Постанова № 20021910, 06.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 № 48/190

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів:

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: Ткаченко Т.М. пос. № 160,

від позивача 1 за первісним позовом: не зявилися,

від позивача 2 за первісним позовом:ОСОБА_1 дов. № 14/20-166-11 від 29.09.2011 року,

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 дов. б/н від 19.07.2011 року,

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ ТПК «Лорд» - не зявилися,

ТОВ «Виробниче обєднання «Техна» - ОСОБА_3 дов. б/н від 22.04.2011 року,

ТОВ «Діброва - Агро» - не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну заступника прокурора м. Рівне на рішення господарського суду м. Києва від 05.10.2011 року

у справі № 48/190 (головуючий суддя Бойко Р.В., судді: Івченко.А.М., Самсін Р.І.)

за позовомЗаступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі

1.Кабінету Міністрів України,

2.Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд»,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техна»,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва - Агро»

про стягнення 236 515,38 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, в т.ч.2 375,98 грн. пені, 459,87 грн. 3% річних, 52 859,31 грн. штрафу

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ»

до 1. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд»,

про зобовязання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

12.05.2011 року до господарського суду міста Києва звернувся заступник прокурора міста Рівне з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі ВАТ НАК «Украгролізинг») до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» (надалі ТОВ «РАВ») про стягнення 236 515, 38 грн., що становить 180 820, 22 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, 2 375, 98 грн. пені, за порушення грошових зобовязань за договором фінансового лізингу, 459, 87 грн. -3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, 52 859, 31 грн. штрафу, нарахованого згідно умов п.7.2 договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №17-07-332 фл від 05.06.2007 року ТОВ «РАВ», як новий лізингоодержувач згідно додаткового договору №3/1084 від 06.10.2009 року, не виконало належним чином грошове зобовязання по сплаті лізингових платежів (а.с.10, т.1).

29.08.2011 року товориством з обмеженою відповідальністю «РАВ» подана зустрічна позовна заява з позовними вимогами до ВАТ НАК «Украгролізинг» (позивач у справі) та ТОВ «ТПК «Лорд» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача) про зобовязання виконати умови договору поставки №05-445/б від 18.04.2005 року. Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідачі за зустрічним позовом зобовязані надати йому документацію щодо зерносховища СМВУ 2.73 К4Н.2Т.ЗО-100. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що за умовами договору поставки ТОВ «ТПК «Лорд» зобовязаний надати ВАТ НАК «Украгролізинг» примірник експлуатаційних документів товару відповідно Відомостей експлуатаційних документів ГОСТ 2.601-95, примірник накладної, вказавши заводські номери товару та перелік технічних (сервісних) центрів або третіх осіб, що проводять технічне обслуговування і гарантійний ремонт товару (а.с.92,т.2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.10.2011 року заступнику прокурора відмовлено у задоволенні первісного позову про стягнення лізингових платежів.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач у справі).

Задоволено зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Лорд» в частині зобовязання останнього надати товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» документацію на зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100, а саме: технічні умови до зерносховища, дані про основні властивості зерносховища, умови використання та зберігання, застереження щодо безпечності використання, відомості про можливість утворення шкідливих для здоров'я умов праці зі зерносховищем і протипоказання щодо його застосування, дані про ціну, умови та правила придбання зерносховища, дату виготовлення зерносховища, гарантійні зобовязання виробника, виконавця, правила та умови ефективного і безпечного використання зерносховища, ресурсів зерносховища, відомості про необхідні дії покупця після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій, технічний паспорт, сертифікат якості, заводський номер зерносховища (а.с.219,т.2).

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Лорд» виконати умови договору поставки №05-445/б від 18.04.2005 року щодо надання Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 1 (одного) комплекту експлуатаційних документів товару відповідно Відомості експлуатаційних документів ГОСТ 2.061-95, 1 (одного) примірника накладної, вказавши заводські номери товару та перелік технічних (сервісних) центрів або третіх осіб, що проводять технічне обслуговування і гарантійний ремонт товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням заступник прокурора м. Рівне подав апеляційну скаргу від 19.10.2011 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції, всупереч, вимог ст. 69 ГПК України, порушено строки розгляду справи, принцип справедливого і публічного розгляду справи упродовж розумного строку.

Апелянт стверджує, що судом за власною ініціативою витребувано інформацію від інспекції держтехнагляду та зобовязано третіх осіб надати додаткові докази у справі, що суперечить вимогам ст. 38 ГПК України (в редакції Закону України від 07.07.2010 року, що діяла на час ухвалення судом Ухвали від 20.07.2011 року та спірного Рішення), а також, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які закріплюють принцип безсторонності суду.

Апелянт посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг», умовам договору фінансового лізингу, яким передбачено обовязок лізингоодержувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, відтак вважає, що рішення суду прийнято за неповним зясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011року апеляційну скаргу заступника прокурора м.Рівне на рішення господарського суду від 05.10.2011року у справі № 48/190 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач 1 не скористався правом участі в судовому засіданні, про час та місце розгляду апеляційної скаргі повідомлений належним чином (в матеріалах справи наявні докази вручення ухвали про порушення апеляційного провадження).

Позивач 2 в судовому засіданні повідомив про сплату боргу відповідачем в частині основного боргу, річних та пені, просить в даній частині припинити провадження у справі, відмовити у задоволені зустрічного позову.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче бєднання «Техна» підтримав вимоги апеляційної скарги.

Треті особи 1, 3 товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд», товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва - Агро» не скористалися правом участі в судовому засіданні, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (в матеріалах справи наявні докази вручення ухвали про порушення апеляційного провадження).

У відповідності до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» утворена на виконання Указу Президента України від 23.02.2001 року «Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки». Статут Компанії, згідно якого все майно, кошти та доходи від діяльності є державною власністю, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 року за № 354.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 951 та згідно Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ НАК «Украгролізинг» змінило свою назву на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі ДПАТ «НАК «Украгролізинг»).

05.06.2007 року між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (після зміни організаційно-правової форми ДПАТ «НАК «Украгролізинг») (лізингодавець) та ТОВ «Діброва Агро» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №17-07-332 фл, яким лізингодавець передав лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач зобовязався сплачувати лізингові платежі в порядку та на умовах передбачених договором.

Договором сторони передбачили права та обовязки сторін, порядок та строки сплати лізингових платежів, порядок передачі предмета лізингу, перехід права власності на майно, відповідальність сторін.

Додатками № 1,3 до договору фінансового лізингу визначано найменування та вартість майна, згідно яких лізингоодержувач придбав у лізинг комплект обладнання для курей-несучок ТБК (43848х27,07), вартістю 1186965,36 грн.(в т.ч. ПДВ) та зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.3Щ-100 вартістю 1546000,00 грн.(в т.ч. ПДВ) (а.с.18-19, т.1) .

Майно, що є предметом лізингу передано лізингоодержувачу за Актами приймання передачі №1 від 03.09.2007 року (а.с.20, т.1) та № 6 від 15.06.2007 року (а.с.21, т.1). Акти підписано сторонами без будь-яких застережень.

Договором фінансового лізингу №17-07-332 фл від 05.06.2007 року з врахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 29.05.2009 року сторони узгодили Графік сплати лізингових платежів (а.с.23-24, т.1).

06.10.2009 року між сторонами договору за участю товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» укладено Додатковий договір № 3/1084 до договору фінансового лізингу № 17-07-332фл від 05.06.2007 року, згідно якого лізингоодержувач за договором ТОВ «Діброва Агро» сплатив лізингодавцю ВАТ «НАК «Украгролізинг» 1768927,52 грн. в т.ч. попередній лізинговий платіж 572556,24 грн., з них в частині відшкодування вартості - 409944,80 грн, в частині винагороди 162611,44 грн. та чергові платежі в сумі 1196371,28 грн., з них в частині відшкодування вартості предмета лізингу 912231,71 грн., в частині сплати відсотків за користування коштами 284139,57 грн.

Додатковим договором від 06.10.2009 року ТОВ «Діброва Агро», за взаємною згодою трьох сторін, передало права та обовязки лізингоодержувача ТОВ «РАВ», який, в силу умов п.п. 2, 3 ,9 додаткового договору, прийняв на себе усі боргові зобовязання лізингоодержувача по лізинговому договору та зобовязання, що будуть виникати у майбутньому. Нові сторони лізингового договору підтвердили усі зобовязання визначені договором від 05.06.2007 року із врахуванням даного додаткового договору (а.с.25,т.1).

26.02.2010 року лізингоодержувач ТОВ «Діброва Агро» у звязку із зміною сторони по договору фінансового лізингу № 17-07-332фл від 05.06.2007 року передав новому лізингоодержувачу ТОВ «РАВ» предмет лізингу, який на час передачі належить на праві власності лізингодавцю зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.3Щ-100 та обладнання для курей-несучок ТБК (43848х27,07), про що складено Акт приймання передачі майна (а.с.129,т.2) в якому сторонами засвідчено, що стан предмету лізингу відповідає його фізичному зносу за користування і претензій до його якості та комплектності сторони не мають.Акт передачі погоджений лізингодавцем.

Ухвалою від 15.06.2011 року місцевий господарський суд за клопотанням відповідача продовживжив строк вирішення спору, згідно ст. 69 ГПК України, та залучив, в порядку ст. 27 ГПК України, до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техна», товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва - Агро» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.61-62,т1) із зобовязанням останніх надати суду належним чином засвідчені договори поставки, докази введення в експлуатацію обладнання, технічну документацію на предмет лізингу, тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що треті особи, крім ТОВ «ВО Техна», належним чином не були повідомлені про залучення їх до участі у справі, оскільки процесуальні документи повернулися до суду і наявні в матеріалах справи (а.с.70-75,т.1; а.с. 115-120; а.с.143-149, т.1; а.с. 79-86, т.2;).

29.08.2011 року відповідач у справі ТОВ «РАВ» подав до суду зустрічний позов до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) про зобовязання виконати умови договору поставки № 05-445/б від 18.04.2005 року, щодо передачі позивачу за зустрічним позовом документації на зерносховище та зобовязання ТОВ «Лорд» передати ВАТ «НАК «Украгролізинг» комплекту експлуатаційних документів товару відповідно Відомості експлуатаційних документів ГОСТ 2.601-95, примірника накладної, вказавши заводські номери товару та перелік технічних (сервісних) центрів або третіх осіб, що проводять технічне обслуговування і гарантійний ремонт товару (а.с.92-98,т.2).

Ухвалою від 29.08.2011 року місцевий господарський суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним.

Ухвали від 29.08.2011 року про прийняття до розгляду зустрічного позову, які направлялися судом ТОВ «Лорд», ТОВ Діброва Агро», повернулися з відміткою поштової установи про те, що «адресат вибув» (а.с.193-200, т. 2), відтак в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення третіх осіб про залучення їх до участі у справі та порушення провадження за зустрічним позовом щодо одного з них.

Згідно статті 60 ГПК України (в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-IV) відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним і подається за загальними правилами подання позову.

Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів, зокрема, й від первісного. Так, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. Подання зустрічного позову є можливим лише до початку розгляду господарським судом справи по суті за первісним позовом. Відтак, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні взаємопов'язаних вимог.

Частиною першою статті 60 ГПК України передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК України. У разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суд відмовляє в його прийнятті на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК, як такого, що поданий з порушенням припису частини першої статті 60 ГПК. При цьому, відповідач не позбавлений можливості звернутися з позовом у загальному порядку.

Лише відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної вимоги. Згідно із статтею 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Отже, апеляційна інстанція не лише може, а й зобов'язана перевірити правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі на предмет дотримання ним вимог статті 60 ГПК.

Наведене відповідає приписам інформаційних листів Вищого господарського суду від 11.04.2005 року № 01-8/344, від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» та Рекомендацій Вищого господарського суду від 19.07.2010 року № 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України».

Зустрічна позовна заява подана відповідачем після початку розгляду справи по суті (порушено провадження у справі 16.05.2011 року, зустрічну заяву подано 29.08.2011 року і до її подачі передувало 7 судових засідань); зустрічний позов заявлено в тому числі до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Лорд»; вимоги зустрічного позову стосуються виконання сторонами зобовязань за договором поставки від 18.04.2005року, в той час як підставою основного позову є виконання зобовязань за договором фінансового лізингу № 17-07-332 фл від 05.06.2007 року. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів повідомлення сторін про наявність зустрічного позову та прийняття його до провадження судом, як і про залучення третіх осіб до участі у справі, про що зазначалося вище.

Положення ст.60 ГПК України судом першої інстанції помилково не прийняті до уваги, у зв'язку з чим ним безпідставно зроблений висновок про визнання даного позову зустрічним, та можливість розгляду його у даному провадженні.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позов ТОВ «РАВ» заявлений 29.08.2011 року, не є зустрічним у розумінні ст. 60 ГПК України, відтак не підлягає спільному розгляду з первісним позовом у даній справі, а мав бути повернутий у відповідності до вимог ст. 60, 63, ГПК. Оскільки місцевим господарським судом даний позов помилково прийнятий до провадження він підлягає залишенню без розгляду згідно ст. 81 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 63 ГПК (у разі помилкового прийняття заяви до провадження). При цьому, колегія звертає увагу на те, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутися з відповідними позовними вимогами у загальному порядку, передбаченому ст.ст. 1,12, 54 ГПК України.

Відтак, розгляду у даній справі підлягає позовна вимога заступника прокурора міста Рівне, що заявлена в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі ВАТ НАК «Украгролізинг») до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» (надалі ТОВ «РАВ») про стягнення 236 515,38 грн., що становить 180 820, 22 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу№ 17-07-332фл від 05.06.2007 року, 2 375,98 грн. пені, 52 859,31 грн. штрафу, та 459,87 грн. -3% річних.

За твердженням позивача ТОВ «РАВ» неналежно виконує взяті на себе зобовязання щодо оплати лізингових платежів, не оплатив чергові платежи згідно Графіків сплати лізингових платежів (додатки до договору № 2.1,4.1), яки настали 03.03.2011року в сумі 74 476, 68 грн. та 15.03.2011 року в сумі 106 343,54 грн. і станом на 10.04.2011 року заборгованість ТОВ «РАВ» зі сплати лізингових платежів становила 180820,22 грн, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, на суму заборгованості позивачем, з посиланням на п. 7.1 договору, ст. 258 ЦК України, нараховано пеню в сумі 2 375,98 грн., в порядку ст.625 ЦК України - 459,87 грн. річних та 52859,31 грн. штраф у розмірі 2% відповідно до умов п. 7.2 договору.

Відповідач заперечив позовні вимоги позивача, посилаючись на ст.ст. 520-522, 762, 806, 808 ЦК України, стверджує, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, що зерносховище на час звернення позивача з позовом не введено в експлуатацію, обладнання для кур-несучок введено в експлуатацію із запізненням, технічна документація на предмет лізингу йому не передана (а.с.42,т.1).

У відповідності до п.п. 2.2., 2.3 Договору лізингу строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (трьохсторонній акт). Згідно із п.п. 4.1, 4.2 Договору лізингу з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі.

Додатками №2, №4 до Договору лізингу погоджено графіки сплати лізингових платежів.

Передача предмету лізингу лізингоодержувачу підтверджена наявними у матеріалах справи тристороннім Актом приймання-передачі від 15.06.2007 року (а.с.21,т.1) та Актом передачі майна новому лізингоодержувачу від 26.02.2010 року (а.с.25-26,т.1), що не заперечено сторонами у справі.

Відповідач на виконання умов Договору лізингу не заперечував настання обовязку оплати за договором та здійснював часткову сплату лізингових платежів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору лізингу, згідно якого, в силу ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, одна сторона (лізингодавець) передає, або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним у продавця відповідно до умов договору (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату. Даний договір може містити у собі елементи інших договорів, як то договору поставки, купівлі- продажу, найму, тощо.

Відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобовязання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).

Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 3 частини 2 статті 11 зазначеного Закону передбачає, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Договір фінансового лізингу № 17-07-332фл від 05.06.2007 року, додатковий договір №3/1084 від 06.10.2009 року, які є підставою позову, не містять умов відтермінування строку внесення лізингових платежів в залежності від виконання лізингодавцем чи третіми особами зобовязань за договорами поставки, купівлі продажу, підряду, тощо, а також з будь - яких інших підстав.

Згідно вимог ст.ст. 610,611,612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом в тому числі у вигляді сплати неустойки, інфляційних втрат та річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність у відповідача ТОВ «РАВ» прострочення виконання грошового зобовязання, оскільки строки оплати встановлено договором і змін до таких умов договору сторони не вносили.

На час розгляду справи в суді І інстанції позивач повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості в сумі 180820,22 грн., пені в сумі 2375,98 грн. та 459,87 грн. річних. Проведення оплати зазначених платежів підтверджено ним та ТОВ «РАВ» в апеляційній інстанції.

Враховуючи, що оплату боргу, пені та річних в сумах відповідно 180820,22 грн., 2375,98 грн. та 459,87 грн. проведено відповідачем до прийняття рішення у справі провадження у даній частині підлягає припиненню по п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Пунктом 7.2 Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобовязань, визначених цим договором, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмету лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обовязку по виконанню умов договору.

З огляду на приписи ст.ст. 611, 624 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України колегія дійшла висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 52859,31 грн. штрафу у розмірі 2%, оскільки таку відповідальність за порушення умов договору сторони передбачили п. 7.2 договору фінансового лізингу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що в судовому засіданні 21.09.2011 року оголошено перерву за відсутністю повного складу учасників судового процесу, які були повідомлені про перерву листом (а.с.206, т.2) за підписом секретаря судового засідання, що не відповідає вимогам ст.77 ГПК України.

Таким чином, 05.10.2011 року судом постановлено рішення у даній справі за відсутності третіх осіб, які (як досліджено від час апеляційного провадження) не були повідомлені належним чином як про залучення до участі у справі та і про прийняття судом до розгляду зустрічного позову. Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що сторони, в тому числі треті особи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином не відповідає дійсності.

У відповідності до вимог ст.ст. 103-104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо це порушення привело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання справи.

За даних обставин, колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду повністю, залишення зустрічного позову без розгляду та прийняття нового рішення у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та цим обставинам надано невірну правову оцінку, рішення господарського суду м. Києва від 05.10.2011 року у справі № 48/190 прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що згідно вимог ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати, у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», за розгляд справи в суді І інстанції в сумі 4 730,31 грн. та розгляд апеляційної скарги в сумі 2 365,15 грн. покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 60, 63, 80, 81, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Рівне на рішення господарського суду м. Києва від 05.10.2011 року у справі № 48/190 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року у справі № 48/190 скасувати.

3.Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» від 29.08.2011 року залишити без розгляду.

4.Позовні вимоги заступника прокурора м. Рівне задовольнити частково.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» (01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21; ідентифікаційний код 35534074) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456 в особі Рівненської філії НАК «Украгролізинг» (33028, м. Рівне, вул. Словацького, 4/6, (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 9а, оф.213 фактична адреса, ідентифікаційний код 35534074) 52 859,31 грн. штрафу.

6.В решті частини позову провадження у справі припинити по п.1-1 ст.80 ГПК України.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» (01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21; ідентифікаційний код 35534074) в доход державного бюджету України (ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, р/р 31210206700001, ЄДРПОУ 24262621, код класифікації доходів бюджету 22030001) 7 095,30 грн.судового збору.

8.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 48/190 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді