Рішення № 20010938, 12.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2011 р.Справа № 6/5007/129/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Аграрної біржі (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровест" (с. Глухів Радомишльський район Житомирська область)

про стягнення 71052,34 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.12.11 до 12.12.11 о 15:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 71052,34грн. боргу за невиконання договірних зобов'язань, з яких: 64386,16грн. - основний борг, 227,56грн. - 3% річних, 6438,62грн. - штраф. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 07.12.11р. за вих.№929 про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с.67).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання (а.с.65).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2011 року між Аграрним фондом як продавцем в особі брокера-продавця ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 04.06.2010р. №107 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровест" в особі брокера-покупця ОСОБА_2, що діє на підставі договору-доручення від 31.08.2011р. №390 Б, довіреності від 03.03.2011р. №343, було укладено біржовий контракт аграрної біржі №502 АБ/95, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив товар цукор-пісок ОДЦР - цукор, згідно ДСТУ 4623:2006 урожаю 2010р.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 біржового контракту сторони домовились, що продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар - цукор-пісок ОДЦР - цукор в кількості 4137,731 тонн за ціною за одиницю товару (тонн) на базисі поставки 7780,37грн. Вартість товару без ПДВ 26827565,12грн., ПДВ 20% 5365513,02грн., вартість товару всього, з ПДА 32193078,14грн.

Згідно п.1.4 контракту реєстраційний збір становить 0,2%, тобто 64386,16грн.

Підписуючи договір, сторони узгодили, що сплата реєстраційного збору згідно п.1.4 здійснюються на рахунок Аграрної біржі Покупцем протягом двох робочих днів після укладання Контракту (п.4.2 Контракту).

У випадку невиконання Покупцем п.4.2 контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору. Крім того, у зв'язку несвоєчасної сплати реєстраційного збору, Покупець підлягає зобов'язанню погасити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення (п. 4.3 Контракту).

Як вбачається із матеріалів справи, Біржовий контракт №502 АБ/95 від 31.08.2011 року було зареєстровано 31.08.2011р., що підтверджується відповідним записом безпосередньо на контракті та витягом із журналу реєстрації біржових контрактів (а.с.14-16).

Факт реєстрації Контракту не заперечується сторонами.

Однак, відповідачем на банківський рахунок Аграрної біржі не перерахований реєстраційний збір у розмірі 64386,16грн.

30.09.2011 року на адресу ТОВ "Агровест" позивачем направлено претензію за вих.658 від 29.10.2011 року з вимогою сплатити реєстраційний збір.

За твердженням позивача відповіді на претензію від 29.10.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість зі сплати реєстраційного збору не погашена.

Відсутність розрахунків по сплаті реєстраційного збору не заперечувалось відповідачем в попередньому судовому засіданні.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає інші юридичні факти. Також вказана стаття передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.280 ГК України та ст.3 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа має право встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил.

Частиною 1 ст.281 ГК України та ст.17 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Наказом Аграрного фонду № 05/1 від 21.01.2008 року затверджено Правила біржової торгівлі на Аграрній біржі.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 64386,16грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та штрафу, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, в п.4.3 Контракту у випадку невиконання Покупцем п. 4.2 контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Згідно розрахунку позивача розмір штрафу складає 6438,62 грн., 3% річних - 227,56грн. (а.с.4).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 10% штрафу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,77,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровест" (12245, Житомирська область, Радомишльський район, с.Глухів, вул.Садова, буд.35-А, код 32026517)

- на користь Аграрної біржі (01001, м.Київ, вул.Б.Грінченка, 1, код 33947314) - 71052,34грн. заборгованості, з яких: 64386,16грн. - основний борг, 227,56грн. - 3% річних, 6438,62грн. - штраф, а також 710,52грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 16 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з повід.)

<Текст >