Рішення № 20011651, 19.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11 Справа № 4/230/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод побутової хімії “МИЛАМ”,

м. Луганськ

до Приватного підприємства “Компанія АльТранс”, м. Луганськ

про стягнення 4438 грн. 50 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 18 від 27.04.2011;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення вантажу за заявкою від 19.05.2011 у сумі 4438 грн. 50 коп., з яких 4000,00 грн. заборгованість за надані послуги, 367,40 грн. пеня та 3% річних в сумі 71,10 грн.

Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, здана до суду 16.11.2011, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 367 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача пеню у сумі 367 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2011 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача у судовому засіданні 19.12.2011 подано клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, про долучення до матеріалів справи наданих документів, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником позивача здане у судовому засіданні 19.12.2011 пояснення, яким зазначив підстави нарахування пені, а саме відповідно до умов договору транспортної експедиції по Україні від 20.05.2011.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача пеню у сумі 367 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп.

Новою ціною позову слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача пеню у сумі 367 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод побутової хімії “МИЛАМ” /далі - позивач/ надавало Приватному підприємству “Компанія АльТранс”/ далі - відповідач/ послуги разових автотранспортних перевезень вантажу.

На підставі підписаного та надісланого відповідачем договору-заявки на надання транспортно-диспетчерських послуг перевезення вантажу від 19.05.2011(далі - договір - заявка), після їх погодження і підписання позивачем, останнім надавалися послуги перевезення вантажу за маршрутом м.Одеса- м.Донецьк- м.Луганськ. Перевезення вантажу здійснювалось автомобілем марки VOLVO: номер державної реєстрації ВВ 5878 AJ , причіп ВВ 8749XX .

Позивач у позові зазначив, що транспортні послуги, які здійснював позивач були виконані у встановлений у договорі - заявці строк, що підтверджено актом надання послуг № 212 від 31.05.2011. Претензій зі сторони відповідача щодо обєму, якості та строкам надання вказаних послуг не було.

Сторони у договорі-заявці від 19.05.2011 погодились, що розрахунки за надані транспортні послуги проводяться за фактом отримання вантажу протягом 10 банківських днів, з дня отримання відповідачем оригіналів документів. Відповідач відповідну документацію отримав 31.05.2011, про що свідчить підписи уповноважених представників сторін на акті виконаних послуг № 212 від 31.05.2011 (а.с.13).

Загальна вартість послуг надана позивачем відповідачу складає 7800,00 грн., яка узгоджена сторонами у справі у договорі-заявці від 19.05.2011.

Таким чином, позивачем, покладені на нього відповідно із умовами договору-заявки, обов'язки щодо перевезення були виконані у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач у позві зазначив, що відповідач станом на 25.10.2011 провів часткову оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги за договором-заявкою від 19.05.2011 складає 4000,00 грн.

Позивач, відповідно до п.3.5 Договору транспортної експедиції по Україні № 456/12 від 20.05.2011, згідно ст. 231 Господарського кодексу України та ст. ст.1,3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань»нараховував відповідачу пеню у сумі 367 грн. 40 коп. за період з 15.06.2011 по 25.10.2011(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп. за період з 15.06.2011 по 25.10.2011(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія № 309 від 13.07.2011, якою позивач просить відповідача провести оплату за надані транспорті послуги на суму 7800,00 грн., але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані транспортні послуги не провів(а.с.16).

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Відповідач не виконав умови договору-заявки щодо оплати вартості отриманих транспортних послуг, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача пеню у сумі 367 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договору-заявки від 19.05.2011 та положення ст.ст.525,530,625 Цивільного кодексу України.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Договір - заявка про надання транспортно- диспетчерських послуг за своєю правовою природою є договори перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Так, між позивачем та відповідачем був укладений договір - заявка про надання транспортно- диспетчерських послуг (далі - договір-заявка). Заявки, підписані відповідачем, надходили позивачу у вигляді факсимільної копії договору-заявки, і згідно із умовами такого договору-заявки, факсимільна копія має юридичну силу. Копія договору-заявки на підтвердження вказаних обставин додаються до позовної заяви (а.с.12).

На підставі підписаного та надісланого відповідачем договору-заявки, після їх погодження і підписання позивачем, останнім надавалися послуги перевезення.

Відповідно із ч.2 ст.307 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Так, укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення шляхом підписання договору-заявки, та виконання позивачем обов'язку щодо здійснення перевезення згідно із цим договором-заявкою, підтверджується також товаротранспортними накладними до кожного договору-заявки відповідно.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно договору-заявки від 19.05.2011 відповідачу були надані послуги щодо перевезення вантажу за маршрутами вказаними у договорі-заявці (а.с.12), що підтверджено товарно - транспортними накладними. Позивачем даний пакет документів за вказаним договором-заявки було надано відповідачу, що підтверджено матеріалами справи, а саме актом надання послуг № 212 від 31.05.2011,який підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств (а.с.13).

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані транспортні послуги відповідачу згідно вищезазначеного договору-заявки. З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Але, відповідач умови договору-заявки від 19.05.2011 щодо оплати за надані транспортні послуги не виконав, оплату не провів.

Таким чином, позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Згідно наданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог та доданих до неї документів відповідач провів оплату за надані послуги у повному обсязі (а.с.35-36, 42).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені нарахованої відповідачу, відповідно до п.3.5 Договору транспортної експедиції по Україні № 456/12 від 20.05.2011, згідно ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань», за період з 15.06.2011 по 25.10.2011 у сумі 367 грн. 40 коп. слід вказати на наступне.

Вказана сума позивачем нарахована як пеня за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором транспортної експедиції по Україні від 20.05.2011 №456/12 та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Але, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу відповідні послуги згідно договору заяви про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011 (а.с.12), тоді як договір транспортної експедиції по Україні № 456/12 від 20.05.2011, укладений між позивачем та відповідачем тільки 20.05.2011 (а.с.10-11).

Також, слід зазначити, що у договорі заявці про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011 та у акті наданні послуг № 212 від 31.05.2011 відсутні будь-які посилання або відомості про договір транспортної експедиції по Україні № 456/12 від 20.05.2011. Позивач у позовній заяві також посилається лише на договір заявку про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011, за яким було здійснено надання вказаних послуг.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦК України, зобовязання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме за невиконання зобовязання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобовязань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

За спірним договором - заявкою про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011 у відповідача перед позивачем відсутній обовязок виконати зобовязання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобовязання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,

обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих засобів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому угодою сторін.

У пункті 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.97 (із змінами від 31.05.07) "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" чітко вказано, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретний розмір відповідальності, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Але, сторонами у договорі - заявці про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011 не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок за надані послуги.

Умовами договору - заявки про надання транспортно - диспетчерських послуг від 19.05.2011 стягнення пені за прострочення платежу за надані послуги не передбачено, тому, пеня нарахована позивачем необґрунтовано і стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 367 грн. 40 коп. за період з 15.06.2011 по 25.10.2011 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп. за період з 15.06.2011 по 25.10.2011 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія № 309 від 13.07.2011, якою позивач просить відповідача провести оплату за надані транспорті послуги на суму 7800,00 грн., але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані транспортні послуги не провів(а.с.16).

Суд вважає, вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп. за період з 15.06.2011 по 25.10.2011 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.12.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем (зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту у сумі 16 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 38 грн. 27 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Компанія АльТранс”, вул. Советская, 76, офіс 1414, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 37456433 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод побутової хімії “МИЛАМ”, вул. Звейнека, 147-Б, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 31784256, 3% річних у сумі 71 грн. 10 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 16 грн. 54 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 38 грн. 27 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано 21.12.2011.

Суддя Г.М.Старкова