Постанова № 20022562, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 23/439

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           

при секретарі:           Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача –Варламова Л.О.,

від відповідача –Азізян Л.С., Козуб А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Миклухо-Маклай” №70 від 17.10.2011

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011

у справі №23/439

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-дальнобой”, м. Бровари

до товариства з обмеженою відповідальністю “Миклухо-Маклай”, м. Київ

про стягнення 115200грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 (суддя Кирилюк Т.Ю.) задоволено позов ТОВ “Мережа сервісних станцій “Тідісі-дальнобой” та стягнуто з ТОВ “Миклухо-Маклай” 115200грн. попередньої оплати перерахованої позивачем відповідачу згідно рахунку № ММ-167 від 29.07.2008 для виготовлення мапи автошляхів Східної Європи відповідно до усної домовленості сторін. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідачем замовлені позивачем роботи не виконані, позивач не має наміру користуватись послугами відповідача, відповідно до статті 1212 ЦК України останній зобов’язаний повернути грошові кошти, які він набув на підставі, яка згодом відпала.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що ним було належним чином виконано замовлення позивача та виготовлено макет карти. Проте, через ненадання обкладинки позивачем, відповідач не мав можливості роздрукувати примірники карт. Відповідач вважає, що в даному випадку відбулось прострочення кредитора і тому до спірних відносин мають застосовуватись положення ч. 1 ст. 613 ЦК України та ч. 1 ст. 221 ГК України. Додатково в поданих до суду письмових поясненнях відповідач вказав, що виконання зобов’язання підтверджується не лише макетом мапи, розробленої останнім, а й періодичним виданням позивача, в якому опубліковано мапу, а також використання її на власній веб-сторінці.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також стверджував про те, що відповідач роботи по виготовленню карти не виконував.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами укладено усну угоду, яка не суперечить чинному законодавству України, а саме: позивач надав відповідачу замовлення на виготовлення мапи автошляхів Східної Європи. Відповідачем замовлення були прийняті та надано для оплати рахунок № ММ-167 від 29.07.2008 року. Позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 115200 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2008 року.

Позивач стверджує, що відповідач не передав йому карти автошляхів в друкованому виконанні, в зв’язку з чим звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення коштів в розмірі 115 200 грн.

Відповідач 03.08.2011 року повідомив про те, що будь-які спори з приводу виконання рахунку-фактури № ММ-0000167 від 29.07.2008 року можуть бути врегульовані виключно шляхом переговорів та підписанням відповідної угоди між підприємствами.

Незадоволення відповідачем претензії-вимоги стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення перерахованої попередньої оплати.

Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вирішуючи даний спір місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення господарського зобов’язання по виготовленню та передачі позивачу мап автошляхів Східної Європи та наявність підстав для застосування в спірному випадку положень статті 1212 Цивільного кодексу України щодо зобов’язання відповідача повернути грошові кошти, які він набув на підставі, яка згодом відпала та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати 115 200 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались роботи за наданим позивачем замовленням.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявна копія макету карти, підписана трьома уповноваженими представниками позивача та копія карти без титульної обкладинки (а.с. 27-29). За згодою сторін титульну обкладинку мав надати позивач, оскільки там мала бути зазначена його реклама та інформація про нього. Відповідач стверджує, що позивач не надавши титульної обкладинки, позбавив його можливості завершити повністю роботи по виготовленню карти. При цьому виготовлені макети передані позивачу в письмовій та електронній формі. Позивач не надав обґрунтованих пояснень щодо використання карти в її електронному вигляді на своїй веб-сторінці та у власному рекламному виданні (а.с. 53). Також, не надані останнім і пояснення щодо ненадання обкладинки для карти та в зв’язку з цим позбавлення відповідача можливості її друку та передачі позивачу. Без обкладинки карти не мали товарного вигляду, тому їх друк та передача дійсно були недоречними. За таких обставин, саме кредитор прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідно до положень ч. 1 ст. 613 ЦК України та ч. 1 ст. 221 ГК України, що полягає в ненадання відповідачу обкладинки для карти.

Крім того, в судове засідання апеляційної інстанції 13.12.2011 представником відповідача були надані письмові пояснення та докази щодо витрат підприємства у зв’язку з реалізацією проекту для позивача по виготовленню карти.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд не врахував, що повернення безпідставно набутого майна можливе лише у випадку набуття такого майна поза правовою підставою. Тоді як в даному випадку в справі наявні докази виконання робіт відповідачем за замовленням позивача.

За викладених обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове виконання відповідачем свого обов’язку, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт по виготовленню карти на замовлення позивача. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає частково скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню в сумі 36000грн., що складають вартість друку карти, який відповідачем не виконано, через відсутність титульної сторінки карти не наданої позивачем.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №23/439 скасувати частково.

2. Пункт 1, 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Миклухо-Маклай” (02660, м. Київ, Деснянський район, проспект Гагаріна, будинок 27, ідентифікаційний код 31173882) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-дальнобой” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, будинок 26 В, ідентифікаційний код 33212540) 36000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. –суми попередньої оплати, 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. - державного мита та 73 (сімдесят три) грн. 75 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №23/439 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-дальнобой” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, будинок 26 В, ідентифікаційний код 33212540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Миклухо-Маклай” (02660, м. Київ, Деснянський район, проспект Гагаріна, будинок 27, ідентифікаційний код 31173882) 180 (сто вісімдесят) грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 23/439 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді