Рішення № 20007189, 01.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.11р.Справа № 6/398-10 За позовом Виробничого республіканського унітарного підприємства "БУДТЕХ", м. Мінськ, Республіка Беларусь

до Закрите акціонерне товариство "Нікопольський кранобудівний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 281 600 доларів США (у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 29.09.2010р. становить 2 228 441, 06 грн.)

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність №02-10/37 від 14.10.2011р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява виробничого республіканського унітарного підприємства "БУДТЕХ", м. Мінськ, Республіка Бєларусь, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "МонолітГрад", м. Мінськ, Республіка Бєларусь - далі по тексту позивача до приватного акціонерного товариства "Нікопольський кранобудівний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область, яке є правонаступником закритого акціонерного товариства "Нікопольський кранобудівний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська областьдалі по тексту відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості - передплати у розмірі 256000,00 доларів США.

Додатково, на підставі п.6.2 умов договору поставки товару № 0207-07/кр від 02.07.2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, за просрочку поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25600,00 доларів США пені із розрахунку 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день, але не більше 10% від вартості непоставленого товару.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 2816 доларів США - держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2007року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 0207-07/кр та 20.12.2007року підписано Додаткову угоду № 1 до нього відповідно до п.2.3 умов якого позивач зобов'язався до 21.12.2007року у якості передплати перерахувати відповідачеві грошові кошти у сумі 256000,00 доларів США.

Виконуючи умов вищеназваного договору та додаткового узгодження до нього позивач, згідно платіжного доручення № 152 від 21.12.2007року на суму 256000,00 доларів США перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 256000,00 доларів США на які відповідач згідно з п.3.1 вищеназваного договору, у вигляді Додаткового узгодження до нього за № 6 від 22.09.2008року, зобов'язався до 28 лютого 2009року поставити позивачеві обумовлений сторонами товар вартістю 256000,00 доларів США, але не поставив у зв'язку з чим позивач 04.03.2009року за № Бш-12/161 та 22.05.2009року за № Бш-12/374 звертався до відповідача з вимогою спочатку поставити обумовлений сторонами товар, а потім відмовився від поставки товару і вимагав повернення коштів на що відповідач у своїх листах на ім'я позивача від 30.03.2010року за № 30/03, 01.04.2010року за № 01/04, 03.07.2010року за № 03/07/10 не заперечував проти заборгованості перед позивачем у сумі 256000,00 доларів США, та 13.08.2010року підписав та скріпив печаткою Акт звірки взаєморозрахунків сторін яким визнав свою заборгованість перед позивачем у повному обсязі, тобто у сумі 256000,00 доларів США, але посилаючись на тимчасове скрутне фінансове становище не задовольнив вимоги позивача і не перерахував заборгованість у сумі 256000,00 доларів США, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи те, що відповідача належним чином судом було п'ять разів повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від: 11.10.2011року, від 02.11.2011року, від 23.11.2011року, від 07.12.2011року та від 25.10.2011року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з ЄДРЮО та ФОП, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач власноручно отримавши ухвали суду про слухання справи 02.11.2011року, 23.11.2011року, 07.12.2011року, 25.10.2011року та 01.12.2011року не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

02.11.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 23.11.2010р. у звязку з тим, що відповідач у перше судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

23.11.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 07.12.2010р. у звязку з тим, що відповідач у друге судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

07.12.2010р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін провадження по справі було зупинено до прийняття Рішення господарським судом м. Києва.

22.09.2011р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України за письмовим клопотанням позивача провадження по справі було поновлено і призначено до слухання на 25.10.2011р.

25.10.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 01.12.2011р. у звязку з тим, що відповідач у четверте судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

01.12.2011р. у п'ятому судовому засіданні, справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання та в копіях належним чином завірених залучених до матеріалів справи, без участі представника відповідача, який у п'яте судове засідання без поважних причин знову не з'явився, відзив на позов на неодноразові вимоги суду без поважних причин не надав.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2007року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 0207-07/кр та 20.12.2007року підписано Додаткову угоду № 1 до нього відповідно до п.2.3 умов якого позивач зобов'язався в термін до 21.12.2007року у якості передплати перерахувати відповідачеві грошові кошти у сумі 256000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався відповідно до п.3.1 в термін до 28.02.2009року поставити обумовлений сторонами товар на суму 256000,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем та по суті спору не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови вищеназваного договору та додаткового узгодження до нього позивач, згідно платіжного доручення № 152 від 21.12.2007року на суму 256000,00 доларів США перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 256000,00 доларів США на які відповідач згідно з п.3.1 вищеназваного договору, у вигляді Додаткового узгодження до нього за № 6 від 22.09.2008року, зобов'язався до 28 лютого 2009року поставити позивачеві обумовлений сторонами товар вартістю 256000,00 доларів США, але не поставив, у зв'язку з чим позивач 04.03.2009року за № Бш-12/161 та 22.05.2009року за № Бш-12/374 звертався до відповідача з вимогами спочатку поставити обумовлений сторонами товар, а потім відмовився від поставки товару і вимагав повернення коштів на що відповідач у своїх листах на ім'я позивача від 30.03.2010року за № 30/03, 01.04.2010року за № 01/04, 03.07.2010року за № 03/07/10 не заперечував проти заборгованості перед позивачем та повернення позивачеві заборгованості у сумі 256000,00 доларів США, та 13.08.2010року підписав та скріпив печаткою Акт звірки взаєморозрахунків сторін, яким визнав свою заборгованість перед позивачем у повному обсязі, тобто у сумі 256000,00 доларів США, але посилаючись на тимчасове скрутне фінансове становище не задовольнив вимоги позивача і не перерахував заборгованість у сумі 256000,00 доларів США, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у вигляді передплати у розмірі 256000,00 доларів США.

Додатково, на підставі п.6.2 умов договору поставки товару № 0207-07/кр від 02.07.2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, за просрочку поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25600,00 доларів США пені із розрахунку 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день, але не більше 10% від вартості непоставленого товару.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 2816 доларів США - держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально частково було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане. Крім цього, при нарахування пені позивачем пропущено строк позовної давності встановлений ч.2 п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України, який становить один рік, так як строк позовної давності для стягнення пені закінчився.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару (продукції), не передав товар (продукцію) у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару (продукції) або повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вигляді передплати у сумі 256000,00 доларів США, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не протирічащими чинному законодавству України та визнаними відповідачем у повному обсязі, а отже такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного:

- своєчасне перерахування позивачем у повному обсязі в термін до 21.12.2007року, відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу товару № 0207-07/кр від 02.07.2007року, та своєчасне отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 256000,00 доларів США підтверджується платіжним дорученням № 152 від 21.12.2007року на суму 256000,00 доларів США та визнається відповідачем у повному обсязі у листах на ім'я позивача від 30.03.2010року за № 30/03, 01.04.2010року за № 01/04, 03.07.2010року за № 03/07/10 та в Акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 13.08.2010року, яким відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у повному обсязі, тобто у сумі 256000,00 доларів США;

- п.3.1 умов договору купівлі-продажу товару № 0207-07/кр від 02.07.2007року та додатковим узгодженням до нього № 6 від 22.09.2008 року, яким відповідач взяв на себе зобов'язання в термін до 28.02.2009року поставити позивачеві обумовлений сторонами товар на суму 256000,00 доларів США, але не поставив;

- листами-вимогами позивача до відповідача про відмову від поставки обумовленого сторонами товару від 04.03.2009року за № Бш-12/161 та 22.05.2009року за № Бш-12/374 і претензією від 16.08.2010року за № БШ-04/1112 з вимогою повернення коштів у сумі 256000,00 доларів США, сплачених у якості передплати, які кореспондуються з вимогами ст. 693 Цивільного кодексу України якою передбачено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару (продукції), не передав товар (продукцію) у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару (продукції) або повернення суми попередньої оплати.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі п.6.2 умов договору купівлі-продажу товару № 0207-07/кр від 02.07.2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, 25600,00 доларів США пені із розрахунку 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день, але не більше 10% від вартості непоставленого товару, слід визнати необґрунтованими і такими, що протирічать чинному законодавству України, а саме ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України та судові практиці, що підтверджується Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011року „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2816 доларів США держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача слід визнати обґрунтованими, частково документально доведеними, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню пропорційно-стягнутій сумі боргу.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,614,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Нікопольський кранобудівний завод", (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 169, код ЄДРПОУ 32835594) на користь відкритого акціонерного товариства "МонолітГрад" (220037, Республіка Бєларусь, м. Мінськ, вул. Долгобродська, 16-А, кімн. 11, код ЄДРПОУ 37602544) 256000,00 доларів США (двісті п'ятдесят шість тисяч доларів США 00 центів) - заборгованості; 2 560,03 доларів США (дві тисячі п'ятсот шістдесят доларів США 03 центи) - державного мита; 214,55грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

06.12.2011р.

Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко