірного договору (протокол №2 від 23.09.2010 року).

Наявність означеного рішення є лише доказом того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Інжиніринг» не могло не знати (у розумінні абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України) про існування обмеження голови правління у вчиненні правочинів, що перевищують встановлений статутом ліміт суми.

Пунктом 8.5.14 статуту позивача, в зареєстрованій державним реєстратором 01.03.2006 року редакції, встановлено, що голова правління укладає будь-які угоди на суму, що не перевищує еквівалент 20000 євро.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє належним чином оформлене рішення спостережної ради на укладення Позивачем та Відповідачем договору підряду №30-09/2010 від 30.09.2010 року на суму 987800,00 гривень, встановлено, що посадова особа позивача перевищила надані їй повноваження.

Заперечуючи факт відсутності у позивача на момент здійснення робіт за договором будівлі відповідач 2 свої доводи зводить до невідповідності форми відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна вимогам закону. Лист №28698(И-2011) від 14.06.2011 року є офіційної відповіддю уповноваженої державної установи на направлений арбітражним керуючим запит. Означений документ є належним доказом у справі.

Вкладення значних грошових коштів в ремонт та оздоблення нерухомого майна, яке вибуло з володіння юридичної особи у результаті іпотеки цього майна, не може бути визнано судом як добросовісні та розумні дії посадової особи в інтересах цієї юридичної особи у розумінні частини третьої статті 92 ЦК України, яка носить імперативний характер.

За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору

Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину; суперечність положенням чинного законодавства означає регулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства. За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимога законодавства щодо спрямованості правочину на реальне настання обумовлених ним наслідків стосується випадків укладення фіктивних чи удаваних правочинів, тобто таких, які не відображають дійсне волевиявлення сторін в силу їх умисних дій.

У той же час, реальним правовим наслідком договору підряду мало бути отримання матеріального результату виконаної підрядником роботи.

Відповідно до статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином.

При фіктивному правочині у сторін правочину відсутній намір створити ті правові наслідки, які задекларовані у правочині. Тобто волевиявлення учасників правочину не відповідає їх дійсній волі. Ознаками фіктивності договору є: наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Фіктивний правочин не відповідає вимогам закону, оскільки особи, що вчиняють його, не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір підряду, укладений позивачем та відповідачем 1, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлюється ним. Єдиним реальним правовим наслідком цього правочину є створення штучної формальної заборгованості позивача перед відповідачем 1 і в подальшому перед відповідачем 2.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур», оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду є обгрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія-Тур» на рішення Господарського суду м. Києва від 01.11.2011р. у справі № 23/431 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року по справі № 23/431 залишити без змін.

Матеріали справи № 23/431 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді