Постанова № 20021454, 07.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011 № 52/680

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

при секретарі:Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №332 від 30.09.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2. дов. №27 від 30.05.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.06.2011р.

у справі №52/680 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

до Житлово-будівельного кооперативу „Верстат-7”

про стягнення 29731,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”) в особі Розрахункового департаменту (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Верстат-7” (далі відповідач) заборгованості за договором №02766/4-07 від 15.07.2003р. у загальній сумі 29731,87 грн. (з них: 22480,17 грн. основний борг, 7251,70 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- заборгованість відповідача перед позивачем відсутня;

- позивач застосовував невірні тарифи при здійсненні нарахувань за надані ним послуги з водопостачання та водовідведення;

- тарифи, що застосовувались позивачем, були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які не подавались на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не були зареєстровані ними, а отже такі розпорядження не набрали чинності у встановленому законом порядку;

- позивач відкрив відповідачу два особові рахунки, присвоївши їм коди №7-1151 та №7-51151, однак відповідач не звертався до позивача із заявою щодо відкриття другого (додаткового) коду №7-51151 та не подавав йому розрахунок-заявку на потрібну кількість води для другого вводу на постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №52/680 у позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №52/680 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи;

- судом першої інстанції під час розгляду справи не були застосовані положення договору №02766/4-07 від 15.07.2003р. та нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини між позивачем та відповідачем, зокрема, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, що призвело до порушення загальних принципів судочинства, закріплених в ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України;

- питна вода, яка поставляється позивачем, не має розмежування на гарячу і холодну, тобто вода, спожита відповідачем для потреб гарячого водокористування, є питною і підлягає оплаті відповідно до умов договору №02766/4-07 від 15.07.2003р.;

- позивачем були надані всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, детальний розрахунок, витяги з розрахункових листів відповідача, дебетово-інформаційні повідомлення за спірний період, копії маршрутних карт та актів про зняття показників лічільників за спірний період;

- чинним законодавством не передбачено державної реєстрації актів органів місцевого самоврядування (в даному випадку - Київської міської державної адміністрації) в органах юстиції і позивач зобов'язаний застосовувати погоджені тарифи на послуги питного водопостачання та водовідведення, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. (головуючий суддя Шипко В.В., судді Борисенко І.В., Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2011р.

У звязку з перебуванням судді-доповідача Шипка В.В. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №01-24/641 від 17.10.2011р. було призначено повторний автоматичний розподіл по справі, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2011р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2011р.

В судовому засіданні 31.10.2011р. представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу з доповненнями до нього та просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами.

В судовому засіданні 31.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.11.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Борисенко І.В.

04.11.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу та заява, в якій він зазначав про неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 09.11.2011р., і просив суд розглядати справу без участі представника Житлово-будівельного кооперативу „Верстат-7”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2011р.

У зв'язку з необхідністю витребування від позивача додаткових пояснень по справі, в судовому засіданні 23.11.2011р. було оголошено перерву до 05.12.2011р., з 05.12.2011р. до 07.12.2011р.

06.12.2011р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.12.2011р. представник позивача надав суду письмові пояснення по справі, а також підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній та додаткових поясненнях підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №52/680 від 16.06.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2011р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.07.2003р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір №02766/4-07 на послуги водопостачання та водовідведення (далі Договір).

За умовами Договору (п.1) постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р №65.

В розділі 2 Договору визначені зобовязання сторін, згідно з якими постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 „Вода питна”, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Окрім того, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Згідно з п.п.3.1, 3.4-3.6 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської станови, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В п.7.1 Договору передбачено, що останній є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що на виконання умов Договору у період з січня 2007 року по травень 2009 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 50545,07 грн. (з урахуванням 5,5% знижки та перерахунків), тоді як відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання, здійснивши лише частковий розрахунок з позивачем у сумі 28 065,53 грн., внаслідок чого за вказаний період у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22480,17 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути також інфляційні втрати.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, визнавши їх нормативно та документально непідтвердженими. При цьому, місцевий господарський суд зазначив:

- Договір №02766/4-07 від 15.07.2003р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, тому включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання та водовідведення питної води, що використовується на підігрів, у розмірі 11440,71 грн. є безпідставним;

- протягом спірного періоду розрахунок вартості наданих за Договором послуг здійснений позивачем на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1127 від 28.08.2007р., яке не було подано на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстроване ними, а отже, не набрало чинності у встановленому законом порядку;

- нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення за період з грудня 2007 року по травень 2009 року необхідно здійснювати за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1680 від 28.08.2002р.;

- у відповідача відсутня заборгованість за спірним договором за період з грудня 2007 року по травень 2009 року, тому правові підстави для задоволення позову також відсутні.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, про стягнення якої позивачем подано позов, включає в себе борг за послуги як з холодного водопостачання та водовідведення, так і з постачання води, яку використано на підігрів.

Відповідач, з яким погодився місцевий господарський суд, зазначав про те, що умовами спірного Договору не передбачено надання послуг з гарячого водопостачання (постачання води на підігрів).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2007 року по травень 2009 року.

У вказаний період до 18.10.2008р. діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (далі Правила №65), а з 18.10.2008р. - Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (далі Правила №190).

Згідно з пунктом 12.3 Правил №65 розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

В пункті 3.13 Правил №190 передбачено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів) та/або доказів передачі їх на баланс АЕК „Київенерго” ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Крім того, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач не зазначав, що послуги з постачання води для підігріву та її водовідведення надаються іншим субєктом та не підтвердив, що зазначені послуги позивачем не надавались.

Таким чином, позивач є виробником та постачальником центрального питного водопостачання, а відповідач згідно з умовами Договору являється споживачем таких послуг, тому відповідач зобовязаний сплачувати отримані послуги, оскільки ним було спожито питну воду, в тому числі і питну воду для виготовлення гарячої води та скинуті стоки у систему міської каналізації.

В ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Предметом спірного Договору є надання послуг з постачання питної води та водовідведення. За Договором позивач зобовязався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна». При чому, як вірно зазначає позивач в своїй апеляційній скарзі, за ДОСТу 2874-82 питна вода не розмежовується на гарячу та холодну.

Надання позивачем у спірному періоді відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується наявними в матеріалах справи актами зняття показань з приладів обліку, підписаними та погодженими представниками сторін, витягами з розрахункових листів відповідача, копіями маршрутних карт, тощо.

Згідно з п.п.3.4, 3.5 Договору позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи відповідача. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської станови, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем у спірному періоді дій, передбачених вищезгаданим пунктом Договору, та підтверджували наявність розбіжностей між сторонами щодо обсягів наданих і спожитих послуг, застосованих тарифів та ін.

Твердження відповідача про те, що положення розділу 3 спірного Договору, зокрема, щодо встановлення строків на звернення відповідача до позивача у разі незгоди з кількістю чи вартістю отриманих послуг порушує права відповідача не приймається судом до уваги, оскільки в ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження звернення до позивача з приводу внесення змін в розділ 3 спірного Договору, що свідчить про погодження сторонами умов договору.

Нормами ч. 2 ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” та пп.5 п.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено обовязок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

В порядку та строки, визначені Договором, відповідач не здійснив повну оплату вартості наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 22480,17 грн.

Наведене вище свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що він не є кінцевим споживачем послуг за Договором, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки сторонами Договору є саме позивач і відповідач. При чому, умовами Договору не передбачено залежність оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг від перерахування коштів кінцевими споживачами послуг з водопостачання та водовідведення.

Твердження про застосування позивачем нечинних тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які не подавались на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не були зареєстровані ними, також є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної форми власності, належить до відання виконавчих органів міських рад.

Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. Отже, тарифи, застосовані позивачем, затверджено виконавчим органом міської ради відповідно до наданих йому повноважень і акти виконавчого органу міської ради не потребують реєстрації в органах юстиції (аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 10.08.2011р. по справі №14/7).

Відносно твердження відповідача про безпідставне відкриття позивачем другого особового рахунку (коду) відповідачу, необхідно зазначити, що згідно з поясненнями позивача відкриття особових рахунків та кодів є лише особливістю ведення його бухгалтерського (фінансового) обліку, оскільки особові рахунки відкриваються на кожен об'єкт (групу об'єктів), по якому здійснюється водокористування, для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання зведених актів звірки взаєморозрахунків Розрахунковим департаментом. При чому, як вірно зазначає позивач, нормами чинного законодавства України не передбачено узгодження ведення бухгалтерського (фінансового) обліку із споживачами послуг.

Окрім того, в процесі судового розгляду було встановлено, що в жовтні 2005 року розрахунковим департаментом позивача для здійснення розрахунків за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої, відповідачу було відкрито код абонента 7-51151 (довідка №08/7947 від 06.12.2011р.) і нарахування за спожиті послуги стали здійснюватись на 2 коди, а саме: на код №7-1151 - за холодну воду, відповідний обсяг стоків та стоків гарячої води; на код №7-51151 - за холодну воду для приготування гарячої. При цьому сплата через Комунальне підприємство «ГІОЦ» з призначення платежу «за холодну воду для приготування гарячої води ЖБК «Верстат-7», що надходила на розрахунковий рахунок позивача, відносилась на код №7-1151.

В грудні 2007 року в Розрахунковому департаменті позивача було здійснено коригування сплати шляхом віднесення сплати за холодну воду для приготування гарячої з коду №7-1151 в сумі 8 622,69 грн. на код №7-51151 на сумі 8 626,09 грн. Тобто, сплата за весь період, починаючи з жовтня 2005 року, знайшла своє відображення на коді, по якому виконувались нарахування.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання встановленого сторонами у Договорі порядку і строків здійснення розрахунків за надані позивачем послуги відповідач суду не надав, у звязку з чим апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 22480,17 грн. є документально підтвердженими, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань за Договором, нарахування інфляційних втрат є обґрунтованим.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком позивача, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг відповідач повинен сплатити на користь позивача 7251,70 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позові та в апеляційній скарзі.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №52/680 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №52/680 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Верстат-7” (04208, м. Київ, пр. Правди, 100, код ЄДРПОУ 23697788) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 22480,17 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 17 копійок) основного боргу, 7251,70 грн. (сім тисяч двісті пятдесят одну гривню 70 копійок) інфляційних втрат, 297,32 грн. (двісті девяносто сім гривень 32 копійки) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Верстат-7” (04208, м. Київ, пр. Правди, 100, код ЄДРПОУ 23697788) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 148,66 грн. (сто сорок вісім гривень 66 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №52/680 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя

СуддіМартюк А.І.