Рішення № 20012481, 15.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа№ 5015/6280/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ «Скорзонера», с. Поляниця

до відповідача: ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд», м.Львів

про: стягнення 46735,61 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність № 003/09 від 01.03.2009 р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Скорзонера», с. Поляниця до ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд», м.Львів про стягнення 46735,61 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.11.2011 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобовязань за Договором про надання послуг № 01/02-07П від 01.02.2007 р. щодо оплати наданих послуг на суму 33462,23 грн.

ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»в канцелярію суду подано Відзив на позовну заяву б/н від 28.11.2011 р., відповідно до якого відповідач суму основного боргу заперечив частково, в частині стягнення штрафних санкцій позовні вимоги заперечив повністю.

Як вказано у відзиві відповідач в порядку ст. 601 ЦК України надіслав позивачеві заяву №159-ю від 10.11.2011р. про зарахування безспірних зустрічних вимог на загальну суму 1635558,46 грн., що підтверджується описом вкладеного в лист та чеком від 18.11.2011р. На підставі проведеного відповідачем взаємозаліку припинено зобовязання відповідача із сплати на користь позивача 32764,84 грн. за послуги згідно Договору про надання послуг №01/02/07П від 01.02.2007р. Таким чином, станом на 28.11.2011 р. основний борг відповідача згідно вказаного Договору становить 697,39 грн.

Окрім того відповідач зазначає, що позивачем невірно розраховано пеню, яка згідно ч. 6 ст. 232 ГК України повинна нараховуватись протягом шести місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а також пропущено річний строк позовної давності на стягнення пені. Із врахуванням заперечень суми основного боргу відповідач також заперечив розрахунок інфляційних та 3 % річних.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.02.2007 р. між сторонами у справі укладено Договір № 01/02-07П про надання послуг, відповідно до умов якого позивачем надавались відповідачу послуги екскаваторно-бульдозерної техніки (щодо розробки котловану під пятиповерховий паркінг, навантаження ґрунту на самоскиди та транспортування його у підвал)

У п. 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги відповідач здійснює на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, протягом 2-х банківських днів з моменту його підписання.

Як вбачається із змісту позовної заяви послуги, надані згідно підписаних сторонами Актів наданих послуг № 1 від 31.08.2009 р. на суму 64050,00 грн. та № 1 Т від 30.09.2009 р. на суму 4290,00 грн. відповідач оплатив частково, у звязку з чим у ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»перед позивачем склалася заборгованість в сумі 33462,23 грн.

За порушення строків оплати послуг позивач, на підставі п. 5.2. Договору, нарахував відповідачу 5200,86 грн. пені.

Окрім того, на підставі до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 6117,12 грн. інфляційних втрат та 1955,41 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 46 735,62 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 01/02-07П про надання послуг від 01.02.2007 р.

Згідно визначення ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актами наданих послуг № 1 від 31.08.2009 р. та № 1 Т від 30.09.2009 р. підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 68340,00 грн. Згідно вищевказаних актів будь-яких претензій щодо виконаних робіт відповідач не мав.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами Договору № 01/02-07П про надання послуг від 01.02.2007 р. передбачено, що оплату наданих послуги відповідач здійснює протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 4.2. Договору).

Судом встановлено, що наданих позивачем послуг відповідач у повному обсязі не оплатив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд не приймає до уваги викладені у відзиві на позовну заяву твердження відповідача щодо припинення зобовязання відповідача із сплати на користь позивача 32764,84 грн. проведеним відповідачем взаємозаліком безспірних зустрічних вимог з огляду на наступне:

Згідно приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін..

Як встановлено судом, згідно заяв про зарахування зустрічних вимог від 14.09.2011 р. та від 29.09.2011 р. позивач заявив про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 1635 558,46 грн.

Зокрема, заявою від 29.09.2011 р. позивач заявив про припинення зобовязань ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»перед ТзОВ «Скорзонера»щодо оплати послуг екскаваторно-бульдозерної техніки згідно Договору № 01/02-07П про надання послуг від 01.02.2007 р. на суму 198949,20 грн. У п 3 вказаної заяви зазначено, що залишок заборгованості згідно вказаного Договору в сумі 33462,23 грн. підлягає сплаті згідно умов Договору.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. № 15-03/186).

Станом на день вчинення відповідачем правочину про зарахування зустрічних вимог (заява №159-ю від 10.11.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1635 558,46 грн.) правочин позивача від 29.09.2011 р. у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Таким чином, суд вважає, що при чинності правочинів позивача про зарахування зустрічних вимог від 14.09.2011 р. та від 29.09.2011 р. відповідач безпідставно у заяві №159-ю від 10.11.2011р. заявив про припинення зобовязань щодо сплати 32764,84 грн. за послуги згідно Договору про надання послуг №01/02/07П від 01.02.2007р.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що станом на день прийняття судом рішення у справі чинним є правочин про зарахування зустрічних позовних вимог в редакції ТзОВ «Скорзонера», а відтак позовні вимоги в частині стягнення 33462,23 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем договірних зобовязань щодо розрахунку за надані послуги, суд вважає підставними позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позов в цій частині слід задоволити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 5200,86 грн. пені то слід зазначити наступне:

Згідно приписів ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до положень ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищенаведені приписи Цивільного кодексу України та враховуючи викладені у відзиві на позовну заяву твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності на вимоги про стягнення пені, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, 549, 599, 601, 610, 612, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»(79019, м. Львів, вул. Ольги Басараб, 11-А, кв.8. Ідентифікаційний код 13815583) на користь ТзОВ «Скорзонера»(78593, Івано-Франківська обл.., м. Яремче, с. Поляниця. Ідентифікаційний код 31067573) 33462,23 грн. основного боргу, 6117,12 грн. інфляційних втрат та 1955,41 грн. 3 % річних, всього 41 534,76 грн.; 415,35 грн. державного мита та 209,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 5200,86 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя У.І. Ділай

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2011р.

Суддя Ділай У.І.