Постанова № 20022536, 12.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 № 41/306

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Поляк О.І.

суддів:

при секретарі Помаз І.А. у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Барабаш В.Г.

від відповідача: Забродська К.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ»

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.09.2011 року (дата підписання 03.10.2011 року)

у справі № 41/306 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ»

про стягнення 78526,07 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У серпні 2011 року Державне підприємство «Золочівське лісове господарство»звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» про стягнення 78526,07 грн., з яких49556,41 грн. основного боргу, 249,76 грн. пені, 28082,47 грн. штрафу, 148,66 грн. інфляційних втрат та 488,77 грн. 3% річних.

До прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі позивачем була подана заява про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість на підставі накладних, а саме 49556,41 грн. основного боргу, 1238,91 грн. інфляційних втрат та 460,26 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року (дата підписання 03.10.2011 року) у справі № 41/306 (суддя Спичак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» 49 556 грн. 41 коп. основного боргу, 594 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 382 грн. 87 коп. 3% річних, 505 грн. 34 коп. державного мита та 232 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ЕНВІ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за товарно-транспортними №№ 000627, 000630, 000913, 000921, 000922 скасувати та прийняти нове, яким у позові в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, крім ТТН № 000634 від 04.12.2010 року, зі сторони відповідача містять підпис, який не належить директору ТОВ «ЕНВІ» ОСОБА_1., а відтак господарський суд дійшов помилкового висновку про отримання товару за вказаних ТТН саме відповідачем. Крім того, жодна з ТТН не скріплена печаткою відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.11.2011 року.

18.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти доводів відповідача та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року № 01-23/3/4 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії у суддів у складі: головуючий суддя Поляк О.І. (доповідач), судді: Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні 23.11.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.12.2011 року.

У судове засідання 12.12.2011 року зявилися представники сторін.

У судовому засіданні 12.12.2011 року представником відповідача було подане клопотання про виклик у судове засідання директора ТОВ «ЕНВІ» Мартинову С.А. для дачі пояснень з приводу обставин, за яких було підписано ТТН № 000627, № 000630, № 000634, № 000913, № 000921 та № 000922, видані протягом грудня 2010 року, яке відхилено колегією суддів з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з поставки товару, у звязку з чим позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 49556,41 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 000627 від 01 грудня 2010 року на суму 3685,20 грн., № 000630 від 03 грудня 2010 року на суму 12323,40 грн., № 000634 від 04 грудня 2010 року на суму 9370,81 грн., № 000913 від 23 грудня 2010 року на суму 7613,57 грн., № 000921 від 30 грудня 2010 року на суму 8316,72 грн., № 000922 від 31 грудня 2010 року на суму 8246,71 грн., який був отриманий керівником відповідача ОСОБА_1 на підставі довіреності № 38 від 01.12.2010 року.

14.04.2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити вартість отриманого товару у сумі 49556,41 грн., яка була отримана відповідачем 21.04.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, залишена без відповіді та без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Золочівське лісове господарство» про стягнення 49556,41 грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем протягом грудня 2010 року і отримання відповідачем товару на суму 49556,41 грн., а відтак у відповідача виник обовязок оплатити повну вартість отриманого товару.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Разом з цим, докази його сплати відповідачем у сумі 49556,41 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 49556,41 грн. заборгованості за поставлений товар.

Посилання апелянта на те, що наявні в матеріалах справи накладні не відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять відтиску печатки відповідача, не спростовують факту отримання ТОВ «ЕНВІ» товару за вказаними накладними, а відтак - і виникнення у нього обовязку оплатити отриманий товар.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач визнає отримання ним товару згідно ТТН № 000634 від 04.12.2010 року, яка також не містить відтиску печатки останнього.

Доводи апелянта про те, що оглянувши ТТН №№ 000627, 000630, 000913, 000921, 000922, можна дійти висновку, що останні містять підпис, який не належить директору ТОВ «ЕНВІ» ОСОБА_1., колегією суддів відхиляються, оскільки вирішення даного питання не відноситься до компетенції господарського суду.

Крім основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 460,26 грн. 3 % річних за період з 10.04.2011 року по 31.07.2011 року та 1238,91 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2011 року по червень 2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування у сумі 1238,91 грн., не виходячи за межі позовних вимог Державного підприємства «Золочівське лісове господарство».

Перерахувавши розмір 3 % річних за період з 10.04.2011 року по 31.07.2011 року, визначений позивачем, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 460,26 грн. 3 % річних за розрахунком останнього.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що право на нарахування інфляційних втрат на 3 % річних може бути реалізоване позивачем лише після спливу семиденного строку для виконання зобовязання, обчисленого виходячи від дня вручення вимоги, оскільки в розумінні ст. 692 ЦК України момент виникнення у відповідача обовязку оплатити товар повязаний саме з отримання цього товару або товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ», у той час як рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року у справі № 41/306 в частині відмови у стягненні з ТОВ «ЕНВІ» на користь ДП «Золочівське лісове господарство»77,39 грн. 3 % річних та 644,23 грн. інфляційних нарахувань підлягає скасуванню.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року у справі № 41/306 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»77,39 грн. 3 % річних та 644,23 грн. інфляційних нарахувань - скасувати.

Позов у цій частині задовольнити.

3. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 26, код ЄДРПОУ 24738360) на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (місцезнаходження: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, клд ЄДРПОУ 00992467) 49556,41 грн. основного боргу, 1238,91 грн. інфляційних втрат, 460,26 грн. 3 % річних, 512,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя

Судді