Рішення № 20009240, 14.10.2011, Радомишльський районний суд Житомирської області

Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 2-815/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2011           м.Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого Невмержицького І. М.

при секретарі Макаренко Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Приват Банк" в особі філіх "Житомирське регіональне управління" Публічного Акціонерного товариства комерційного банку "Приват банк" до ОСОБА_1 про встановлення кредитно-заставного договору нікчемним,без застосування наслідків недійсності,- , -

В С Т А Н О В И В:

Представник первісного позивача,посилаючись на те,що між ними та відповідачем був заключений договір,відповідач всупереч умов кредитного договору кредит та відсотки за його користування добровільно не сплачує,а тому просить суд стягнути з нього заборговані кошти по основному кредиту в сумі 29429,58 дол.США, заборговані проценти - 7184,18 дол.США,заборгованість по комісії - 3477,95 дол.США.,пеня - 7355,67 дол.США,а всього 47447,38 дол.США, сплачений судовий збір в розмірі 1700,00грн. та 120,00грн.за ІТЗ судового процесу.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ЛяховО.В.заявлені позовні вимоги підтримали,просили стягнути з відповідача заборговані кошти по кредиту згідно позовних вимог,уточнивши те,що правильно слід вважати кредитний договір №ZRZ0A800000146,при цьому позовні вимоги Лук»янова I.A. та Лук»янової Я.В. не визнали.

Представник відповідача ОСОБА_3»янова І.І. за письмовою довіреністю

19          ОСОБА_4 в судовому засіданні з позовними вимогами Банку не погодився,позовні вимоги свого довірителя підтримав,при цьому надав відповідні пояснення.

Третя особа,яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову

20          Лук»янова ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася,надіслала письмову заяву,просила справу розглянути без неї,свої позовні вимоги до Банку підтримала.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача,дослідивши матеріали справи,оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності,суд приходить до висновку,що позовні вимоги Банку підлягають до задоволення, а позовні вимоги Лук»янова I.A. та Лук»янової Я.В. не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановленого 31 липня 2008 року між ПАТ КБ„Приватбанк" М.Дніпропетровськ та ОСОБА_3»яновим ОСОБА_6 був заключений кредитно-заставний договір №ZRZ0A800000146 про надання останньому кредиту в сумі 30507,75 дол.США зі строком повернення коштів та

відсотків в розмірі 5,04% річних за користування до ЗО липня 2013 року.

На виконання умов кредитного договору позивач шляхом перерахування згаданої суми на рахунок торгівельної організації,яку вказав позичальник таким чином видав відповідачу кредит на згадану суму для потреб.

В порушення умов кредитного договору відповідач не повернув повністю кошти за отриманий кредит та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами,щомісячні платежі також проводив періодично.

Згідно розрахунків позивача станом на 01 червня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складається з слідуючого: заборговані кошти по основному кредиту в сумі 2 942 9,58 дол.США, заборговані проценти - 7184,18 дол.США,заборгованість по комісії - 3477,95 дол.США.,пеня - 7355,67 дол.США,а всього 47447,38 дол.США

Відповідач ОСОБА_3»янов I.A. не погоджуючись з позовними вимогами Банку зазначив про те,що кредитно-заставний договір взагалі не передбачений чинним ЦПК України та те,що ПАТ КБ «Приватбанк» не мав законного права кредитувати фізичних осіб валютними коштами.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову - Лук»янова ОСОБА_5 не погоджуючись з позовними вимогами Банку зазначила про те,що її згода як дружини на забезпечення позову майном,що належить їй та Лук»янову I.A. на праві спільної сумісної власності(автомобіль VOLKSWAGEN) повинна була посвідченанотаріально, а тому на її думку з таких підстав договір повинен бути встановлений нікчемним.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 4 7 та 4 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених

коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. З якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валют.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУна операції, пов 'язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Що стосується вимог Лук»янової Я.В про обов»язкове нотаріальне посвідчення згоди одного з членів сім»ї на надання згоди на укладання договорів застави,таке твердження не базується на вимогах Закону.

Отже,наявність порушення відповідачем законних прав позивача є підставою до задоволення в цій частині позовних вимог останнього.

Позовні вимоги Лук»янова І.А. та Лук»янової Я.В. до ПАТ КБ «Приватбанк» суд з зазначених підстав залишає без задоволення.

Згідно вимог ст.8 8 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,60,80,81,88,208, 209,212-215 ЦПК України,ст.1054 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з Лук»янова ОСОБА_6,1979 р.н.(ІПН НОМЕР_1) прож.м.Радомишль Житомирської області вул.Шевченка,16 на користь ПАТ КБ „Приватбанк"м.Дніпропетровськ в особі його філії „Житомирське регіональне управління"(к)р №29096837101501,в

Управлінні НБУ в Дніпропетровській області,код 26192037,МФО 311744) заборгованість по кредиту,яка станом на 01.06.2010 року складає 474 47,38 дол.США

Стягнути з Лук»янова I.A. на користь позивача сплачений останнім судовий збір в сумі 1700,00 грн. та 120,00грн.за ІТЗ судового процесу.

В задоволенні позовних вимог Лук»янова I.A. та Лук»янової Я.В. до ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення,Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:ОСОБА_7