Рішення № 20008769, 06.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 6/5005/15525/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-ТЕХНОЛОГІЯ", м. Дніпропетроввськ

до Відповідача-1 Приватного підприємства "ФОРТЕЦЯ ІЗМАЇЛ", м. Ізмаїл, Одеська область

Відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 183 308,18 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №3 від 02.11.2011р.;

від відповідача-1- не з'явився;

від відповідача-2- не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-ТЕХНОЛОГІЯ", м. Дніпропетровськ- далі по тексту - позивача до приватного підприємства "ФОРТЕЦЯ ІЗМАЇЛ", м. Ізмаїл, Одеська область - далі по тексту відповідача-1 та до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ- далі по тексту відповідача-2 про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заборгованість з оплати лізингових платежів у розмірі 88215,00грн. за довгостроковим Договором фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006р. та Додатків до нього, що є його невід'ємною частиною договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача на підставі п.8.1 умов вищеназваного Договору фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006р., а саме за порушення строків сплати лізингових платежів пеню у сумі 18078,53грн. та на підставі п.8.2 даного договору за порушення строків повернення майна штраф у сумі 77014,65грн., що становить 25% вартості своєчасно неповернутого майна.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідач-2 на користь позивача 1 834,00грн. - держмита і 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2006року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № ОD3 на загальну суму 308058,60грн. та підписано Специфікацію до нього відповідно до п.1.2 умов якого позивач 26.01.2007року у відповідності з Актом приймання-передачі, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, передав, а відповідач прийняв 6 автомобілів 2006року випуску, а саме:

-2 автомобілі марки Авео В4LМ510, кузов № 072134 та кузов № 083060;

-4 автомобілі марки Ланос Т F69Y225, кузов № 305249, кузов № 307759, кузов № 307762 та кузов № 307158, які відповідвач-1 отримав без жодних зауважень і відповідно до Графіку внесення лізингових платежів зобов'язався щомісячно вносити платежі в період з 21.12.2006року по 21.11.2013року.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов вищеназваного договору несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував позивачеві лізингові платежі та в період з лютого 2007року по січень 2011року, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків сторін підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, сплатив позивачеві 283839,88грн., у відповідача перед позивачем станом на квітень місяць 2011року виникла заборгованість за умовами договору у сумі 50483,33грн. у зв'язку з чим позивач 13.04.2011року за № 36.0.0.0,/13-2329 звернувся до відповідача-1 з претензією-вимогою сплатити борг, яку відповідач отримав власноручно, але залишив без відповіді і задоволення.

Пунктом 8.1 умов договору сторони передбачили нарахування пені у випадку порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів на протязі 5-ти років у зв'язку з чим, станом на 08.10.12011року загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за умовами договору становила 106293,53грн. з яких 88251,00грн. становила заборгованість по лізинговим платежам, а 18078,53грн. становила пеня.

Згідно з п. 6.1.5. Договору лізингодавець-позивач має право відмовитися від договору фінансового лізингу у випадках, передбачених п.п.9.1.2.1.-9.1.2.3. цього Договору.

Відповідно до пунктів 9.1.2.1, 9.1.2.3. Договору - укладений Договір підлягає розірванню з ініціативи Лізингодавця -позивача:

-в триденний термін у випадку невиконання відповідачем-1 зобов'язань, передбачених цим договором;

-не пізніше 3 днів у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу, якщо прострочення оплати більше 30 днів.

Станом на 08.10.2011 строк простроченої заборгованості відповідача-1 по внесенню лізингових платежів складає 687 днів починаючи з 21.11.2009 року.

В пункті 9.4. Договору сторони домовилися, що у випадку прийняття рішення про дострокове розірвання дії договору фінансового лізингу, сторони зобов'язалися за 3 дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання Договору і 05 жовтня 2011 року позивач відправив відповідачу-1 листа № 4 від 04.10.2011р. з повідомленням про розірвання договору фінансового лізингу № СЮЗ від 21.11.2006р. в триденний термін з моменту відправлення цього листа, також від відповідача-1 в зазначеному листі вимагалося протягом трьох днів з моменту надсилання листа повернути позивачу предмет лізингу та сплатити всю заборгованість за укладеним Договором, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскального чеку відділення поштового зв'язку від 05.10.11р. № 4982, у зв'язку з чим Договір фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006 р. розірвано з 08.10.2011р.

Згідно з п. 6.1.3. Договору лізингодавець-позивач має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.9.1. цього Договору, в а свою чергу згідно з п. 7.2.6. Договору лізингоотримувач-відповідач-1 зобов'язаний повернути майно позивачу у випадках, передбачених п.9.1. цього Договору з урахуванням нормального зносу, сплатив при цьому Лізингодавцю (позивачу) заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, не пізніше дати розірвання цього Договору.

Пунктом 8.2. укладеного Договору сторони передбачили відповідальність у разі невиконання Лізингоотримувачем (відповідачем-1) зобов'язань з повернення майна позивачу в строки, обумовлені п. 9.1. Договору, що визначається в сплаті штрафу в розмірі 25% вартості майна, що вказана в п. 1.2. Договору; сплата штрафу не звільняє Лізингоотримувача від повернення майна позивачу.

Відповідно до п. 9.3. укладеного Договору у випадку дострокового розірвання договору фінансового лізингу Майно повинно бути повернуто протягом трьох днів по Акту приймання-передачі в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

Враховуючи те, що 05.10.2011 року позивач направив відповідачу-1 листа № 4 від 04.10.2011р. з вимогою протягом трьох днів з моменту надсилання листа повернути позивачу предмет лізингу та сплатити всю заборгованість за укладеним Договором, але станом на дату подання цього позову відповідач-1 не виконав належним чином своє зобов'язання та не повернув позивачу предмет лізингу, вказаний штраф підлягає застосуванню та становить суму 77 014,65 грн. із розрахунку: 308 058,60 грн. х 0,25 = 77 014,65 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за укладеним Договором фінансового лізингу № ОРЗ від 21.11.2006 р. складає 183 308,18 грн., у тому числі: 88 215,00грн. - заборгованість по лізинговим платежам; 18 078,53 грн. пеня, згідно п. 8.1. Договору; 77 014,65 грн. - штраф згідно п. 8.2. Договору.

Крім того, зобов'язання за Договором фінансового лізингу № ОБЗ від 21.11.2006р. забезпечені порукою - Договір поруки від 02.09.2011 року, укладений з поручителем товариством з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „ВЕРУС” надалі відповідач-2 в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу відповідач-2 в тому ж розмірі, що і боржник (відповідач-1) включаючи сплату лізингових платежів, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 2 Договору поруки).

10 жовтня 2011р. відповідач-2 отримав претензію позивача від 10.10.2011р. № 05 з вимогою виконати відповідачем-2 зобов'язання та сплатити прострочену заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 88 215,00грн. і пеню в розмірі 18 078, 53грн., але станом на дату подачі позову претензія позивача залишилася без задоволення (про отримання відповідачем-2 претензії свідчить особистий підпис директора, скріплений печаткою підприємства, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Враховуючи те, що відповідача-1 належним чином було двічі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від: 01.11.2011року та від 24.11.2011року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з ЄДРЮО та ФОП, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, відзив на позов надав у відзиві на позов позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі і просить суд розглянути справу без його участі.

24.11.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні слухання справи було відкладено до 06.12.2011р. у зв'язку з тим, що відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання без поважних причин не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

06.12.2011р. в судовому засіданні справу було розглянуто без участі представників відповідача-1 та відповідача-2 за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог та залучених у копіях до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2006року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № ОD3 на загальну суму 308058,60грн. та підписано Специфікацію до нього відповідно до п.1.2 умов якого позивач 26.01.2007року у відповідності з Актом приймання-передачі, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, передав, а відповідач прийняв 6 автомобілів 2006року випуску, а саме:

-2 автомобілі марки Авео В4LМ510, кузов № 072134 та кузов № 083060;

-4 автомобілі марки Ланос Т F69Y225, кузов № 305249, кузов № 307759, кузов № 307762 та кузов № 307158, які відповідвач-1 отримав без жодних зауважень і відповідно до Графіку внесення лізингових платежів зобов'язався щомісячно вносити платежі в період з 21.12.2006року по 21.11.2013року.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов вищеназваного договору несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував позивачеві лізингові платежі та в період з лютого 2007року по січень 2011року, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків сторін підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, не сплатив позивачеві 283839,88грн., у відповідача перед позивачем станом на квітень місяць 2011року виникла заборгованість за умовами договору у сумі 50483,33грн. у зв'язку з чим позивач 13.04.2011року за № 36.0.0.0,/13-2329 звернувся до відповідача-1 з претензією-вимогою сплатити борг, яку відповідач отримав власноручно, але залишив без відповіді і задоволення.

Пунктом 8.1 умов договору сторони передбачили нарахування пені у випадку порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів на протязі 5-ти років у зв'язку з чим, станом на 08.10.12011року загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за умовами договору становила 106293,53грн. з яких 88251,00грн. становила заборгованість по лізинговим платежам, а 18078,53грн. становила пеня.

Згідно з п. 6.1.5. Договору лізингодавець-позивач має право відмовитися від договору фінансового лізингу у випадках, передбачених п.п.9.1.2.1.-9.1.2.3. цього Договору.

Відповідно до пунктів 9.1.2.1, 9.1.2.3. Договору - укладений Договір підлягає розірванню з ініціативи Лізингодавця -позивача:

-в триденний термін у випадку невиконання відповідачем-1 зобов'язань, передбачених цим договором;

-не пізніше 3 днів у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу, якщо прострочення оплати більше 30 днів.

Станом на 08.10.2011р. строк простроченої заборгованості відповідача-1 по внесенню лізингових платежів складає 687 днів починаючи з 21.11.2009 року.

В пункті 9.4. Договору сторони домовилися, що у випадку прийняття рішення про дострокове розірвання дії договору фінансового лізингу, Сторони зобов'язалися за 3 дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання Договору і 05 жовтня 2011 року позивач відправив відповідачу-1 листа № 4 від 04.10.2011р. з повідомленням про розірвання договору фінансового лізингу № СЮЗ від 21.11.2006р. в триденний термін з моменту відправлення цього листа, також від відповідача-1 в зазначеному листі вимагалося протягом трьох днів з моменту надсилання листа повернути позивачу предмет лізингу та сплатити всю заборгованість за укладеним Договором, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскального чеку відділення поштового зв'язку від 05.10.11р. № 4982, у зв'язку з чим Договір фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006 р. розірвано з 08.10.2011 року.

Згідно з п. 6.1.3. Договору лізингодавець-позивач має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.9.1. цього Договору, в а свою чергу, згідно з п. 7.2.6. Договору лізингоотримувач-відповідач-1 зобов'язаний повернути майно позивачу у випадках, передбачених п.9.1. цього Договору з урахуванням нормального зносу, сплатив при цьому Лізингодавцю (позивачу) заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, не пізніше дати розірвання цього Договору.

Пунктом 8.2. укладеного Договору сторони передбачили відповідальність у разі невиконання Лізингоотримувачем (відповідачем-1) зобов'язань з повернення майна позивачу в строки, обумовлені п. 9.1. Договору, що визначається в сплаті штрафу в розмірі 25% вартості майна, що вказана в п. 1.2. Договору; сплата штрафу не звільняє Лізингоотримувача від повернення майна позивачу.

Відповідно до п. 9.3. укладеного Договору - у випадку дострокового розірвання договору фінансового лізингу Майно повинно бути повернуто протягом трьох днів по Акту приймання-передачі в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

Враховуючи те, що 05.10.2011 року позивач направив відповідачу-1 листа № 4 від 04.10.2011р. з вимогою протягом трьох днів з моменту надсилання листа повернути позивачу предмет лізингу та сплатити всю заборгованість за укладеним Договором, але станом на дату подання цього позову відповідач-1 не виконав належним чином своє зобов'язання та не повернув позивачу предмет лізингу, вказаний штраф підлягає застосуванню та становить суму 77 014,65 грн. із розрахунку: 308 058,60 грн. х 0,25 = 77 014,65 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за укладеним Договором фінансового лізингу № ОРЗ від 21.11.2006 р. складає 183 308,18грн., у тому числі: 88 215,00грн. - заборгованість по лізинговим платежам; 18 078,53 грн. - пеня згідно п. 8.1. Договору; 77 014,65 грн. - штраф згідно п. 8.2. Договору.

Крім того, зобов'язання за Договором фінансового лізингу № ОБЗ від 21.11.2006р. забезпечені порукою - Договір поруки від 02.09.2011 року, укладений з поручителем товариством з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „ВЕРУС” надалі - відповідач-2 в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу відповідач-2 в тому ж розмірі, що і боржник - відповідач-1, включаючи сплату лізингових платежів, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 2 Договору поруки).

10 жовтня 2011р. відповідач-2 отримав претензію позивача від 10.10.2011р. № 05 з вимогою виконати відповідачем-2 зобов'язання та сплатити прострочену заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 88 215,00грн. і пеню в розмірі 18 078, 53грн., але станом на дату подачі позову претензія позивача залишилася без задоволення (про отримання відповідачем-2 претензії свідчить особистий підпис директора, скріплений печаткою підприємства, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заборгованість з оплати лізингових платежів у розмірі 88215,00грн. за довгостроковим Договором фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006р. та Додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача на підставі п.8.1 умов вищеназваного Договору фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006р., а саме за порушення строків сплати лізингових платежів пеню у сумі 18078,53грн. та на підставі п.8.2 даного договору за порушення строків повернення майна штраф у сумі 77014,65грн., що становить 25% вартості своєчасно неповернутого майна.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 1 834,00грн. держмита і 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідачів.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі. Таке ж зобов'язання відповідача перед позивачем передбачено лізинговим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), отже матеріалами справи доведено факт не виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою ( штрафом, пенею ), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимоги суду у судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заборгованості з оплати лізингових платежів у сумі 88215,00грн. за довгостроковим Договором фінансового лізингу № ОD3 від 21.11.2006р. та Додатків до нього, що є його невід'ємною частиною договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1 та на підставі п.8.1 умов вищеназваного Договору, а саме за порушення строків сплати лізингових платежів пеню у сумі 18078,53грн. та на підставі п.8.2 даного договору за порушення строків повернення майна штраф у сумі 77014,65грн., що становить 25% вартості своєчасно неповернутого майна, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не протирічащими чинному законодавству України, не оспореними відповідачем-1 та визнаними відповідачем-2 у повному обсязі, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача-1, судові витрати по справі у вигляді 1 834,00грн. держмита і 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти у повному обсязі на відповідача-1.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,292,525,526,610,654 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Стягнути солідарно з приватного підприємства "ФОРТЕЦЯ ІЗМАЇЛ" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Бадаєва, буд.2/1, кв.119, код ЄДРПОУ 26597805) та товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 34562954) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-ТЕХНОЛОГІЯ" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 34230581) 88215,00грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті п'ятнадцять грн. 00 коп.) - заборгованість з оплати лізингових платежів; 18078,53грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят вісім грн. 53 коп.) пеня за порушення строків сплати лізингових платежів; 77014,65грн. (сімдесят сім тисяч чотирнадцять грн. 65 коп.) - штраф за порушення строків повернення майна, видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "ФОРТЕЦЯ ІЗМАЇЛ" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Бадаєва, буд.2/1, кв.119, код ЄДРПОУ 26597805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-ТЕХНОЛОГІЯ" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 34230581) 1 834,00грн. (одна тисяча вісімсот тридцять чотири грн. 00 коп.) - державного мита; 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

07.12.2011р.

Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко