Рішення № 20008775, 06.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 15/5005/15778/2011

За позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор", м. Херсон

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпропетровськ

про стягнення 85 178,34 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за дорученням № 035 від 01.11.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 444 від 18.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Комплектавтодор" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-відповідач), про стягнення 85 178,34 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- заборгованість за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн.;

- пеня у розмірі 6 401,39 грн.;

- інфляційні витрати у розмірі 12 240,17 грн.;

- 3% річних у розмірі 4 023,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 242 від 04.03.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 09.11.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначене судове засідання на 06.12.11р.

06.12.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме тільки у розмірі заборгованості за поставлений товар на суму 62 513,64 грн., про що також зазначає у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2009. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 242 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язується продати (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) дорожні знаки індивідуального проектування та кріплення для дорожніх знаків (далі - товар).

Згідно п.1.2. Договору, одержувачем товару є філія відповідача.

Як зазначено у п.2.2. Договору, загальна вартість договору з ПДВ складає 62513,64 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору, поставка товарів буде здійснюватись шляхом самовивозу товарів автомобільним транспортом філією відповідача, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію.

Згідно п.3.4. Договору, датою поставки вважається дата отримання товару філіями відповідача.

Оплата за договором здійснюється безготівковим розрахунком (п. 5.1. Договору).

Відповідно п.5.2. Договору, відповідач здійснює оплату кожної партії товару, визначену у заявці, у термін не менше 90 календарних днів з дати поставки цієї партії.

Згідно п.6.4. Договору, відповідач у разі затримки оплати за товар, сплачує позивачу пеню за кожний день такого прострочення в розмірі облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару.

На виконання умов договору, позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, про що свідчить видаткова накладна № 486 від 09.09.2009р. (а.с.10) та довіреність ААА № 290107 від 09.09.2009р. (а.с.11).

Як зазначає позивач, 01.09.2009р. відповідачу був наданий рахунок на оплату № 481 на суму 62 513,64 грн., але в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, відповідач до цього часу з позивачем не розрахувався, що підтверджує довідка позивача № 261-р від 01.11.11р. (а.с.12).

У зв'язку з затримкою оплати за товар, позивач відповідно до п. 6.4. Договору, нарахував відповідачу пеню за період з 09.12.09р. по 09.06.10р. у розмірі 6 401,39 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував до сплати відповідачу інфляційні витрати за період з грудня 2009р. по листопад 2011р. у розмірі 12240,17 грн., а також 3% річних за період з 09.12.2009р. по 01.11.11р. у розмірі 4 023,14 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн., пеню у розмірі 6 401,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 12240,17 грн., 3% річних у розмірі 4 023,14 грн., всього 85 178,34 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме тільки на суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн.

Як зазначає відповідач, вимоги позивача щодо стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність в 1 рік щодо стягнення пені та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, на підставі п.6.4. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня за період з 09.12.2009р. по 09.06.2010р. у розмірі 6 401,39 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 09.12.2009р. по 09.06.2010р. у розмірі 6 401,39 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, до вимог щодо стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність, а саме скорочена порівняно із загальною позовною давність - в один рік.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача пеню, строк позовної давності який закінчився, тому в даній часті вимог господарський суд вважає, що позивачу необхідно відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати за період з грудня 2009р. по листопад 2011р. у розмірі 12240,17 грн., а також 3% річних за період з 09.12.2009р. по 01.11.11р. у розмірі 4 023,14 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних витрат судом встановлено, що він зроблений невірно.

Після перерахунку, інфляційні витрати за період з 09.12.09р. по 01.11.11р. складають 9252, 02 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 9 252,02 грн.

При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що він також зроблено невірно.

Після перерахунку, 3% річних за період з 09.12.09р. по 01.11.11р. складають 3560,71грн.

На підставі вищевказаного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 560,71 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн., інфляційні витрати у розмірі 9252, 02 грн., 3 % річних у розмірі 3 560,71 грн., в решті вимог - відмовлено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 1506,53грн.

Керуючись ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 28, 32-34, 43-45, 48-49, 75, 80, 82-84, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна. буд. 24; ЄДРПОУ 31950828) на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км.; ЄДРПОУ 14113570, р/р 26009114898 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Херсон, МФО 380805) заборгованість за поставлений товар у розмірі 62 513,64 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот тринадцять грн. 64 коп.), інфляційні витрати у розмірі 9 252,02 грн. (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят два грн. 02 коп.), 3% річних у розмірі 3 560,71 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят грн. 71 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 506,53 грн. (одна тисяча п'ятсот шість грн. 53 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 12.12.11р.