Постанова № 20022090, 29.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 45/114

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів:

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрист

від відповідача : ОСОБА_2 юрист;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 15.06.2011 р.

у справі № 45/114

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 4035,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє» звернулося до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 4035,38 грн. заборгованості, з яких 2.360,19 грн. основного боргу, 1.390,10 грн. пені, 37,74 грн. збитки від інфляції, 11,43 грн. 3% річних, 236,02 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2011 р. по справі № 45/114 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє» задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" 2360 грн. 19 коп. основного боргу, 1390 грн. 10 коп. пені, 37 грн. 74 коп. збитки від інфляції, 11 грн. 43 коп. 3% річних, 236 грн. 02 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині стягнення штрафу, в частині стягнення пені зменшити, а в частині стягнення основного боргу припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд м. Києва неповно з'ясував обставини, які мали значення для справи, дав невірну оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, порушивши норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого суд постановив незаконне та необґрунтоване рішення, яке повинно бути скасовано судом апеляційної інстанції.

Апелянт наголошує, що судом не було встановлено факту погашення відповідачем суми основного боргу, оскільки позивач, знаючи про погашення суми основного боргу, свідомо приховав ці факти, а відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не мав ніякої можливості надати докази сплати боргу, що накладною №ОС-0000085 від 11 травня 2011 року було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Соммельє» заборгованість на суму 1237,36 грн.

Крім того, апелянт посилається на норми ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначає, що розмір пені не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, а тому має бути зменшений до 48 грн. 50 коп.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:

15.12.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє» (постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки № 243/10.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє, а покупець приймає і зобовязується сплатити на умовах, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу прийом товару від постачальника до покупця, і є невідємною частиною цього договору. Сукупність всіх сум накладних за поставлений товар є ціною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка фіксує момент передачі товару.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець зобовязується розрахуватись за поставлений товар не пізніше ніж 45 (сорок пять) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях переказом суми на р/р рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4. договору в разі затримки оплати товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011, року. протягом періоду дії умови договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін.

Згідно з п. 6.2. договору строк дії цього договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє» на підставі накладних № С-06846 від 22.12.2010 року, № С-00553 від 01.02.2011 року передало Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 товар на загальну суму 2 360,19 грн., що також підтверджується актом зведення взаєморозрахунків клієнта ОСОБА_3 на загальну суму 2360,19 грн. за період з 01.01.10 по 28.02.11 рік.

Під час розгляду справи судом І інстанції встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті основного боргу становила 2360,19 грн. В судовому засіданні встановлено, що за видатковою накладною №ОС-0000085 від 11 травня 2011 року на суму 1237,36 грн. було повернуто товар, а також проведено повний розрахунок з 17 травня 2011 року по 14 червня 2011 року чотирма платежами (платіжним дорученням №231 від 17 травня 2011 року про перерахування 200, 00 грн., платіжним дорученням №232 від 30 травня 2011 року про перерахування 300,00 грн., платіжним дорученням №234 від 02 червня 2011 року про перерахування 200,00 грн., платіжним дорученням №241 від 14 червня 2011 року про перерахування 42283 грн.) на загальну суму 1122,83 грн., що в загальному підсумку складає суму основного боргу 2360,19 грн.

Таким чином на момент прийняття рішення у справі, а саме 15.06.2011 року сума основного боргу була повністю погашена.

Отже, судом не було встановлено факту погашення відповідачем суми основного боргу, а відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не мав ніякої можливості надати докази сплати вищезазначеного боргу.

Враховуючи наведене, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 360,19 грн. підлягає припиненню у зв»язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Оскільки відповідач прострочив виконання зобовязання у суду є всі підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.4. договору в разі затримки оплати товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1390,10 грн. та штрафу в сумі 236,02 грн. відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 11,43 грн. та збитків від інфляції в сумі 37,74 грн. підлягають задоволенню, згідно розрахунку позивача, який перевірений судом та є правильним.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору, що передбачає право фізичних і юридичних осіб вільно встановлювати свої права й обов»язки, можливість закріплення в договорі будь-яких умов, які прямо не суперечать закону. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і у визначені будь-яких умов договору з урахуванням вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Договором поставки № 243/10, укладеним між сторонами, було встановлено пеню за порушення господарського зобов'язання у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. Відповідач прийняв умови щодо такої відповідальності та підтвердив свою згоду на такий розмір пені. Таким чином, застосування пені у розмірі, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, не суперечить закону, оскільки передбачений умовами договору.

Щодо посилання відповідача на те, що при порушенні господарського зобов'язання винна сторона не може бути притягнута до юридичної відповідальності одного виду ( у вигляді штрафу та пені) за одне й те саме правопорушення згідно ст. 61 Конституції України, колегія зазначає наступне.

Розділ II Конституції України (ст.ст. 21-68) має назву «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тобто дія його статей поширюється лише на фізичних осіб за ознакою громадянства чи без такої, але в жодному випадку не стосується юридичної особи. Аналогічної думки дотримується і Конституційний Суд України при офіційному тлумаченні положень Конституції у своєму рішенні від 09.02.1999 року по справі № 1-рп/99.

Також з аналізу положень ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України випливає, що норми Господарського кодексу України є спеціальними відносно загальних норм Цивільного кодексу України. Вищий господарський суд України, який у своєму листі від 07.04.2008 року № 01-8/2011 зазначає, що спеціальні норми Господарського суду України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України, які містять загальне регулювання. Відповідно до положень Господарського кодексу України штраф і пеня є різновидами штрафних санкцій, а отже, не є відповідальністю одного виду.

Наданий відповідачем розрахунок пені не приймається колегією до уваги, оскільки в кількість днів прострочення розраховується з моменту настання прострочення і до моменту звернення позивача до суду. Відповідач розраховував пеню до моменту відкриття провадження у справі, який момент він обрав як початок підрахунку відповідачем не зазначено.

Для нарахування санкцій за порушення строків оплати по договору між сторонами, 3% річних та інфляційних, слід обрати момент настання прострочення з виконання зобов'язань. Зважаючи на те, що відстрочка платежу за договором поставки № 243/10 від 15 грудня 2010 року складає 45 днів (п. 4.3. договору), а товар було відвантажено 23.12.2010 та 04.02.2011 року, прострочення по сплаті таких поставок настає 07.02.2011 та 22.03.2011 відповідно. Отже, саме з цих дат необхідно розраховувати строк прострочення. Позивач звернувся із позовом до суду 20.04.2011 зазначена дата і є останнім днем нарахування прострочення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, в іншій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу частково задовольнити.

В звязку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі № 45/114 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Припинити провадження у частині стягнення з відповідача суми основного боргу 4035,38 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в ВАТ АБ «Старокиївський банк м.Київ,код ЄДРПОУ НОМЕР_1 інд. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (04071, м.Київ, пров. Електриків, 13, р/р 260063180501 у ПАТ «Комерційний банк «Даніель», МФО 380980, код ЄДРПОУ 35877773 Ідент. код 358777726565 свідоцтво ПДВ №100149632) 1390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 10 коп. пені, 37 (тридцять сім) грн. 74 коп. збитків від інфляції, 11 (одинадцять) грн. 43 коп. 3% річних, 236 (двісті тридцять шість) грн. 02 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (04071, м.Київ, пров. Електриків, 13, р/р 260063180501 у ПАТ «Комерційний банк «Даніель», МФО 380980, код ЄДРПОУ 35877773 Ідент. код 358777726565 свідоцтво ПДВ №100149632) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в ВАТ АБ «Старокиївський банк м.Київ,код ЄДРПОУ НОМЕР_1 інд. НОМЕР_1) 37,59 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 45/114 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді