Постанова № 20021189, 05.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2011 № 38/331

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №03-01/11 від 03.01.2011 р.)

від відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 22.09.2011 р.

у справі № 38/331 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Дочірнього підприємства «Украгротрейд»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 185006,15 грн.

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Украгротрейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача 110500,00 грн. заборгованості, 16797,92 грн. пені, 2458,23 грн. 3% річних та 55250,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. у справі №38/331 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 110500,00 грн. заборгованості, 2458,23 грн. 3% річних, 9603,85 грн. пені, 27625,00 грн. штрафу, 1778,12 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 110500,00 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем. Сума 3% річних нарахована позивачем арифметично вірно та визнана судом першої інстанції такою, що нарахована правомірно, тому в цій частині позов задоволено. Щодо суми пені в розмірі 16797,92 грн., то судом першої інстанції встановлено, що остання розрахована невірно, тому позов в цій частині задоволено частково на суму 9603,85 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було визнано встановленими не доведені обставини, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

29.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1200, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача партію товару, а відповідач зобовязався прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.1. специфікації №3 від 25.11.2010 р. до договору №1200, позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує крупу гречану на загальну суму 319500,00 грн.

Пунктом 1.6. специфікації №3 до договору, строк оплати наступний: 159750,00 грн. 03.12.2010 р., 159750,00 грн. 10.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору 26.11.2010 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 319500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №94 та довіреністю на отримання цінностей. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов вказаного договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 209000,00 грн. та з порушенням строків передбачених договором, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться матеріалів справи.

20.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №355 про погашення заборгованості. Вказана претензія було залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції становила 110500,00грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 110500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2458,23 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 2458,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 16797,92 грн. та 55250,00 грн. штрафу.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п.3.3.,3.4. вказаного договору, за несвоєчасну або неповну оплату поставленої партії товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

За неналежне виконання або повне невиконання зобовязань за цим договором однією із сторін, винна сторона піддається штрафу в розмірі 50% вартості невиконаного зобовязання, незалежно від відшкодування винною стороною збитків.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені здійснений позивачем, місцевим господарським судом та, здійснивши власний розрахунок, не погоджується з висновком останнього та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 16797,92 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 13136,19 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 55250,00 грн., апеляційний господарський суд, враховуючи умови договору та перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафу на 50% на підставі ст.233 ГК України та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення штраф в сумі 27625,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача зазначені в апеляційній скарзі є такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі №38/331 підлягає частковому скасуванню.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі №38/331 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Украгротрейд» (94223, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Декабристів, буд. 27-а, п/р 2600814798 в ЛОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, код ЄДРПОУ 33284416) 110500 (сто десять тисяч пятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 2458 (дві тисячі чотириста пятдесят вісім) грн. 23 коп. 3% річних, 13136 (тринадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 19 коп. пені та 27625 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять пять) грн. 00 коп. штрафу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Украгротрейд» (94223, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Декабристів, буд. 27-а, п/р 2600814798 в ЛОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, код ЄДРПОУ 33284416) 1537 (одна тисяча пятсот тридцять сім) грн. 20 коп. державного мита, 196 (сто девяносто шість) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №38/331 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді