Рішення № 20019141, 16.12.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2011 Справа № 5024/2040/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1

до відповідача-1 регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області м. Херсон

відповідача-2 - відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" м. Херсон

третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України у Херсонській області

про стягнення 60586грн. 11коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа ОСОБА_2

від відповідача 1 - уповноважена особа Хромченко О. С.

від відповідача -2 - уповноважена особа Вац Н.В.

від третьої особи - уповноважена особа Середа О.В.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом яким, з урахуванням доповнень викладених в листі від 15.12.2011року, просить стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (відповідача-1) 42066грн. 72коп. за договором оренди державного майна № 592-28-065 від 03.11.2008року.

Крім того, позивач просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" 18519грн. 39коп. за договором оренди державного майна № 592-28-065 від 03.11.2008року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за весь час, з моменту підписання акту приймання-передачі державного майна від 03.11.2008року і по момент повернення майна орендодавцю позивач не мав жодної можливості користуватися орендованим майном - нежитловими приміщеннями першого поверху будівлі гуртожитку загальною площею 64,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що зазначене приміщення неможливо було використовувати через недоліки, які виключали його використання за призначенням - для розміщення офісу. До того ж обєкт оренди використовувався однією із мешканок гуртожитку ОСОБА_6, що було встановлено в ході перевірки, проведеною Дніпровським відділом міліції ХМВ УМВС України в Херсонській області в процесі розгляду заяви відповідача-1 № 375 від 12.02.2009року.

Позивач зазначає, що, оскільки він був повністю позбавлений можливості використовувати обєкт оренди за його цільовим призначенням, то внесені ним орендні платежі підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 08.11.2011року розгляд справи відкладався. Цією ж ухвалою здійснено процесуальну заміну головного управління державного казначейства у Херсонській області з відповідача-3 на третю особу без самостійних вимогам на предмет спору на стороні відповідачів.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не чинив перешкод у користуванні орендованим майном; майно було передано у стані, який відповідав незалежній оцінці; площа приміщень на момент передачі в оренду відповідала незалежній оцінці майна та довідці балансоутримувача. Крім того, він зазначає, що позивачем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна без зауважень і позивач не надав доказів пред'явлення будь-яких вимог до ОСОБА_6, яка чинила перешкоди в користуванні майном.

Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач підписала акт приймання-передачі до договору оренди № 592-28-065 від 03.11.2008року без жодних зауважень, і за весь час оренди жодного разу не звернулась до відповідача-2, який є балансоутримувачем орендованого майна, з заявою щодо наявності перешкод в користуванні орендованими приміщеннями. Крім того, відповідач-2 зазначає, що він не давав згоди громадянці ОСОБА_6 займати приміщення, яке передано позивачу в оренду.

Третя особа зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011року № 106 та наказу Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 без подання органу стягнення - регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, відповідач-3 не має законних підстав для безспірного повернення коштів з Державного бюджету. За його посиланням при наявності рішення суду та подання Фонду ним буде повернено кошти позивачу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

03 листопада 2008 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (відповідач-1) і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі) укладено договір оренди державного майна №592-28-065. Згідно з зазначеним договором відповідач-1, як орендодавець зобовязався передати в користування позивача, як орендаря, на правах оренди державне майно нежилі приміщення першого поверху будівлі гуртожитку загальною площею 64,8кв.м., що не увійшли до Статутного фонду, але перебувають на балансі ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»(відповідач-2) та розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 договору оренди сторони зазначили, що орендар вступає в строкове платне користування майном в термін зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі. При цьому стан майна на момент укладення договору відповідно до пункту 1.3 договору від 03.11.2008року визначається в акті приймання-передачі.

Сторонами також узгоджено розмір та порядок перерахування орендної плати згідно з пунктами 3.1 3.10 договору оренди.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передачу орендованого майна орендодавець зобовязаний здійснити у строки і на умовах, визначених договором оренди.

Частиною 4 зазначеної норми Закону передбачено обовязок відповідача-1, як орендодавця, передати орендарю обєкт оренди в комплекті та в стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна.

Крім того, пунктом 7.1 договору оренди від 03.11.2008року також встановлено обовязок відповідача-1, як орендодавця, передати в оренду позивачу майно згідно з умовами договору за актом приймання-передачі та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору оренди.

Однак, судом встановлено, що з моменту підписання договору та акту приймання-передачі позивач, як орендар, не мав можливості використовувати обєкт оренди за призначенням, яким відповідно до пункту 1.2 договору є розміщення офісного приміщення через непридатність цього приміщення для розміщення офісу.

Як пояснив представник позивача в засіданні суду, акт приймання-передачі підписувався ним не в місці знаходження майна і без участі балансоутримувача, тому перевірити фактичний стан цього майна на момент підписання акту він не міг. До того ж, при дослідженні змісту акту приймання-передачі від 03.11.2008року, який є додатком №2 до договору оренди, судом встановлено, що в акті не зазначено стан та склад майна, а є лише відсилка на те, що його вартість, стан та склад відповідає незалежній оцінці, визначеній субєктом оціночної діяльності ПП «Експертно-юридична фірма «Епрайс-Консул».

В розділі 4 висновку про незалежну оцінку обєкту оренди від 13.08.2008року, наданого субєктом оціночної діяльності ПП «Експертно-юридична фірма «Епрайс-Консул» зазначена характеристика обєкту оцінки та його фізичний стан. Відповідно до розділу 4 оцінки обєкту оренди та виходячи із його технічних характеристик (експлікації внутрішніх площ) обєкт оренди містить не 64,8 кв.м., як це зазначено в договорі, а 55,2 кв.м., із них: приміщення умивальника ( №12) площею 11,0 кв.м., туалету (№13) площею 14,1 кв.м., а також інші приміщення, які на момент незалежної оцінки використовувалися як кладові та гладильня.

На сторінці 13 незалежної оцінки обєкту оренди також зазначено технічний стан нежилих приміщень, а саме: фундамент має знос на 35%; тріщини по усій висоті будівлі, містами руйнування; стіни, перегородки та перекриття зношені на 35%, мається прогин балок; покрівля зношена на 50%, протікання, потребує ремонту; поли зношені на 60%, маються вибоїни, намокання; пройоми зношені на 65%; тріщини в містах приєднання коробок, потребують заміни; внутрішнє оздоблення зношено на 80%; санітарно-технічне та електричне обладнання зношено на 90%, протікання, корозія мережі водозабезпечення і каналізації; потребують повної заміни санприлади.

Як пояснив представник позивача, звіт про незалежну оцінку в момент підписання договору та акту приймання-передачі позивачу не надавався і про стан майна орендодавець його не попереджав, а про факти зазначені в звіті про незалежну оцінку він довідався значно пізніше.

Належних доказів, в розумінні ст..ст.32, 34 ГПК України, якими б спростовувалися зазначені позивачем факти, відповідач-1 та відповідач-2 суду не надали.

Таким чином на момент передачі обєкту оренди в користування позивача, нежилі приміщення не відповідали істотним умовам договору (пунктам 1.2 ), зазначена в договорі та акті приймання-передачі площа не відповідала технічній документації, а склад та технічний стан майна взагалі не зазначено ні в договорі, ні в акті приймання-передачі, обовязок складання якого відповідно до пункту 2.4 договору оренди покладено на відповідача-1. Нежилі приміщення мали зовсім інше цільове призначення і не могли використовуватися для їх використання під офісні приміщення, у звязку з чим позивач не мав можливості використовувати їх за цільовим призначенням відповідно до умов договору.

Крім того, судом встановлено, що на момент підписання договору приміщення приміщення площею 10,1 кв.м. знаходилося в користуванні іншої особи ( ОСОБА_6.), яка розмістила в них власні речі, тобто це приміщення мало обтяження, про що не міг не знати балансоутримувач та орендодавець, а відповідно і не могло використовуватися позивачем під офісне приміщення.

Позивачем надано до матеріалів справи листи, які ним було надіслано відповідачу-1 з зазначенням того, що майно неможливо використовувати за призначенням через вищезазначені недоліки та просив здійснити перерахунок орендних платежів, а також узгодити кошторис та надати згоду на здійснення поліпшень орендованого майна без яких його використання за цільовим призначенням неможливе, однак на протязі дії договору оренди зазначене питання не було вирішено.

Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України позивач, як наймач, звільняється від обовязку внесення плати за користування майном за весь час, протягом якого він не міг використовувати майно через обставини, за які він не відповідає .

До таких обставин чинне законодавство відносить невиконання наймодавцем своїх обовязків з передачі майна наймачу, забезпечення доступу до обєкту оренди, а також обставини передбачені ч.4 ст. 762 ЦК України, з тією лише різницею, що вони призводять не до зменшення можливості використання майна, а взагалі виключають можливість такого використання.

Відповідно до пункту 14.3 розяснення Президії Вищого господарського суду України №02-5/237 від 25.05.2000року (з відповідними змінами і доповненнями) якщо орендар з незалежних від нього обставин був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, а у разі коли за відповідний період часу , протягом якого майно не використовувалося, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Із наданого до матеріалів справи позивачем розрахунку, а також копій платіжних документів вбачається, що за період з 03.11.2008року по 10.10.2011року, незважаючи на неможливість використання обєкту оренду через недоліки, які виключали його використання за цільовим призначенням, позивач добросовісно виконував свої обовязки та перераховував орендні платежі. За цей період відповідачу-1 було перераховано 42066грн.72коп, а відповідачу-2 - 18519грн.39коп. Факт отримання зазначених коштів відповідачі не заперечують.

Таким чином матеріалами справи доведено, що в період з 03.11.2008року по 10.10.2011року позивач з незалежних від нього причин був повністю позбавлений можливості використовувати обєкт оренди за його цільовим призначенням, тому внесені ним орендні платежі підлягають поверненню.

Посилання відповідача-1 на те, що відповідно до ч.3 ст. 767 ЦК України обєкт оренди вважається таким що переданий позивачу в належному стані, якщо він в момент передачі речі не переконався в її справності судом відхиляється, оскільки відповідно до вимог частини 1 цієї ж норми саме на відповідача -1, як наймодавця, покладено обовязок передати річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору на її призначенню, а також попередити позивача про недоліки речі.

Однак, матеріалами справи доведено, що відповідач-1 не виконав обовязків, передбачених ч.1 ст. 767 ЦК України, оскільки в акті приймання-передачі майно не зазначено стан майна, а із висновку незалежної оцінки встановлено, що фактична площа майна не відповідає зазначеній в договорі оренди, а технічний стан майна унеможливлює його використання за цільовим призначенням.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Відповідачем-1 та відповідачем-2 жодними належними та допустимими доказами не доведено того, що зазначене в договорі оренди майно ( душові, туалет, кладові) в тому технічному стані, який наведено в розділі 4 звіту про незалежну оцінку, позивач міг використовувати за цільовим призначенням, як і не надано доказів того, що на момент передачі його в оренду майно не знаходилося в користуванні третіх осіб.

Посилання відповідачів на те, що про зазначений в звіті про незалежну оцінку стан майна позивачу було відомо, оскільки він сам замовляв оцінку спростовується змістом висновку про вартість обєкту оцінки (арк.. справи 63, 64) відповідно до яких підставою проведення оцінки був договір, який укладався субєктом оціночної діяльності не з позивачем, а з відповідачем-1 11.08.2008року №12.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області м. Херсон в-р Мирний, 3 р/р 37183003000014 в ГУДКУ у Херсонській області МФО 852010 ідентифікаційний код 21295778 на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (поштова адреса АДРЕСА_3) ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити невідомі 42066грн. 72 коп. основного боргу, 420грн.67коп. державного мита та 118грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" м. Херсон вул. 50-річчя утворення СРСР, р/р 26009132999 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805 ідентифікаційний код 24943663 на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (поштова адреса АДРЕСА_3) ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити невідомі 18519грн. 39 коп. основного боргу, 185грн.19коп. коп. державного мита та 118грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.12.2011р.