Рішення № 20011494, 20.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

20 грудня 2011 р. 3596/11 Справа № 5010/2365/2011-18/95

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді <Довідник >, судді Гриняк Б. П. , судді <суддя учасник колегії >, при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку " Приватбанк", вул. Набережна Перемоги , буд. 50, м. Дніпропетровськ ,49094 ( адреса для листування : вул. Галицька , 22 , м. Івано-Франківськ , 76018)

до відповідача: Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про : стягнення заборгованості в сумі 33119,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 56 від 22.01.2010р. )- представник ;

від відповідача: не з'явилися ;

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством Комерційного банку " Приватбанк" заявлено позов до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 33 119,21грн. .

Відповідач в судові засідання не з'явився , хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 21.11.2011 р. та 08.12.2011р., причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2006 р. між КБ " Приватбанк"

( позивач) та підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) укладено Договір банківського рахунку № IFK2JC .

Відповідно до умов додатку до Договору №7 " Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" позивач зобов'язувався , при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування відповідача, яке полягає у проведенні платежів останнього понад залишок коштів на поточний рахунок позичальника, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту встановленого відповідно до п. 1.3 цього додатку в розмірі 10 000,00 грн. , шляхом дебетування поточного сальдо.

В свою чергу позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки і винагороду в терміни встановлені договором.

Відсоткова ставка, обумовлена сторонами, є динамічною, залежить від строку існування непогашеного залишку кредиту та відображена в п.4.1.1 відповідного Додатку до Договору, а саме до 3 днів - 15%, до 7 днів - 17 % , до 15 днів -19% , до 30 днів - 22 %. У випадку непогашення кредиту після 30 днів застосовується подвійна відсоткова ставка ( п. 3.2 та п. 4.2.5 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору, офертат здійснюється Банком у межах ліміту і строку визначених Договором, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Однак, в порушення вищезазначених умов Договору, відповідачем не дотримано вимог обумовленого порядку внесення платежів на погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 31.10.2011 р. утворилась заборгованість за кредитом становила 10006,98 грн., по відсотках - 13908,82 грн..

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує Банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення кредиту та відсотків, Банк, з врахуванням вказаного пункту Договору , нарахував пеню у розмірі 9203,41 грн..

Таким чином, загальна суму заборгованості за кредитом становить 33 119,21 грн., з яких : 10006,98 грн.- заборгованість за кредитом, 13908,82 грн.- заборгованість по відсотках, 9203,41 грн. - пеня.

Доказів, які б свідчили про погашення суми боргу або ж спростували доводи позивача суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд керується наступним:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Стаття 202 Господарського Кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Так, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитні правовідносини (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. додатку 7 до договору сторони обумовили, що у випадку порушення якого-небудь із зобов'язань клієнтом: по сплаті відсотків за користування кредитом; передбачених п. 1.5, 1.9,1.12.1,3.1, 3.2,3.3 цього додатка до Договору , термінів повернення кредиту; інших витрат, передбачених п. 1.3, 1.4, 1.6.,1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 додатка 7 до договору; винагороди, передбаченої п.п. 1.10, 3.4,3.5,3.6 додатка 7 до договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Таким чином, заявлена позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів виконання умов Додатку № 7 до Договору банківського рахунку № IFK2JC від 26.10.2006 р. .

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.11, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 22, 33, 34, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку " Приватбанк" до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 33119,21 грн. - задовольнити.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, ( код ЄДРПОУ 14360570),

( адреса для листування : вул. Галицька ,22 , м. Івано-Франківськ , 76018) заборгованість в сумі 33 119,21 грн. ( тридцять три тисячі сто дев'ятнадцять гривень 21 коп.) , 1 411,50 грн.

( одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя <Довідник >

Суддя Гриняк Б. П.

Суддя <суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 21.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Дейчаківська О. С. 21.12.11