Рішення № 20011381, 08.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 22/5009/6495/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ”Орджонікідзевського району (юрид. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; факт.адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул.Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юрид. адреса: 69124, АДРЕСА_1; факт.адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості за договором № 2789 від 01.12.2005р. у розмірі 4047,38 грн.

Суддя Ярешко О.В. Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, на підставі довіреності № 4296/27 від 15.08.2011р.

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.10.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 4047,38 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №22/5009/6495/11, судове засідання призначено на 21.11.2011р.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2011р., у звязку з неявкою відповідача та неподанням сторонами необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України, судове засідання відкладалось на 08.12.2011 р.

Позивач підтримуючи свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 276 Господарського кодексу України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії № 2789 від 01.12.2005 р., ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2789 про постачання та використання теплової енергії у нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором. Позивач у повному обсязі виконував умови договору, так, за період з січня 2010р. по липень 2010р., позивач поставив теплову енергію на загальну суму 4 047,38 грн., а відповідач не виконав свої обовязки по сплаті спожитої теплової енергії, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 4 047,38 грн.

В судове засідання 08.12.2011р. представник відповідача не зявився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду по даній справі були направлені на адресу відповідача, вказану в довідці, яку надав державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області, а саме: АДРЕСА_1 та направлялись на фактичне місцезнаходження відповідача (як зазначив у позовній заяві позивач): АДРЕСА_2).

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 08.12.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (надалі енергопостачальна організація) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі споживач) уклали договір № 2789 про постачання та використання теплової енергії (надалі договір).

Згідно умов договору, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Відповідно до п.п. 3.2.3. договору споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку, або розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії, на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку споживача, додаються втрати на дільницях тепломережі, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Встановлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим енергопостачальною організацією проектом (п.5.2. договору).

При відсутності приладів обліку ,або виході його з ладу, а також прострочення державної повірки, відсутність клейма або свідоцтва, документації, ненадання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному в додатку №1 до цього договору і фактичного відпуску теплової енергії за звітний період (п.5.5. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Інша форма оплати можлива лише за погодженням сторін з обовязковим оформленням додаткової угоди до цього договору. згідно з тарифами, встановленими в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5. договору).

Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.6. договору).

Факт поставки та використання теплової енергії підтверджується актами виконаних робіт, який щомісячно надається енергопостачальною організацією споживачу, який споживач в разі відсутності зауважень повинен оформити належним чином та один примірник повернути енергопостачальній організації (п.6.8. договору).

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з січня 2010р. по липень 2010р. включно на суму 4 047,38 грн., на підставі чого відповідачу були виставлені рахунки за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2010р. по липень 2010р. включно були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків, актів виконаних робіт...(копії містяться в матеріалах справи).

За вказаний період відповідач сплату боргу за договором № 2789 про постачання та використання теплової енергії не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 4 047,38 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п. 40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії з січня 2010р. по липень 2010р включно відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків, актів виконаних робіт.

Відповідач усі акти прийманняпередачі теплової енергії з січня 2010р. по липень 2010р. включно всупереч умовам договору не підписав. В зазначеному акті встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Таким чином, зазначені акти вважаються погодженими, оскільки їх було вручено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 4 047,38 грн., доказів оплати наявної заборгованості відповідачем не надано, стягненню підлягає сума основного боргу у розмірі 4 047,38 грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458) 4 047 (чотири тисячі сорок сім) грн. 38 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.12.2011р.

19.12.2011