Постанова № 20022945, 16.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2011 № 58/580

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі Кривошея О.В.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача: ОСОБА_1. дов. Від 24.06.2010 року

від відповідача: 1) ОСОБА_2. дов. № 14.02/17 від 26.08.2011 року

2) ОСОБА_3. дов. Від 17.01.2011 року

3) ОСОБА_4. представник за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Ебботт Лабораторіз Лімітед

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 21.11.2011року

у справі № 58/580 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Компанії “Гетеро Драгз Лімітед”

до 1. Міністерство охорони здоровя України

2. Державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України”

3. Ебботт Лабораторіз Лімітед

про визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоровя України № 316 від 11.06.2007 року в частині реєстрації лікарського засобу “АЛУВІА”

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Компанії “Гетеро Драгз Лімітед” до відповідач-1: Міністерство охорони здоровя України, відповідач-2: Державне підприємство “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України”, відповідач-3: Ебботт Лабораторіз Лімітед про визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоровя України № 316 від 11.06.2007 року в частині реєстрації лікарського засобу “АЛУВІА”.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державна реєстрація лікарського засобу АЛУВІА реєстраційні посвідчення № UА/6423/01/01 (таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), та UА/6423/01/02 (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина ) була здійснена неправомірно, а тому Наказ МОЗ України № 316 від 11.06.2007 року в частині реєстрації визначеного лікарського засобу підлягає визнанню недійсним. Позивач є власником реєстраційного посвідчення та виробником лікарського засобу РИТОКОМ, реєстраційне посвідчення № UA/6416/01/01, основними діючими речовинами препарату РИТОКОМ як і препарату АЛУВІА є лопінавір та ритонавір. За таких обставин у препараті РИТОКОМ та у препараті АЛУВІА основна діюча речовина є тотожною.

До поданої позовної заяви позивач додав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому просив суд: 1). заборонити державному підприємству “Державний експертний центр МОЗ України”вносити будь які зміни до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб АЛУВІА реєстраційні посвідчення № UА/6423/01/01 (таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), та UА/6423/01/02 (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), в тому числі і які мають наслідком зміну назви лікарського засобу, його виробника, власника реєстраційного посвідчення номера реєстраційного посвідчення.

2). заборонити Компанії Ебботт Лабораторіз Лімітед, яка є власником реєстраційних посвідчень № UА/6423/01/01 (таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), та UА/6423/01/02 (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина) самостійно та/або через визначене коло осіб вводити в цивільний обіг (в тому числі, продавати, міняти, вчиняти інші дії, спрямовані реалізацію)на території України лікарський засіб АЛУВІА.

3). заборонити Державній митній службі України здійснювати митне оформлення лікарського засобу АЛУВІА.

Заявлене клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що порушено право власності позивача на реєстраційну інформацію зареєстрованого ним в Україні лікарського засобу “Ритоком””,та охоронюваний законом позивача інтерес щодо недопущення до обігу в Україні препаратів, державна реєстрація яких відбулася з порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580 клопотання Компанії “Гетеро Драгз Лімітед” (Hetero Drugs Limited) (House”, H.No. 8-3-166/7/1, Erragadda, Hyderabad-500018, AP. India) про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю.

Заборонено державному підприємству “Державний експертний центр МОЗ України”(03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 20015794) вносити будь які зміни до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб АЛУВІА реєстраційні посвідчення № UА/6423/01/01 (таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), та UА/6423/01/02 (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), в тому числі і які мають наслідком зміну назви лікарського засобу, його виробника, власника реєстраційного посвідчення номера реєстраційного посвідчення.

Заборонено Компанії Ебботт Лабораторіз Лімітед (Abbott Laboratories Limited) (“Ебботт Хаус Уанволл Бізнес Парк”, Уанволл Роуд, Мейденхед, Беркшір, SL6 4XE, Англія / House Vanwall Business Park”, Vanwall Road, Мaidenhead, Berkshire, SL6 4XE, England), яка є власником реєстраційних посвідчень № UА/6423/01/01 (таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина), та UА/6423/01/02 (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина, самостійно та/або через визначене коло осіб вводити в цивільний обіг (в тому числі, продавати, міняти, вчиняти інші дії, спрямовані реалізацію)на території України лікарський засіб АЛУВІА- таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина, та лікарський засіб АЛУВІА таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.

Заборонено Державній митній службі України (м. Київ, вул. Дегтярівська 11-Г, код ЄДРПОУ 00033005) здійснювати митне оформлення лікарського засобу АЛУВІА- таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг/50 мг № 120 виробництва Абботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина, та лікарський засіб АЛУВІА таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг/25 мг № 60 виробництва Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Судом першої станції було встановлено наявність звязку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходів із заявленими вимогами.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач 3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011року у справі №58/580.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2011р. апеляційна скарга Ебботт Лабораторіз Лімітед на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011р., колегією суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., прийнята до провадження.

15.12.2011 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки уповноважений представник позивача знаходиться на лікарняному та не може бути присутнім в судовому засіданні. Розглянувши наведене клопотання позивача, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи. Крім цього, уповноважений представник позивача зявився у судове засідання.

З метою обєктивного, повного та неупередженого розгляду справи, а також у звязку з необхідністю виключення обставин, які можуть поставить під сумнів неупередженість суддів при розгляді апеляційної скарги Ебботт Лабораторіз Лімітед на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011р., суддями, даної судової колегії, Чорною Л.В. та Смірновою Л.Г., заявлено самовідвід від розгляду справи № 58/580.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.12.2011 року було оголошено перерву до 12 години.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011р. задоволено заяву про самовідвід суддів Чорної Л.В. та Смірнової Л.Г. від розгляду справи №58/580.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011р. № 01-23/3/1 у звязку з самовідводом суддів - Чорної Л.В. та Смірнової Л.Г. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, керуючись ст.ст. 4, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду №154к від 01.12.2010, у відповідності до п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011, для здійснення розгляду справи № 58/580 введено до складу судової колегії замість судді Смірнової Л.Г. суддю Сітайло Л.Г., замість судді Чорної Л.В. суддю Моторного О.А.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580 скасувати. Представники відповідача 1, відповідача 2 підтримали вимоги апеляційної скарги відповідача 3.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача 3, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне судове рішення, викладаючи в ухвалі вказані вище обставини.

Відповідно до постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

У п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання бо невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (така позиція суду відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову").

Відповідно до п. 6.2 розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 02-5/611 від 23.08.1994 р. за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

За змістом п. 8 розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 02-5/611 від 23.08.1994 р. приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Судом першої станції було встановлено наявність звязку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходів із заявленими вимогами.

Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання Компанії “Гетеро Драгз Лімітед” про вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Отже, ухвала господарського суду Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга Ебботт Лабораторіз Лімітед, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ебботт Лабораторіз Лімітед залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі №58/580 залишити без змін.

Матеріали справи №58/580 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді