Постанова № 20020351, 21.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2011 р. справа №32/5009/6381/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.

Суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №817 від 16.08.2011р. від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко Фарм», м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області

від15.11.2011р.

прозабезпечення позову

у справі№32/5009/6381/11(суддя Колодій Н.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Теко Фарм», м. Запоріжжя

простягнення 99558,48грн. основного боргу, 676,77грн. 3% річних, 130,98грн. втрат від інфляції, 9955,84грн. - 10% штрафу, 3496,63грн. пені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко Фарм», м. Запоріжжя, про стягнення 99567,36грн. основного боргу, 1582,98грн. пені, 3% річних 306,37грн., інфляційних втрат 131грн. та 10% штрафу - 2807,73грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №32/5009/6322/11.

02 листопада 2011 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову, якою просив суд накласти арешт на майно, що належить на праві власності відповідачу (код ЄДРПОУ 24519735, юридична адреса: вул. Козача, 7, м. Запоріжжя), а саме торгове обладнання та товари в обороті на суму 104395,44грн.

Позивач неодноразово заявами змінював розмір позовних вимог, згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог від 14.11.2011р., позивач просив стягнути з відповідача 99558,48грн. основного боргу, 676,77грн. 3% річних, 130,98грн. втрат від інфляції, 9955,84грн. - 10% штрафу, 3496,63грн. пені за неналежне виконання умов договору.

05 листопада 2011 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із клопотанням про забезпечення позову у справі №32/5009/6381/11 шляхом накладення арешту на все майно (торгове обладнання та товари в обороті), в межах суми основного боргу, яка заявлена до стягнення у розмірі 99558,48грн.

В обґрунтування необхідності забезпечення позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем суттєво порушуються умови укладеного договору, а саме: відповідач не сплачує заборгованість за поставлений товар, не здійснює на цей момент фінансові операції, повязані з підприємницькою та господарською діяльністю, що свідчить про відсутність у відповідача наміру та можливості виконувати належним чином взяті на себе зобовязання та унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2011р. у справі №32/5009/6381/11 задоволено заяву ТОВ «Вента.ЛТД»про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (торгове обладнання та товари в обороті), що належить на праві власності ТОВ «Теко Фарм»(69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, 7, код ЄДРПОУ 24519735) в сумі основного боргу 99558,48грн.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору у справі №32/5009/6381/11 є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару №2520 від 25.11.2010р. Отже, відсутність майна яке знаходиться у власності відповідача, у разі задоволення позовних вимог, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення, яке буде прийнято у справі, а виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів позивача.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Теко Фарм»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.11.2011р. у справі №32/5009/6381/11 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати та відмовити ТОВ «Вента.ЛТД»у задоволенні заяви про вжиття заходів про забезпечення позову у справі №32/5009/6381/11.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник вказав, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з метою унеможливлення подальшого виконання рішення здійснює розпродаж майна. Дійсний висновок зроблений на підставі доказу наданого представником позивача у якості примірника газети «Запорізька СІЧ»№215 від 08.11.2011р., в якій надруковане оголошення про продаж майна ТОВ «Теко Фарм». Про зазначену публікацію відповідачу стало відомо з оскаржуваної ухвали, оскільки ніяких оголошень в редакції газети «Запорізька СІЧ», а також інших засобах масової інформації про продаж майна ТОВ «Теко Фарм»не публікувало. Дійсне підтверджується листом редакції газети «запорізька СІЧ».

Згідно положень ч.1 ст.106 ГПК України ухвали про забезпечення позову можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, при цьому, відповідно до частини 3 зазначеної статті, до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності апеляційний господарський суд може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Супровідним листом №09-35/2996 від 28.11.2011р. господарським судом Запорізької області надіслано на адресу Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу разом зі справою, а не копії матеріалів.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження у справі №32/5009/6381/11, справу призначено до розгляду на 14.12.2011р.

Виходячи з положень ч.5 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, ст.2, ч.3 ст.3, ч.ч.1, 2, 3 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Приймаючи апеляційну скаргу ТОВ «Теко Фарм»до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали господарського суду Запорізької області від 15.11.2011р. у справі №32/5009/6381/11 була надіслана на адресу відповідача 18.11.2011р. (вихідний штамп канцелярії на вказаній ухвалі, арк.спр.70-71, том 2) та одержана його представником 21.11.2011р. (повідомлення про вручення поштового відправлення із вказаною ухвалою, арк.спр.72, том 2). Отже, ухвала була отримана скаржником в останній день терміну її оскарження. Згідно вхідного штампу канцелярії на першій сторінці апеляційної скарги, апеляційна скарга на ухвалу подана до місцевого господарського суду 23.11.2011р.

У попередньому відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що відповідач у своєму листі від 28.09.2011р. (за підписом директора та головного бухгалтера) зазначив про свій тяжкий фінансовий стан та просив надати можливість погасити суму боргу 99558,48грн. до 31.10.2011р. Проте, станом на 07.11.2011р. (і на день слухання справи 15.11.2011р.) відповідачем не погашено заборгованість. Зазначений факт свідчить про відсутність грошових коштів на рахунках відповідача і дає підстави для накладення арешту на його майно.

Також позивач у своїх запереченнях посилався на те, що відповідач вчинював дії, спрямовані на припинення своєї господарської діяльності. Так, відповідач задекларував серед основних видів діяльності роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами, що за вимогами чинного законодавства, зокрема, але не виключно Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та наказом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України від 25.10.2010р. №340 «Про затвердження ліцензійних умов провадження оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», потребує отримання ліцензії. Ліцензії видаються Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, про що ведеться реєстр ліцензій, електронна версія якого доступна (доступ вільний) на офіційному сайті інспекції в мережі Інтернет. Станом 01.12.2011р. відповідач проводив господарську діяльність за чотирма адресами (витяг з Державного реєстру ліцензій оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами був доданий до клопотання). Станом на 07.11.2011р. (і на 15.11.2011р.) діяла тільки одна аптека (вул. Рубана, 20 у м. Запоріжжі), де продавались залишки товару. Саном на 13.12.2011р. вже жодна аптека відповідача не працює, ніякої іншої господарської діяльності відповідач не проводить. Це є додатковим аргументом того, що суд першої інстанції правомірно виніс оскаржувану ухвалу. До того ж, відповідач відчужує і те майно, яке в нього залишилось. Так, в газеті «СІЧ»№215 від 08.11.2011р. на стор.7 міститься оголошення про продаж торгового аптечного обладнання ТОВ «Теко Фарм»у звязку з закриттям аптеки.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2011р. заявив клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення її розгляду у звязку з тим, що позивач взагалі не отримував апеляційну скаргу відповідача, ухвалу суду апеляційної інстанції отримав 12.12.2011р., враховуючи відстань між позивачем та судом апеляційної інстанції, позивач не мав можливості ознайомитись зі змістом апеляційної скарги, тому не може надати мотивовані заперечення по суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши клопотання позивача, судовою колегією запропоновано представнику позивача оголосити у судовому засіданні перерву для надання йому можливості ознайомитись з апеляційною скаргою та підготувати заперечення на неї, з чим представник позивача погодився. У судовому засіданні оголошувалась перерва, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 14.12.2011р.

У судовому засіданні після перерви представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін з підстав, викладених у попередньому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2011р. не зявився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Враховуючи, що явка сторін не була визнана обовязковою та скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду (15 днів), а також беручи до уваги, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не звязана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника скаржника.

Відповідно до ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Стаття 66 ГПК України обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності з зазначеною нормою заходами забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать боржнику.

Вибір заходу забезпечення залежить від предмету спору та способу захисту.

Судам слід мати на увазі, що вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги, і в позові про стягнення грошових коштів арешт на майно застосовується тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливе.

Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд не врахував вимог зазначених вище норм процесуального права та накладаючи арешт на майно відповідача не з'ясував обставин наявності чи відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі заявленої до стягнення заборгованості, оскільки предметом даного позову є стягнення грошових коштів.

Позивачем не доведено недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату, не представлено відповідних доказів. Рахунків, банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у відповідача як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Лист ТОВ «Теко Фарм»№73 від 28.09.2011р. вказує лише на припущення відповідача, що на його підприємстві скрутне фінансове становище та одноразове стягнення з нього всієї суми боргу є неможливим. Втім, як вбачається з матеріалів справи, таке припущення не підтверджено жодним доказом.

А отже підстави для забезпечення позову накладенням арешту на інше, ніж грошові кошти, майно відповідача на момент винесення судом оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, виходячи з того, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, позивач не підтвердив їх письмовими та належними доказами, всупереч наведеним нормам, а також з того, що суд першої інстанції не здійснив оцінки відповідності такого заходу до забезпечення позову, не врахував співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке накладено арешт, та не дотримався принципу співрозмірності вжитого заходу позовним вимогам, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, ухвала не відповідає приписам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко Фарм», м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2011р. у справі №32/5009/6322/11 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2011р. у справі №32/5009/6322/11 скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко Фарм», м. Запоріжжя про забезпечення позову у справі №32/5009/6381/11 шляхом накладення арешту на все майно (торгове обладнання та товари в обороті), в межах суми основного боргу, яка заявлена до стягнення у розмірі 99558,48грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС