Рішення № 20015791, 07.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2011 р.Справа № 14/62/5022-1421/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Руденка О.В. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501

до відповідача Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" вул. Шевченка, 23, м.Тернопіль,46000

про cтягнення заборгованості в сумі 26555,97 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 8 від 12.01.11 р.;

відповідача: Козак І.О. - директор

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" про стягнення заборгованості в сумі 26555,97 грн.

Позовні вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, господарське товариство обґрунтовує невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 26555,97 грн., стягнення якої є предметом судового розгляду.

Згідно відзиву на позов та пояснень в судових засіданнях повноважного представника, приватне підприємство вимоги позивача заперечує, вважає їх безпідставними, вказує на те що спірний товар був переданий йому на зберігання, а не у власність, з огляду на що просить в позові відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи судом відкладався та у засіданні оголошувалась перерва, для надання можливості сторонам подати додаткові документи в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

В судових засіданнях повноважним представникам сторін процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

На виконання умов правочину укладеного контрагентами в усній формі ТОВ "Христина" здійснило поставку ПП "Виробничо - комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" згідно видаткових накладних №2605/4 від 26.05.2011р. та №0806/6 від 08.06.2011 р. товару на загальну суму 31555,97 грн. Отримання товару підтверджується відтисками печаток відповідача на вищезазначених накладних, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Оригінали даних документів знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Натомість, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконані лише в сумі 5000,00 грн. (платіжне доручення №57 від 16.06.2011 р) . Таким чином, на час звернення із позовом до суду ним допущено заборгованість в розмірі 26555,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

14.09.2011 року позивачем направлено своєму контрагенту листа за № 239 з вимогою погасити спірні суми заборгованості, який залишений приватним підприємством без відповіді та задоволення.

З наведеного в сукупності, позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений йому ТОВ "Христина" на підставі видаткових накладних №2605/4 від 26.05.2011р. та №0806/6 від 08.06.2011 р. товар на суму 26555,97 грн. як належним чином доведений слід задовольнити в повному обсязі.

Даний висновок суду ґрунтується як на зазначених вище приписах цивільного законодавства (526 ЦК України) так і на положеннях ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України , які встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

При цьому судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що ним спірні товарно-матеріальні цінності не отримано.

Вказані заперечення приватного підприємства спростовуються належними доказами - видатковими накладними: №2605/4 від 26.05.11р., №0806/6 від 08.06.11р., а також Довіреностями виданими відповідачем уповноваженій особі на прийняття товару.

Суд враховує, що наведені первинні документи скріплені печатками учасників спору та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні". Зокрема, мають всі необхідні реквізити, які дають можливість як ідентифікувати осіб відповідальних за здійснення господарської операції так і встановити зміст та обсяг господарської операції, кількість придбаних товарів, їх вартість, відповідну суму податку на додану вартість, тощо.

Крім того, п. 13 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" передбачено, що при першому відпуску цінностей довіреність, видана на отримання товару, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника, тобто позивача в даній справі.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю здійснило поставку (відпуск) уповноваженій особі відповідача двох партій товару по накладних: №2605/4 від 26.05.11р., №0806/6 від 08.06.11р. на суму 31555,97 грн., а останній дані ТМЦ прийняв, надавши при цьому своєму контрагенту належним чином оформлені Довіреності, як це і обумовлено нормативно-правовими актами, які регламентують спірні правовідносини.

Судом не приймаються як належні, посилання приватного підприємства на наказ №04/01-1 від 04.01.2011 року, яким передбачено, що всі господарські операції на суму більше 10 000 грн. мають оформлятись виключно в письмовому вигляді.

Факт укладення угоди в усній формі учасники договірних відносин засвідчили письмово, оформивши відповідні первинні документи ( накладні, довіреності) . В свою чергу, можливість укладення правочинів усно, передбачена ст.ст.205-206 ЦК України і не може бути обмежена наказами приватного підприємства. І в будь-якому разі внутрішній документ , який прийнятий відповідачем, може встановлювати певні права та обов'язки лише для нього особисто або посадових осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах, а не визначати правила поведінки, за якими мають діяти його контрагенти.

Критично судом оцінюються і усні пояснення керівника приватного підприємства у судовому засіданні про те, що спірний товар хоч і був отриманий приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром", але не для використання у своїх підприємницьких цілях, а на зберігання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України договір зберігання є реальним двостороннім договором, який передбачає певні права і обов'язки обох сторін і набирає чинності з моменту передачі речі.

У відповідності до ч. 1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього кодексу. Письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази (розписки, квитанції, акти прийому-передачі, тощо), які б засвідчували факт передачі позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідачу на зберігання.

З наведеного в сукупності, суд погоджується з доводами господарського товариства про те, що його контрагент, у відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, адже він не приступив до виконання зобов'язання та не виконав його у строк, встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Незважаючи на наведене, відповідач в установлений договором строк грошові зобовязання по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі не виконав, станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 26555,97 грн., з огляду на що позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" (у редакції яка діяла на момент звернення позивача до суду) відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" (вул. Шевченка, 23, м.Тернопіль,46000, ЄДРПОУ 35308359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501, ЄДРЛОУ 14049168) 26555 (двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп. заборгованості за поставлений товар, 265 (двісті шістдесят пять ) грн. 55 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9244

СуддяО.В. Руденко

Повне рішення складено:

"16" грудня 2011 р.