Рішення № 20015853, 13.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5023/8976/11

вх. № 8976/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Федорова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 46/4-189 від 16.03.2011 року 3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 27880,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 27880,90 грн., у тому числі 22299,82 грн. боргу, 4336,21 грн. інфляційних, 1244,87 грн. 3 % річних за договором № 25 про надання послуг урядового зв'язку, укладеним між сторонами 01.01.2007 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.11.2011 року по 13.12.2011 року.

17.11.2011 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає позовні вимоги позивача частково, а саме в сумі 22299,82 грн. боргу. Проти стягнення 4336,21 грн. інфляційних та 1244,87 грн. 3 % річних заперечує, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року по справі № 5023/5719/11 про порушення провадження у справі щодо визнання ДП "Завод ім. Малишева" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На підставі зазначеного, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем інфляційних та 3 % річних, посилаючись зокрема на ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та просить суд відмовити в цій частині позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. 13.12.2011 року представник позивача надав до суду правове обґрунтування позовних вимог, в якому спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов стосовно правомірності нарахування 3 % річних та інфляційних, посилаючись на те, що 3 % річних та інфляційні не є фінансовими штрафними санкціями та мають іншу правову природу, у зв'язку з чим введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не є підставою для звільнення боржника від вказаних нарахувань.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2007 року між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисну інформації України в Харківській області в особі начальника Управління Держспецзв'язку в Харківській області (Виконавцем) та ДП "Завод ім. Малишева" (Користувачем) укладений договір №25 про надання послуг урядового зв'язку.

Згідно з п. 3.1. цього Договору оплата за надані послуги здійснюється Користувачем відповідно до тарифів, встановлених Переліком послуг спеціального зв'язку (додаток № 1 до Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору користувач здійснює оплату щомісячно, для чого Департамент подає Користувачу рахунки для оплати послуг до 5 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому послуги були надані, а Користувач до 15 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому послуги були надані, здійснює їх оплату.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавцем на адресу Користувача було надіслано наступні рахунки: 13-а за січень 2007р. на суму 1236,96 грн.; 53-а за лютий 2007р. на суму 1236,96 грн.; №237 за вересень 2009р. на суму 2359,32 грн.; №266 за жовтень 2009р. на суму 2359,32 грн.; №295 за листопад 2009р. на суму 2359,32 грн.; №324 за грудень 2009р. на суму 2359,32 грн.; №123 за червень 2010р. на суму 1966,10 грн.; №177 за липень 2010р. на суму 1966,10 грн.; №205-а за серпень 2010р. на суму 951,34 грн.; №205 за вересень 2010р. на суму 1966,10 грн.; №232 за жовтень 2010р. на суму 1966,10 грн.; №260 за листопад 2010р. на суму 1966,10 грн..

Відповідач, в явою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 22299,82 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 22299,82 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 4336,21 грн. інфляційних та 1244,87 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства. Посилання відповідача на те, що протягом дії мораторію не нараховуються 3 % річних та інфляційні за неналежне виконання господарського грошового зобовязання, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобовязання, а є сумою, на яку збільшується загальна сума боргу в разі прострочки виконання грошового зобовязання.

Така ж правова позиція відображена у Постанові Верховного суду України від 15.11.2010 року, а саме, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 280,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 26008301810089 в ХЦВ Промінвестбанку м. Харкова, МФО 351458, ОКПО 14315629) на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 21, р/р 35221002004482 в ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 34755762) 22299,82 грн. боргу, 4336,21 грн. інфляційних, 1244,87 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 280,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ грудня 2011 року.