Рішення № 20014837, 08.12.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 5016/3868/2011(13/276)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Гребенюк А.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, дов. від 20.10.2011 р.

(представник відповідача в судове засідання не зявився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕКО-ПАК”,

65011, вул. Пушкінська, 56, кв. 4, м. Одеса,

до Товариство з додатковою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод”,

56500, вул. Фурманова, 5, м. Вознесенськ, Миколаївська область,

про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу за договором поставки у загальній сумі 60797 грн. 21 коп., -

У С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “СЕКО-ПАК” предявлено позов до Акціонерного товариства відкритого типу (АТВТ) “Вознесенський хлібзавод”, правонаступником якого згідно даних про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Товариство з додатковою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод”, про стягнення з останнього заборгованості в сумі 60797 грн. 21 коп., із яких 52171 грн. 01 коп. - основний борг, 260 грн. 85 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, 513 грн. 07 коп. - 3 % річних, 2635 грн. 18 коп. - пеня, 5217 грн. 10 коп. 10 % штрафу, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат, посилаючись на те, що відповідач, усупереч умовам укладеного між ними договору від 04.01.2010 р. № 564, порушив свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі.

Представник позивача звернулась до господарського суду з письмовою заявою, в котрій виклала прохання про заміну відповідача на належного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) “Вознесенський хлібзавод” та навела уточнений розрахунок суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, згідно котрого ця сума складає 116 грн. 85 коп. Крім того, представником позивача подано платіжне доручення від 15.11.2011 р. № 334 про погашення ТДВ “Вознесенський хлібзавод” основного боргу в сумі 2170 грн. 20 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення копії ухвали суду про порушення провадження у справі, в судове засідання не зявився і свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 07.11.2011 р. щодо направлення відзиву на позовну заяву та відповідних документів не виконав. За таких обставин, суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, який навів доводи, викладені в позовній заяві на обґрунтування вимог до відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Між сторонами укладено договір від 04.01.2010 р. № 564, дію якого пролонговано додатковою угодою від 03.01.2011 р. № 1, згідно котрого ТОВ “СЕКО-ПАК” зобовязалося передати (поставити) пакувальні матеріали попереднику ТДВ “Вознесенський хлібзавод”, а останнє прийняти та оплатити вартість цих матеріалів на підставі накладної шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.3 4. 4 договору).

На виконання умов указаного договору позивачем поставлено ТДВ “Вознесенський хлібзавод” пакувальних матеріалів на загальну суму 55200 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 17.05.2011 р. № 00000615 та від 31.05.2011 р. № 00000698 кожна на суму 4800 грн.; від 06.06.2011 р. № 00000737 на суму 14400 грн.; від 23.06.2011 р. № 00000840, від 29.06.2011 р. № 00000872, від 06.07.2011 р. № 00000919, від 12.07.2011 р. № 00000966, від 19.07.2011 р. № 00000998 кожна на суму 4 800 грн.; від 03.08.2011 р. № 00001082 на суму 2400 грн., за довіреністю відповідача на отримання товару від 07.07.2011 р. № 151, у котрих наявні відповідні дані сторін (ас. 15-23).

Як вбачається із тексту позовної заяви відповідачем із загальної суми заборгованості було частково перераховано на розрахунковий рахунок позивача заборгованість лише в сумі 3028 грн. 99 коп. за накладною від 17.05.2011 р. №00000615. Таким чином, на момент подання позовної заяви до господарського суду сума основного боргу складала 52171 грн. 01 коп.

ТОВ “СЕКО-ПАК” направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості від 22.08.2011 р. з пропозицією сплатити кредитору вартість поставленого товару в загальній сумі 57388 грн. 11 коп. з урахуванням нарахованих штрафних санкцій на підставі п.5.1 та 5.2 договору.

Із наданого представником позивача в судовому засіданні і приєднаного до матеріалів справи платіжного доручення від 15.11.2011 р. № 334, вбачається, що відповідачем у ході вирішення спору судом здійснено оплату ТОВ “СЕКО-ПАК” вартості поставленої продукції в сумі 2170 грн. 20 коп.

Отже, на момент прийняття судового рішення у даній справі між сторонами відсутній спір про стягнення основного боргу в сумі 2170 грн. 20 коп., тобто, відсутній предмет спору, що згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у даній справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2170 грн. 20 коп. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, сума основного боргу складає 50000 грн. 81 коп. (52171 грн. 01 коп. 2170 грн. 20 коп.). За таких обставин позовні вимоги про стягнення з ТДВ “Вознесенський хлібзавод” грошових коштів в сумі 50000 грн. 81 коп. - основний борг, а також про стягнення нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати основного боргу за період травень-жовтень 2011 року грошових коштів у сумі 513 грн. 07 коп. - 3 % річних, в сумі 2635 грн. 18 коп. - пеня, в сумі 5217 грн. 10 коп. 10 % штраф, із розрахунком яких суд погоджується, є обґрунтованими.

Є обґрунтованими і вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати основного боргу протягом травня-жовтня 2011 року, проте у позовній заяві її розмір у сумі 260 грн. 85 коп. визначено невірно. Суд погоджується із розміром цієї суми, визначеним представником позивача в судовому засіданні, а саме, в сумі 116 грн. 85 коп., оскільки індекс інфляції за липень-серпень 2011 року не нараховуюється, так як складає 100 %.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 укладеного договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобовязань щодо оплати поставленого товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення та штраф в розмірі 10% від вартості несплаченого товару. Проте, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Дане положення договору узгоджуються з п. 1 ст. 624 ЦК України, згідно якої у разі встановлення за порушення зобовязання неустойки (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ураховуючи, що частина основного боргу погашена ТДВ “Вознесенський хлібзавод” після порушення провадження у справі, судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача повністю.

У судовому засіданні 8 грудня 2011 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 25, 43, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Здійснити заміну відповідача Акціонерного товариства відкритого типу “Вознесенський хлібзавод” на його правонаступника Товариство з додатковою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод”.

2.Провадження у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕКО-ПАК” в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод” основного боргу в сумі 2170 грн. 20 коп. припинити за відсутністю предмету спору.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕКО-ПАК” задовольнитичастково.

4.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод”, 56500, вул. Фурманова, 5, м. Вознесенськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00376716, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕКО-ПАК”, 65011, вул. Пушкінська, 56, кв. 4, м. Одеса, ідентифікаційний код 31097313, грошові кошти в загальній сумі сумі 58483 грн. 01 коп., із яких 50000 (пятдесят тисяч) грн. 81 коп. - основний борг, 116 (сто шістнадцять) грн. 85 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, 513 (пятсот тринадцять) грн. 07 коп. - 3 % річних, 2635 (дві тисячі шістсот тридцять пять) грн. 18 коп. - пеня, 5217 (пять тисяч двісті сімнадцять) грн. 10 коп. 10 % штрафу, а також на відшкодування витрат на оплату державного мита в сумі 606 (шістсот шість) грн. 53 коп. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.12.2011 р.

Суддя Ю.М. Коваль