Постанова № 20022101, 06.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 № 20/114

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів:

За участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - за дов. № 331 від 30.09.2011

від відповідача ОСОБА_2 за дов. № 8 від 04.01.2011

від третьої особи не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.09.2011

у справі№ 20/114 (суддя Палій В.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

доКомунального підприємства «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві

ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

простягнення 1248385,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві ради про стягнення 1248385,99 грн. заборгованості за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08206-А/2-09 від 01.04.2008, в тому числі 1118 442,82 грн. суми основного боргу, 63 960,07 грн. інфляційних втрат, 10 699,96 грн. 3% річних, 55283,14 грн. пені та понесених позивачем судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 провадження у справі № 20/114 в частині стягнення суми боргу у розмірі 67071,24 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмету спору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві ради на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 670,71 грн. державного мита та 12,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 20/114 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011, за клопотанням представника позивача, до участі у справі № 20/114 було залучено Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 20/114 просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 05.12.2011 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав письмові пояснення, у яких зазначив, що йому не відома суть господарських стосунків між позивачем та відповідачем, а тому він не має можливості надати суду відомості по суті договірних стосунків; з приводу оплати мешканцями відповідача вартості гарячої води та оплати витрат на холодну воду як складову гарячої води та її підігрів до санітарних норм „гарячого водопостачання”, то КП ГІОЦ повідомив суд, що кошти, які мешканці відповідача сплачують за спожиту гарячу воду надходять на розподільчий рахунок КП ГІОЦ, де обліковуються та розщеплюються у відповідності до методики затвердженою Головним управлінням цінової політики КМДА на складові у певній пропорції: „Холодна вода для підігріву” та „теплова енергія для підігріву” і спрямовуються у подальшому на рахунки ПАТ „АК „Київ водоканал” та на рахунок підприємства, яке здійснює підігрів води.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав:

01.04.2008 Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач у справі, постачальник) та Комунальним підприємством «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві ради (відповідач у справі, абонент) був укладений Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08206-А/2-09 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (правила користування), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Відповідно до пункту 1.1. якого, Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»

Згідно пункту 2.1.1. Договору, облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до пункту 2.1.2. вищезазначеного договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

У відповідності до пункту 2.1.4. Договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення обємів стоків у відповідності до правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно пунктів 2.1.5. та 2.1.6. Договору, абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обовязковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

У відповідності до пункту 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно пункту 2.2.2. Договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у пятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до пункту 2.2.3. Договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.4 Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобовязаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ вважається безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору за період з 01.08.2010 до 31.04.2011 було надано послуг з постачання питної води та прийняття стоків на загальну суму 5687416,51 грн.

Однак, Комунальне підприємство «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві ради свої зобовязання щодо оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення виконало частково сплативши лише 4568973,69 грн., у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 1118442,82 грн.

Відповідач не заперечує щодо суми здійсненої оплати в розмірі 4568973,69 грн. за період з 01.08.2010 по 31.04.2011, що зазначено у відзиві на позовну заяву та розрахунках відповідача (т.1, а.с. 29, 55).

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача, надані позивачеві у порядку пункту 2.2.4. Договору щодо кількості отриманих послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (стаття 8 Закону).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 «Водна питна», та приймання від нього у систему каналізації м. Києва стічних вод.

Позивач надає послуги з питного водопостачання, не розділяючи її на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем, та проводить нарахування за питну воду, яка в подальшому використовується відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг споживачам (мешканцям, орендарям) з холодного водопостачання та водовідведення та за питну воду, яка в подальшому використовується відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг споживачам (мешканцям, орендарям) з гарячого водопостачання.

З приводу оплати мешканцями відповідача вартості гарячої води та оплати витрат на холодну воду як складову гарячої води та її підігрів до санітарних норм „гарячого водопостачання”, то КП ГІОЦ повідомив суд, що кошти, які мешканці відповідача сплачують за спожиту гарячу воду надходять на розподільчий рахунок КП ГІОЦ, де обліковуються та розщеплюються у відповідності до методики затвердженою Головним управлінням цінової політики КМДА на складові у певній пропорції: „Холодна вода для підігріву” та „теплова енергія для підігріву” і спрямовуються у подальшому на рахунки ПАТ „АК „Київводоканал” та на рахунок підприємства, яке здійснює підігрів води.

Договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що використовується для приготування гарячої води, у місці передачі послуг від позивача відповідачу: на межі балансової належності, де встановлені водолічильники.

Обов'язки позивача з надання послуг відповідачу вважаються виконаними з моменту передачі послуги на межі балансової належності.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд між власниками або користувачами.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами дотримано встановлений договором порядок зняття показників лічильників, а відтак, обсяг поставленої води, її водовідведення сторонами погоджено.

Нормами частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є виробником такої комунальної послуги як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є виконавцями житлово-комунальних послуг, які здійснюють постачання таких послуг споживачам, в тому числі, і послуг з гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплопостачання (постачання теплової енергії) - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З вищевикладеного вбачається, що гаряча вода складається із холодної води, яка використана для підігріву, та вартості її підігріву.

Виробником холодної води є позивач, а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації.

Відповідач не надав доказів того, що відповідач уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

За таких обставин, відсутні підстави для звільнення відповідача від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для приготування гарячої і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір основного боргу, що заявлено до стягнення з відповідача становить 1118442,82 грн.

Відповідно до розпорядження КМДА від 27.01.1997 № 80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги» (далі - Розпорядження) КП «ГІОЦ» проводить щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги, що надійшли від населення (пункт 1.3. Розпорядження). Розщеплення проводиться з транзитного рахунку, що відкривається КП «ГІОЦ» для відповідача. Власник транзитного рахунку (відповідач) повинен використовувати грошові кошти, що акумульовані на транзитному рахунку лише для розрахунків за надані комунальні послуги з постачальниками таких послуг за:

- житлові послуги (квартплата, плата за обслуговування ЖБК та приватизованих квартир);

- опалення;

- гарячу воду;

- воду та каналізацію;

- природний газ;

- електроенергію;

- радіомовлення;

- телеантенну;

- телефон (пункт 4 Розпорядження).

Відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 09050/2-5379 від 30.10.2009 за послуги з централізованого постачання гарячої води, розщеплення платежів населення з тарифу за один кубічний метр (або з тарифу на одну особу), в тому числі і платежів малозабезпечених верств населення, проводяться у відповідній пропорції:

- на рахунок балансоутримувачів жилих будинків - 4 %; - КПГІОЦ-5%;

- установ банків - 0,1 %;

- на рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» - 17,4%;

- на рахунок теплопостачального підприємства - 70,9%;

- на рахунок балансоутримувача теплового пункту (бойлера) - 6,2%.

Отже, відповідно до вищезазначеного листа, КП «ГІОЦ» здійснює розщеплення платежів населення з тарифу за 1 куб. м. гарячої води у зазначеній пропорції та направляє на користь ПАТ «АК «Київводоканал», а не на користь ПАТ «Київенерго», кошти, що надійшли від населення, у розмірі 17,4% від тарифу за 1 куб. м. гарячої води (частина вартості холодної води у складі гарячої води).

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», відповідно до укладеного з відповідачем договору, акумулює грошові кошти, що надійшли в якості оплати з надані послуги з водопостачання та водовідведення на своєму транзитному рахунку та потім їх зараховує на розрахунковий рахунок позивача. При цьому, КП «ГІОЦ» щомісячно надає позивачу відомості про розщеплення платежів від абонента КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради (форма 3.7., форма, 3.19., форма 3.20). В відомостях про розщеплення платежів, що надаються КП «ГІОЦ», вказано призначення платежу: оплата вартості послуг з постачання питної води, оплата вартості послуг з водовідведення та оплата вартості за послуги з постачання питної води, що була використана для приготування гарячої води.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення з відповідача 1118442,82 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за спірний період у розмірі 67071,24 грн., з наступних підстав.

Кошти, перераховані позивачу третьою особою, які надходили за питну воду, що обліковується за кодом 9-51566 зараховувались згідно призначення платежу.

Відповідачем 15.08.2011 було частково погашено заборгованості за жовтень 2009 (зазначено у призначенні платежу) у розмірі 68 000,00 грн.

Судом першої інстанції, вищезазначена сума була безпідставно зараховані у спірний період з 01.08.2010 по 01.05.2011.

Зміна судом першої інстанції цільового призначення платежу у розмірі 68000,00 грн. суперечить нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління ІНБУ від 21.01.2004 № 22, якою передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Лист відповідача № 138б від 17.08.2011 (т.1, а.с. 30) за умови відсутності згоди позивача, не є належним доказом зміни призначення платежу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявлені до стягнення з відповідача 55283,14 грн. пені, розраховані у відповідності до норм чинного законодавства, умов Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення з відповідача 63960,07 грн. збитків від інфляції та 10699,96 грн. 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 20/114 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 20/114 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 20/114 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Грушківське» Соломянської районної у м. Києві ради(03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 23-А, код 35756939) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 1118442 (один мільйон сто вісімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 82 коп. основного боргу, 63960 (шістдесят три тисячі девятсот шістдесят) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 10699 (десять тисяч шістсот девяносто девять) грн. 96 коп. три відсотки річних, 55283 (пятдесят пять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 14 коп. пені, 12 483 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 86 коп. витрат по сплати державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6241 (шість тисяч двісті сорок одна) грн. 93 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 20/114 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді