Рішення № 20012564, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/6265/11

За позовом Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»м. Львів

До відповідача Дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2» м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»в особі Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»

Про стягнення коштів у сумі 67496,81 грн.

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Третя особа ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»м. Львів до Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2» м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»в особі Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про стягнення 67496,81 грн. помилково сплачених коштів, 1657,70 грн. 3% річних та інфляційні в сумі 2893,83 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередній ухвалі суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору. Зокрема позивач посилається, що Львівським Поштамтом - ЦПЗ № 1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»помилково були перераховані кошти в сумі 3685,40 грн. та 63811,41 грн. на розрахунковий рахунок № 26006610371621, що належить ДП «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК № 2». Загальна сума перерахованих грошей відповідачу складає 67496,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 25832 від 13.09.2010 року та № 49807 від 21.12.2010 року. Відтак позивач просить стягнути з відповідача 67496,81 грн. помилково сплачених коштів, 1657,70 грн. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 2893,83 грн.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечує, просить позов залишити без розгляду з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву ( вх. № 28180/11 від 29.11.2011 року).

Представник третьої особи надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що кошти згідно платіжних доручень № 25832 від 13.09.2010 року та № 49807 від 21.12.2010 року. (копії знаходиться в матеріалах справи) на суму 67496,81 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача помилково.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Позивач направив відповідачу листи № 05-13-700 від 28.01.2011 року та № 01-08-736 від 27.09.2011 року про повернення помилково перерахованих коштів, які останній залишив без задоволення, що змусило позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Відповідач надходження на його рахунок вказаних грошових коштів не спростував, не подав доказів повернення коштів позивачу.

Покликання відповідача на відсутність в спірному випадку підстав для стягнення спірних коштів спростовується аналізом ст.1212 ЦК України, положення якої застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, що наявне в спірному випадку.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відтак, сума яка підлягає до стягнення з відповідача становить 67496,81 грн.

Щодо стягнення з відповідача 2893,83 грн. інфляційних нарахувань та 1657,70 грн. три відсотки річних, нарахованих на вартість неповернутих коштів згідно ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми помилково перерахованих коштів не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням цих коштів. За своєю суттю обовязок щодо повернення грошових коштів, отриманих помилково, не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні статті 625 ЦК України.

З цих підстав в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та три відсотки річних в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 530, 1212 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ДП «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК № 2» (79037, м. Львів, вул. Творча,8, МФО 325019, код ЄДРПОУ 3232736) на користь Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»(79000, м. Львів, вул. Словацького,1, МФО 325796, код ЄДРПОУ 22336769) 67496,81 грн. помилково сплачених коштів, 674,96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.