Постанова № 20020889, 29.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 7/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів:

за участю представників

від позивача : ОСОБА_1. - юрист

від відповідача : ОСОБА_2. юрист, Басюк І.В. голова правління

від третьої особи: не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київводоканал»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 05.09.2011р.

у справі № 7/186

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київводоканал»

до «Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22»

3-я особа: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 104607, 11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" про стягнення заборгованості у розмірі 84 852,23 грн. заборгованості, як утворилась внаслідок порушення відповідачем строків, встановлених Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 06610/4-03 від 11.05.2006р.,. за період з січня 2006 по грудень 2008, а також позивач просить стягнути 19 754,88 грн. інфляційних втрат, 1 046,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2011 у справі № 7/186 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 518 грн. 30 коп. основного боргу, 3 847 грн. 59 коп. - збитків внаслідок інфляції, 113 грн. 66 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що судом неповністю зясовані обставини, що мають значення по справі, на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим судом не було враховано період з 01 січня 2006 по 11 травня 2006 з тих підстав, що договір № 06610/4-03 укладено 11.05.2006, тобто вимога про стягнення боргу з відповідача який виник з 01 січня по 11 травня 2006 за договором № 5313/4-13 від 22.04.1998 є безпідставною, так як вказаний договір втратив чинність з моменту підписання договору від 11 травня 2006. Однак, пунктом 5.3 договору № 06610/4-03 від 11.05.2006 чітко визначено, що умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладання. На думку апелянта позиція місцевого суду стосовно припинення зобов'язання відповідача перед позивачем за період з 01.01.2006 по 11.05.2006 є помилковою і спростовується викладеними обставинами.

Апелянт вважає, що зазначеним актам Господарський суд м. Києва не надав належної оцінки, як доказам, що свідчать про отримання/споживання питної води, яка була використана відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що вимога щодо стягнення заборгованості за період з січня 2006 по 11 травня 2006 є необґрунтованою, оскільки договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі укладений лише 11.05.2006.

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції № 83902401 від 18.11.2011, про причини неявки суд не повідомлено.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи колегія встановила наступне:

11.05.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору позивач ( постачальника за умовами договору) зобов'язався надавати відповідачу ( абонент за умовами договору) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування у випадку наявності у абонента декількох об»єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з п. 2.1.2. зняття показань лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у відсутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об»ємом водоспоживання (до 30 м. кв. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, рот цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для встановлення розрахункових документів на сплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 Договору визначено, що відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу.

Відповідно до п. 2.2.4 укладеного договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов»язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахункові документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 7.1. укладеного договору сторони погодили, що договір укладається на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Позивач зазначає, що за період з січня 2006 по грудень 2008 відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 113680,24 грн. ( з урахуванням 5,5 % знижки та перерахунків).

Однак, відповідач всупереч умовам укладеного договору розрахувався частково за спожиті послуги не в повному обсязі, сплативши за період з січня 2006 по грудень 2008 включно 28828,01 грн., у зв»язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.12.2008р. становить 84852, 23 грн., що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено надання послуг питного водопостачання на підставі договору.

11.05.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276. Однак, до набрання чинності зазначеним договором між сторонами було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 22.04.1998, відповідно до якого відповідач зобов»язався сплачувати кошти за отримані послуги. Листом № 15 від 27.02.2006 ЖБК «Хімік-22» звернулось до позивача з проханням переукласти договір про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. 11.02.2006 вищезазначений договір було підписано сторонами в новій редакції.

Згідно ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та п. 5.3. Договору № 06610/4-03 від 11.05.2006 всі питання, не передбачені Договором регулюються чинним законодавством України.

При розгляді справи Господарським судом м. Києва безпідставно не застосовані вимоги «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України» №65 від 01.07.1994, якими регулюються відносини між ПАТ «АК «Київводоканал» та ЖБК «Хімік - 22» (п. 1.1 Договору). Згідно п. 12.3.(6) вищевказаних Правил «розрахунки за воду з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК здійснюються раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання».

Також, ст. 18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» і п. 21 ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення без розмежування на гаряче та холодне водопостачання.

Договором не передбачено розподіл та надання холодної чи гарячої води. Відповідно до п. 1.4 договору Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 «Вода питна», яка може використовуватись для виробництва продукції.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що облік спожитої Відповідачем питної води здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у Позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Відповідачем.

Первинним доказом споживання питної води, що була використана Відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання є копії маршрутних карт/актів про зняття показників з лічильників, де зазначено тип, номер водоміра, місце розташування, особовий рахунок, дата зняття показань з водоміра, показання водоміра, підпис повноважного представника Відповідача. Копії маршрутних карт/актів про зняття показників з лічильників наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 5.3. укладеного договору всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України. Умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладення.

Предметом Договорів № 5313/4-13 від 22.04.1998р. та № 06610/4-03 від 11.05.2006р. є надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. Відповідно до державного ДОСТУ «Вода питна» не має розмежувань на гарячу та холодну.

Відповідно до п. 12.3.(6) «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» №65 від 01.07.1994р. розрахунки за воду з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК здійснюються раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання,.

Відповідач зазначає, що кошти за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання сплачує ПАТ «Київенерго».

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, між ПАТ «АК «Київводоканал» та ПАТ «Київенерго» не існує договірних відносин, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» купувало б у ПАТ «АК «Київводоканал» питну воду, яка в подальшому використовувалася б ПАТ «Київенерго» для виготовлення гарячої води та її продажу. Це, зокрема, суперечило б положенням статуту ПАТ «Київенерго», відповідно до якого головною метою діяльності компанії є задоволення суспільних потреб споживачів в електричній та тепловій енергії, а одним із напрямків предмету діяльності -виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної й теплової енергії на основі відповідних ліцензій. Іншими словами у ПАТ «АК «Київводоканал» відсутні правові підстави для нарахування та виставлення ПАТ «Київенерго» рахунків за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Водночас, слід зазначити, що ПАТ «Київенерого» здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді. Тому ПАТ «Київенерго» не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування лише за використані для підігріву води Гігакалорії (Гкал), тобто ПАТ «Київенерго» виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів.

Пунктом 12.17 Правил визначено, що «розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод, здійснюється з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом. Відповідач під час підписання Договору був повідомлений про розподіл об'єму холодної питної води, що подається до бойлера для виготовлення гарячої води, у процентному співвідношенні залежно від кількості мешканців кожного будинку. Зазначене підтверджується заповненням відповідачем дислокацій житлового фонду, де зазначається кількість мешканців (755 чоловік), відомості про зміну кількості мешканців в будинку відповідачем не надавалися.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, згідно підпункту 2 пункту "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, разом з тим пунктом 2 розділу VII "Прикінцевих положень" Закону України "Про столицю України - місто - герой Київ" зазначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві, а рішенням Київської міської ради від 11.03.99 №161/262 "Про виконавчий орган Київської міської ради" такий виконавчий орган створено, а саме виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

Відповідно до ст. 13. Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», яким визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.10 „Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів України повноваження щодо встановлення тарифів з оплати комунальних послуг водопостачання та водовідведення належить органам місцевого самоврядування, а саме їх виконавчим органам, а самі тарифи визначаються без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами їх розмірів та термінів введення.

Згідно п. 3. ст. 23 Господарського кодексу України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Таким чином затверджено презумпцію законності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

ПАТ «АК «Київводоканал» не могло не застосовувати тарифи, встановлені погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки вони діяли у період, за який виставлені рахунки-фактури.

За період з 01.01.2006 р. по 01.01.2009 р. ПАТ «АК «Київводоканал» при виставленні сум до сплати за надані послуги користувалося наступними тарифами:

№1680 від 20.08.2002 р.;

№1786 від 15.12.2006 р.;

№143 від 12.02.2007 р.;

№640 від 30.05.2007 р.;

№1127 від 28.08.2007р.;

Після визнання Розпорядження №640 від 30.05.2007 р. нечинним, діяло попереднє розпорядження № 143 від 12.02.2007 р., відповідно до якого розмір тарифу збігається з тарифом Розпорядження №640 від 30.05.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, абоненту було відкрито коди 3-319 та 3-50319 для обліку питної води, в тому числі води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Зазначена обставина встановлена в п.9 постанови № 4/61-05-1760 від 29.11.2005 Вищого господарського суду України для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, відповідачу відкриваються особові рахунки на кожен об»єкт (групу об»єктів), по якому здійснюється водокористування. Відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку, нормами чинного законодавства не передбачено узгодження його з абонентом.

Виходячи зі змісту позовної заяви, за період з січня 2006 року по грудень 2008 року відповідачу надано позивачем послуг з водопостачання та водовідведення на суму 84852, 23 грн., а саме: за кодом 3-319 на суму 59401, 27 грн. та за кодом 3-50319 на суму 63 083,62 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача про сплату заборгованості за спожиті послуги за договором № 06610/4-03 від 11.05.2006 за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. підлягають задоволенню в розмірі 84852,23 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно розрахунку позивача втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період прострочення з січня 2006р. по грудень 2008р. складають 19754,88 грн. та є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, або про належне виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що при дослідженні обставин справи місцевим судом неповністю з»ясовано обставини справи, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, відповідно до яких позов мав бути задоволено в повному обсязі, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду зміні.

В звязку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл господарських витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 05.09.2011р. у справі 7/186 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, код ЄДРПОУ: 24262437) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 84852,23 грн. основного боргу, 19754, 88 грн. збитків внаслідок інфляції, 1046,17 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.»

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, код ЄДРПОУ: 24262437) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 523,04 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 7/186 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді