Постанова № 20022903, 29.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 23/340

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 197 від 20.04.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 341 від 07.09.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від20.09.2011 року

у справі№ 23/340 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» (відповідач)

простягнення 27 505,00 грн.

В судовому засіданні 29.11.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» 24990,00 грн. страхового відшкодування, 1 931,42 грн. пені, 269,21 грн. державного мита та 230,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/340 частково в частині стягнення пені, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки, позивач звернувся до відповідача з регресними вимогами щодо виплати страхового відшкодування, а спеціальними законами Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не

передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 1931,42 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до розгляду та призначено на 29.11.2011р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2011р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково в частині стягнення пені з відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2011р. представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № РвА-05-000071 від 17.09.2009 року (а.с. 9), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем «Mazda 6», д.н. НОМЕР_1.

29.09.2009 року на вулиці Голосіївській, 57 у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda 6», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ЗАЗ 1102», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі № 3-10932/2009 (а.с. 31) встановлено, що ОСОБА_4 не врахував безпечної швидкості руху, безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Mazda 6», д.н. НОМЕР_1, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху, у звязку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід державного бюджету.

В результаті ДТП автомобіль «Mazda 6», д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження задньої центральної частини, що підтверджується Довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві (а.с. 30).

Згідно Звіту експертного автотоварознавчого дослідження № 0510/1 від 09.11.2009р., проведеного СПД ОСОБА_5, для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 6», д.н. НОМЕР_1, розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді склав 42 308, 24 грн. (а.с. 82-87).

Позивач на підставі страхового акту № ЦО-12960-РВА-05-000071-01 від 18.11.2009 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 16.11.2009р. здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3. у розмірі 33 907, 30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6022 від 08.12.2009 року (а.с. 9).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 застрахована ВАТ «Cтрахова компанія «Нова» відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4835848 (а.с. 124), термін дії з 14.01.2009 року по 13.01.2010 року. Тип полісу 3-й.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4835848 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25 500,00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

14.09.2010 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 3164рв з проханням сплатити страхове відшкодування, який залишено відповідачем без задоволення.

Оскільки винним у вчиненні даної ДТП визнано ОСОБА_4, його цивільно-правова відповідальність застраховано відповідачем згідно Полісу № ВС/4835848, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № РвА-05-000071 перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП, шкоду у розмірі 24990,00 грн. (25 500,00 грн. ліміт відповідальності 510,00 грн. франшизи).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24990,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1931,42 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст.992 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній до 18.09.2011р.) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1.3 ст.549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає про те, що для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавством не передбачено можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Наведеним вище повністю спростовуються посилання позивача на необхідність застосування до правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу положень ст.992 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній до 18.09.2011р.), які регулюють грошові правовідносини за участю страхувальника та страховика, пов'язані з нарахуванням пені, оскільки такі твердження позивача ґрунтуються виключно на безпідставному ототожненні договірних правовідносин страхування та правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, які є відмінними за своєю правовою природою (предметом правового регулювання та суб'єктним складом).

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Законом України “Про страхування” та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 1931,42 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини, а тому помилково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах № 44/157 від 06.09.2011р. та № 16/044-11 від 28.09.2011р.

Що стосується посилань як позивача, так і місцевого господарського суду при стягненні пені на ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів зазначає, що положення ст. 37.2 зазначеного закону не розповсюджуються на правовідносини, що склались між сторонами у справі з підстав, викладених вище.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у звязку з частковим задоволенням позову державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у звязку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати покладаються на позивача.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/340 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/340 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, 12 поверх, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38Б, код ЄДРПОУ 25186738) 24990,00 грн. страхового відшкодування, 249,90 грн. державного мита за подачу позовної заяви та 214,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити».

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Відкритого акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Нова» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, 12 поверх, код ЄДРПОУ 31241449) 51,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги».

3.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

4.Матеріали справи № 23/340 повернути до Господарського суду м. Києва.

5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 05.12.2011р.

Головуючий суддя

Судді