Постанова № 20021172, 01.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2011 № 13/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

Від Прокуратури: Бондарчук І.П. помічник прокурора

Від позивача: ОСОБА_1. - юрист

Від відповідача: ОСОБА_2 - юрист

Від третьої особи -1: Мясников А.С. - представник

Від третьої особи -2: ОСОБА_3 - юрист

розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України та Київської транспортної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011

у справі № 13/309

за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Товариство з обмеженою відповідальністю «Річкове пасажирське екскурсійне агентство»

2) Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»

про припинення сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 в задоволенні позову Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» та Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» про припинення сервітуту відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України та Київська транспортна прокуратура звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги мотивовані заборгованістю з оплати за користування майном та використанням його всупереч умовам сервітуту, тобто не для здійснення основної мети діяльності відповідача та з порушенням інтересів держави.

В обґрунтування своїх вимог скаржники зазначили, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїх апеляційних скаргах виклали ряд обставин, які, на їх думку, виступають підтвердженням правової позиції апелянтів та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 апеляційні скарги прийнято до провадження.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 яке набрало законної сили 27.05.2009 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Фонду державного майна України за участю Київської транспортної прокуратури про встановлення сервітуту, встановлення права та зобовязання утриматись від вчинення дій , позов задоволений частково, встановлено сервітут відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» щодо визначених обєктів нерухомості.

Відповідно до прийнятого рішення Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» з 27.05.2009 набуло наступних прав щодо користування майном:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ВАТ «Київський річковий порт» від 29.08.2008, зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами «ріка-море» плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції обєктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден «ріка-море» плавання і морських суден та їх забезпечення;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ «Київський річковий порт» з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ «Київський річковий порт» у звязку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ «Київський річковий порт» має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, предявлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого Майна;

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ «Київський річковий порт» у звязку із зазначеним вище.

Сервітут встановлено без визначення строку і він не підлягає відчуженню, не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут, а також зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, обєднання в один інвентарний обєкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобовязання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, може бути встановлений без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Він не підлягає відчуженню. Водночас сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначено ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню майну за його цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 № 6/451 визначено, що ВАТ «Київський річковий порт» вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 «Про портові збори».

Також визначено, що збитки, завдані ВАТ «Київський річковий порт» власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах, а збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ВАТ «Київський річковий порт», встановлених цим сервітутом, відшкодовуються так само на загальних підставах.

Вищезазначеним судовим рішенням визнано право ВАТ «Київський річковий порт» включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу.

Зобовязано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.

Рішення місцевого господарського суду залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 та Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2009.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.12.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2009.

Як свідчать матеріали справи та стверджує сам відповідач, ВАТ «Київський річковий порт» листами від 25.06.2009 № 01-29-449 та від 04.08.2009 № 01-29-613 звернувся до ФДМ України про надання реквізитів для внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

05.08.2009 листом № 10-14-11467 ФДМ України повідомив про надання реквізитів за умови одержання згоди Міністерства фінансів України.

15.09.2009 листом № 10-14-13417 ФДМ України запропонував Порту звернутись за розясненням до суду.

ВАТ «Київський річковий порт» 02.04.2010 листом № 01-29-263 втретє звернувся до ФДМ України про надання реквізитів для внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

06.05.2010 листом № 10-25-5373 ФДМ України запропонував Порту звернутись за розясненням до Господарського суду міста Києва аргументуючи це тим, що законом не встановлено ні розміру, ні порядку справляння плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

У липні 2010 року ВАТ «Київський річковий порт» звернулось до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не наданні позивачу рахунків та інших реквізитів для внесення плати за користування державним майном щодо якого встановлено сервітут згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 по справі № 6/451 та зобовязання негайно надати рахунки та інші реквізити для внесення плати за користування державним майном щодо якого встановлений сервітут.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду № 6/451 від 20.01.2011 відмовлено Фонду державного майна України у задоволенні скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Поставною Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 у справі № 6/451 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 6/451 від 19.09.2011 заяву Фонду державного майна України про розяснення рішення господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 залишено без задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що 12.04.2011 між ВАТ «Київський річковий порт», як власником судна, та ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство», як фрахтувальником, укладено договір № 4411 відповідно до умов якого відповідач передав, а третя особа-1 прийняла у фрахт для перевезення пасажирів пасажирські судна відповідно до додатку № 1 та понтони для швартування пасажирських суден для посадки і висадки пасажирів відповідно до додатку № 1.

Додатком № 1 визначено перелік майна: т/х «М.Островський», т/х «Ай-Петрі», т/х «Н.Ужвій», т/х «Каштан», т/х «Еверест», т/х «Т.Подій», т/х «Валдай», т/х «Альпи», т/х «М.Дудка», т/х «Москвич-1», т/х «А.Хачатурян», т/х «Говерла», т/х «ПТ-73» та т/х «Т-53», а також понтони ПП-502, ПП-505(КИЕ-850-К), ПП-507, ПП-517 (КИЕ-849-К), ПП-513 (КИЕ 851-К), ПП-521 (КИЕ-848-К).

Додатками № 2 та № 3 погоджено суму фрахту та визначено порядок і строки оплати.

Актами приймання передачі (додатками до договору № 4411 від 12.04.2011), складеними 12.04.2011 підтверджено передачу Фрахтувальнику переліченого майна.

Як встановлено господарським судом, жоден з перелічених у договорі № 4411 обєктів та переданих на його виконання за актами приймання-передачі не є обєктом, щодо якого Рішенням Господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 встановлено сервітут.

Використання понтонів безпосередньо повязано з діяльністю відповідача. Встановлення даних понтонів не суперечить умовам сервітуту. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження незаконності їх розміщення, а тому у суду немає підстав робити висновки про перешкоджання державі користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до довідки АА № 03090 з ЄДРПОУ, виписки з ЄДРПОУ ААБ № 433515 та Статуту Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» код ЄДРПОУ 03150071 (нова редакція), затверджена Рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київський річковий порт», зареєстрованого Подільською РДА у м. Києві 29.06.2011 номер запису 10711050022000366 відповідач Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» є новим найменуванням ВАТ «Київський річковий порт».

Підставою позову про припинення сервітуту є:

- укладення договору фрахту всупереч вимог законодавства та рішення суду № 6/451; використання майна щодо якого встановлено сервітут не для здійснення основної діяльності відповідача;

- використання сервітуту зловживаючи своїм правом з метою отримання прибутку;

- непогашена заборгованість з плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут та використання майна щодо якого встановлено сервітут порушуючи майнові права та інтереси держави.

Стаття 401 Цивільного кодексу України визначає, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Підставою для встановлення сервітуту при вирішенні спору у справі № 6/451 було здійснення ВАТ «Київський річковий порт» статутної діяльності.

Відповідно до п. 2.3. статуту ВАТ «Київський річковий порт», затвердженого протоколом № 12 від 29.08.2008 загальних зборів акціонерів та зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 за № 10711050012000366, а так само - до п. 3.1 статуту ПАТ «Київський річковий порт», затвердженого протоколом б/н від 17.06.2011 метою діяльності порту є одержання прибутку , а предметом діяльності позивача є: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом; виконання перевантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, пристанях, клієнтурних причалах; здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів на економічно вигідних умовах; обслуговування транзитного пасажиро вантажообігу; обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, що заходять у порт; агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту; організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами «ріка-море» плавання; комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження; експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції; залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом; здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі; виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції обєктів; використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю; навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт; вивчення конюнктури перевезень вантажів у міжнародному сполученні; здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден «ріка-море» плавання і морських суден та їх забезпечення.

Встановлення сервітуту не повинно супроводжуватися значним обмеженням прав власника майна.

Положеннями п. 3.4.2. статуту ПАТ «Київський річковий порт», затвердженого протоколом б/н від 17.06.2011 для досягнення статутної мети товариство може виробничо-господарську діяльність у виді оренди та надання у користування рухомого і нерухомого майна.

Отже, передача власного майна відповідачем третій особі не суперечить ні вимогам закону, ні правам і обовязкам сторін, що випливають із рішення Господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» до відповідача Фонду державного майна України за участю Київської транспортної прокуратури про встановлення сервітуту.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як визначено ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів заподіяння збитків та безпосереднього використання майна щодо якого встановлено сервітут, третьою особою-1, оскільки ні понтони ні теплоходи не входять до переліку цього майна.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в ході розгляду справи в її матеріали не представлено ні фактів, які б свідчили про протиправної поведінки, дії чи бездіяльності відповідача, ні фактів, що вказують на наявність шкідливого результату такої поведінки, а отже не було доведено, що внаслідок діяльності відповідача при користуванні сервітутом державі заподіяно збитки.

В матеріалах справи наявний договір № 73/НП/01-09 від 19.09.2007 укладений між ДП «Адміністрація річкових портів» та ТОВ «Столична судноплавна компанія» про надання послуг по обслуговуванню плавзасобів. Строк дії з 19.09.2007 по 19.09.2022.

Доказів того, що договір № 73/НП/01-09 від 19.09.2007 стосується використання майна щодо якого встановлено сервітут суду не надано, як і доказів неможливості невиконання цього договору через неправомірні дії відповідача.

Посилання на те, що фрахт понтонів, що виконують функцію причальної споруди вказує на передачу майна, щодо якого встановлено сервітут є безпідставним, оскільки понтон є власністю Порту і його використання не є обмеженим сервітутом.

Відповідно до Статуту (нова редакція) ДП «Адміністрація річкових портів» вбачається, що підприємство створено з метою забезпечення ефективного використання державного майна річкових портів (гідротехнічні споруди, причали, судноплавні споруди, плавзасоби та інше майно), надання відповідних послуг, а до основних напрямків діяльності підприємства віднесено забезпечення цільового використання усіх видів зборів у річкових портах.

Господарським судом міста Києва вказано, що саме за спільної ініціативи Порту та ФДМ України сторони мали визначити порядок та розміри плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

Колегія суддів вважає дане твердження вірним, оскільки ПАТ «Київський річковий порт», як платник звертався і до ФДМУ і до адміністративного суду для визначення порядку і сум для внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут. Але ніяких результатів це не дало.

Таким чино, з огляду на відсутність чіткої фіксованої ціни та реквізитів для оплати, відповідач позбавлений можливості вносити кошти за користування майном щодо якого встановлено сервітут, а тому позивачем належним чином не доведена наявність у відповідача заборгованості.

Також слід зазначити щодо внесення плати за користування на депозит нотаріуса.

Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Реалізація законодавчо закріпленого положення здійснюється у порядку визначеному Розділом 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004, № 20/5 із подальшими змінами.

Як вбачається з п. 277 та п. 278 Інструкції нотаріус приймає від боржника у депозит грошові суми для передавання їх кредитору. Заява боржника має містити відомості: щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передавання якій його внесено, а сааме для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса, відомості); щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок; щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.

Оскільки не визначено порядку внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут, Порт не має інформації для повідомлення нотаріусу на виконання п. 278 Інструкції.

Окрім цього, мова йде про бюджетні кошти, а тому в даному випадку не можливо говорити про здійснення будь-яких нотаріальних дій.

Беручи до уваги вище зазначене суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним зясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Київської транспортної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 у справі № 13/309 залишити без змін.

Матеріали справи № 13/309 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді