Вирок № 20006772, 19.12.2011, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 1/0614/7/11

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2011 року Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого – судді Тарасенка М.П з секретарем Хитрич Н.Я., прокурора Гойдало О.Є., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,                                         уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Житомирської

області, українця, громадянина України, з повною вищою

юридичною освітою, одруженого, начальника державної виконавчої

служби у Радомишльському районі, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3

Житомирської області, вул. Велика Житомирська, буд. 137,

не судимого

за ст.ст.364 ч.1, 366 ч.1, 368 ч.2 Кримінального кодексу України

                                                            встановив :

          ОСОБА_3, обіймаючи з 1 листопада 2005 року посаду начальника державної виконавчої служби у Радомишльському районі Житомирської області та будучі службовою особою, яка займає відповідальне становище, протягом 2006-2007 років вчинив службові злочини - зловживання службовим становищем, службове підроблення та одержання хабарів повторно, поєднаних з вимаганням, за таких обставин:

В березні 2006 року підсудний ОСОБА_3, достовірно знаючи, що стосовно ТОВ «СНЦ «Поліський» державною виконавчою службою у Радомишльському районі відкриті виконавчі проводження та накладено арешт на майно товариства запросив до свого службового кабінету керівника та власника ТОВ «СНЦ «Поліський» ОСОБА_4, від якого почав вимагати хабар в сумі 5000 грн. за невиконання ним будь-яких виконавчих дій по примусовому стягненню з товариства боргів перед кредиторами різних форм власності, а також про подальше вирішення будь-яких питань щодо діяльності підприємства, які входять в його компетенцію.

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що виконавчою службою стосовно товариства відкриті виконавчі провадження, а на майно накладено арешт і таким чином вважаючи, що його законним правам та інтересам загрожує реальна небезпека, був змушений підкоритися незаконним вимогам ОСОБА_3 щодо дачі хабара.

Таким чином, ОСОБА_3 створив умови для передачі йому хабара ОСОБА_4.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара в розмірі 5000 грн., поєднаного з вимаганням в квітні 2006 року в першій половині дня, неподалік Радомишльського пивзаводу ОСОБА_3 в салоні належного йому автомобіля «ЗАЗ ДЕУ» одержав від ОСОБА_4 хабар у вигляді грошових коштів в сумі 2500 грн. за не вчинення виконавчих дій відносно ТОВ «СНЦ «Поліський» і, нібито для подальшого вирішення будь – яких питань, пов’язаних з підприємством особисто ним - ОСОБА_3, як начальником ДВС у Радомишльському районі. При цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3, що решту коштів передасть пізніше.

Після цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне одержання хабара в розмірі 5000 грн., поєднаного з вимаганням, 12-13 січня 2007 року у першій половині дня в районі автовокзалу в м. Радомишль ОСОБА_3, знаходячись в салоні свого автомобіля ЗАЗ ДЕУ повторно отримав від ОСОБА_4 хабар у вигляді коштів в сумі 1000 грн. за невиконання вищевказаних дій.

На протязі 2005 – 2006 років ОСОБА_4 на розвиток підприємства неодноразово вносив свої особисті кошти в касу ТОВ «СНЦ»Поліський, що 7 жовтня 2006 року було оформлено у вигляді договору позики коштів укладеному між ним та ТОВ «СНЦ «Поліський» в особі представника позичальника ОСОБА_5 За умовами цього договору позичальник ТОВ «СНЦ «Поліський» отримало від ОСОБА_4 готівкою позику в сумі 500000 грн. з кінцевим поверненням 11 жовтня 2006 року, з правом в рахунок повернення позики і повного виконання умов договору за згодою або на замовлення кредитора виконати роботи, а саме відпустити продукцію сільського господарства або розрахуватись рухомим, нерухомим чи іншим майном товариства.

17 грудня 2006 року ОСОБА_4 з метою повернення позики за договором від 7 жовтня 2006 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6, який вчинив виконавчий напис, зареєстрований за № 2775 про стягнення 50000 грн. на його користь та суму витрат за вчинення такого напису в розмірі 5000 грн., що разом становить 505000 грн.

В цей же день, тобто 17 грудня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до начальника ДВС в Радомишльському районі ОСОБА_3 із заявою про відкриття виконавчого провадження, який роз’яснив йому, що якщо ТОВ «СНЦ «Поліський» в добровільному порядку протягом 7 діб розрахується з кредитором, то товариство буде звільнено від сплати виконавчого збору 10 відсотків від суми боргу. При цьому ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 надати документи, які б стали підставою для закриття виконавчого провадження.

Підсудний ОСОБА_3 маючи умисел на одержання від ОСОБА_4 хабара поєднаного з вимаганням, достовірно знаючи, що згідно ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», у разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, а також від самого ОСОБА_4 про те, що 30 січня 2007 року останній повинен в АКБ «Аваль» погасити кредит та відсотки за нього, що ОСОБА_4 з цією метою продаватиме майно, що неможливо без юридичного оформлення права власності, оскільки для цього необхідно оформити відповідні виконавчі документи і це залежить саме від нього, вимагаючи хабар у вигляді коштів в сумі 25000 грн. повідомив останнього, що саме від нього, як начальника ДВС у Радомишльському районі залежить на яку суму буде оцінено майно товариства, а також, що від нього залежить черговість погашення кредиторської заборгованості перед стягувачами.

ОСОБА_4, являючись директором та власником ТОВ «СНЦ «Поліський», достовірно знаючи про існування боргів підприємства перед кредиторами різних форм власності, про строки та умови погашення кредиту в банківській установі, будучи переконаним ОСОБА_3 і таким чином вважаючи, що його законним правам та інтересам загрожує реальна небезпека, був змушений підкоритися незаконним вимогам ОСОБА_3 щодо дачі хабара.

21 грудня 2006 року в денний час у своєму службовому кабінеті ОСОБА_3В прийняв від ОСОБА_4 документи, а саме акт прийому передачі майна від 21 грудня 2006 року, згідно якого боржник ТОВ «СНД «Поліський» передав йому позикодавцеві в рахунок погашення заборгованості комплекс тваринницьких та підсобних приміщень вартістю 505000 грн., накладну № 473 від 21 грудня 2006 року на вказану суму, протокол загальних зборів товариства, які у відповідності до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» стали підставою для закриття виконавчого провадження, ОСОБА_3 в категоричній формі, повторно, почав вимагати від ОСОБА_4 хабара в сумі 25000 грн., поставивши умову, що лише після отримання хабара він здійснить дії на користь останнього, тобто закінчить виконавче провадження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне одержання хабара, поєднаного з вимаганням 24 січня 2007 року у денний час ОСОБА_3, знаходячись у своєму службовому кабінеті, достовірно знаючи від самого ОСОБА_4 про те, що 30 січня 2007 року той повинен в АКБ «Аваль» погасити кредит та відсотки і що ОСОБА_4 з цією метою продаватиме майно, що неможливо без юридичного оформлення права власності, оскільки на нього необхідно оформити відповідні виконавчі документи і це залежить саме від нього, повторно пред’явив ОСОБА_4 вимогу щодо передачі йому хабара у вигляді грошових коштів в сумі 25000 грн. за закриття виконавчого провадження по виконавчому напису № 2775, і таким чином створив умови, які вимусили ОСОБА_4 вважати, що його законним правам та інтересам загрожує реальна небезпека, а тому останній був змушений підкоритися незаконним вимогам підсудного ОСОБА_3

26 січня 2007 року приблизно в 15,15 годин ОСОБА_4 за закриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 2775, знаходячись в своїй квартирі в АДРЕСА_1 передав ОСОБА_3, а той умисно діючи, повторно одержав хабар, поєднаний з вимаганням, у вигляді грошових коштів в сумі 10000 грн.. В цей же день ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції і таким чином, діючи безпосередньо з метою одержання від ОСОБА_4 хабара, поєднаного з вимаганням, у вигляді коштів в сумі 25 тис. грн., отримав 10 тис. грн.

Крім цього, підсудний ОСОБА_3 з метою сприяння директору Радомишльського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Каштан” ОСОБА_7 уникнути реалізації належного товариству майна з прилюдних торгів по визначеній експертом оцінці, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, підриваючи авторитет та престиж держави в особі Державної виконавчої служби України, вчинив підроблення офіційних документів та одержав повторно хабар, поєднаний з вимаганням.

Так, 07 лютого 2006 року ОСОБА_3 виніс постанову про об’єднання у зведене виконавче провадження всіх виконавчих проваджень по стягненню боргів з ТОВ „Каштан”, яке розташовано в м. Радомишль, вул. І.Франка, 2, на користь стягувачів всіх форм власності та 7 квітня 2006 року надіслав заявку листом за №3024 до Житомирської філії спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст” щодо реалізації майна цього товариства, яке було оцінено на суму 103 870 грн.

На підставі укладеного договору 19 квітня 2006 року між ДВС у Радомишльському районі в особі ОСОБА_3 та ЖФ СДП „Укрспецюст” в особі його директора про надання послуг по організації прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна філією „Укрспецюсту” було призначено прилюдні торги на 14 годину 16 травня 2006 року, про що повідомлено сторони.

Директор ТОВ «Каштан» ОСОБА_7 не погодившись з висновком експерта про оцінку майна товариства, вважаючи її заниженою звернувся до ОСОБА_3 з проханням проведення повторної оцінки майна, оскільки вважав, що вирішення цього питання залежить особисто від нього.

Підсудний ОСОБА_3, достовірно знаючи, що заборгованість ТОВ „Каштан” перед стягувачами державної форми власності, а також одним з стягувачів - ОСОБА_8 - не погашено, запропонував ОСОБА_7 надати її нотаріально засвідчену заяву щодо зупинення виконавчих дій за виконавчим написом № 1491, яку ОСОБА_7 передав йому 15 травня 2006 року.

16 травня 2006 року ЖФ СДП „Укрспецюст”, не маючи офіційних підстав припинити реалізацію майна ТОВ „Каштан”, провело о 14-й годині прилюдні торги, за результатами яких

переможцем було визнано ПП „Форест” ( м. Радомишль ), про що складено відповідний протокол № 6060032/613.

Дізнавшись про те, що прилюдні торги відбулися, підсудний ОСОБА_3 близько 14,30 год. зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби та на користь ТОВ „Каштан” в особі ОСОБА_7, прибув на місце проведення торгів, де без надання будь-яких офіційних підтверджуючих документів заявив представникам ЖФ СДП „Укрспецюсту” про недійсність торгів, посилаючись на те, що боржник повністю погасив борги перед кредиторами усіх форм власності.

Маючи намір офіційно підтвердити свою усну заяву про визнання прилюдних торгів недійсними ОСОБА_3 в цей же день у своєму робочому кабінеті приблизно о 15 годині дав усну вказівку своїй підлеглій ОСОБА_9 винести постанову про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан”, датуючи її 15-м травня, тобто внести до офіційного документу завідомо недостовірну інформацію щодо дати його винесення за день до проведення прилюдних торгів.

ОСОБА_9, яка не мала у своєму провадженні виконавчих документів по ТОВ „Каштан”, не усвідомлюючи злочинного наміру свого безпосереднього начальника та виконуючи його усну вказівку, винесла постанову про зупинення виконавчого провадження, датуючи її 15 травня 2006 року. Підсудний ОСОБА_3, достовірно знаючи, що даний офіційний документ не відповідає дійсності, затвердив його своїм підписом та печаткою ДВС у Радомишльському районі, і таким чином підробив постанову про зупинення виконавчого провадження.

Також, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що борги ТОВ „Каштан” перед ОСОБА_8 не погашені і ця обставина перешкоджає закриттю виконавчого провадження, примусив ОСОБА_7 написати заяву від імені ОСОБА_8 про повернення виконавчого напису №1491 від 21.08.04 р. у зв’язку з погашенням боргів і датувати її 15 травня 2006 року.

Після цього, підсудний ОСОБА_3, як начальник відділу ДВС, маючи реальну можливість впливати на своїх підлеглих, достовірно усвідомлюючи, що своїми діями вчиняє службове підроблення, дав усну вказівку діловоду ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_10 зареєструвати вказану постанову в книзі вихідної кореспонденції не 16 травня 2006 року, тобто коли її фактично було винесено, а 15 травня 2006 року. Усвідомлюючи, що дата зупинення виконавчого провадження повинна співпадати з датою надходження заяви від ОСОБА_8, ОСОБА_3 також дав усну вказівку діловоду ОСОБА_11 зареєструвати складену ОСОБА_7 від імені ОСОБА_8 заяву в книзі вхідної кореспонденції 15-м травня 2006 року.

Працівники ДВС ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не усвідомлюючи злочинних намірів свого безпосереднього начальника ОСОБА_3, виконали його вказівку, зареєструвавши у книзі вихідної кореспонденції постанову про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан” за № 4027 від 15.05.2006 року та у книзі вхідної кореспонденції заяву гр. ОСОБА_12 за №1835 від 15.05.2006 року.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 16 травня 2006 року в своєму робочому кабінеті поставив перед ОСОБА_7 вимогу про передачу йому хабара в розмірі 3000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 16.05.2006 р. становило 15150 грн. за вирішення ним питання щодо визнання прилюдних торгів недійсними.

17 травня 2006 року ОСОБА_7, вніс на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі в рахунок погашення боргів перед державними кредиторами кошти в сумі 60 480 грн.

В цей же день ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи на користь ТОВ „Каштан” надіслав до ЖФ СДП „Укрспецюст” офіційний лист за №4097, датований 16.05.2006 року, в якому умисно вказав завідомо неправдиву інформацію про те, що на час проведення прилюдних торгів 16 травня 2006 року ТОВ „Каштан” повністю погасило всі борги перед стягувачами, тому прилюдні торги є недійсними.

28 травня 2006 року в денний час, ОСОБА_3, знаходячись у своєму робочому кабінеті, почав повторно вимагати від ОСОБА_7 хабар в розмірі 3 тис. доларів США, зауваживши, що лише після передачі йому цих коштів виконає дії, спрямовані на визнання прилюдних торгів недійсними.

Директор ТОВ «Каштан» ОСОБА_7 29 травня 2006 року в денний час у своєму робочому кабінеті за вчинення дій, направлених на визнання прилюдних торгів з продажу майна ТОВ „Каштан” недійсними та закриття виконавчого провадження, дав, а ОСОБА_3, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав повторно хабар у вигляді коштів в сумі 15 тис. грн.

Підсудний ОСОБА_3 продовжуючи свої злочинні дії та достовірно усвідомлюючи, що своїми діями вчиняє службове підроблення 31 травня 2006 року дав усну вказівку провідному спеціалісту ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_13 заповнити квитанцію серії АВ № 318577, яка є офіційним документом, про отримання ним як державним виконавцем ДВС у Радомишльському районі коштів в сумі 72641 грн. від ОСОБА_7 в рахунок погашення боргів перед кредиторами різних форм власності і датувати цю квитанцію 15 травня 2006 року.

ОСОБА_13, не усвідомлюючи злочинний намір свого безпосереднього начальника і в провадженні якої не було виконавчого провадження по ТОВ „Каштан”, виконуючи усну вказівку ОСОБА_3, заповнила від його імені квитанцію, датуючи її 15 травня 2006 року та надала для підпису останньому. ОСОБА_3, достовірно знаючи, що кошти в сумі 72641 грн. внесені ОСОБА_7 на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі 17 і 30 травня 2006 року і про те, що вказана в квитанції дата не відповідає дійсності, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав дану квитанцію, завірив печаткою ДВС у Радомишльському районі і таким чином підробив офіційний документ.

          Отримавши перераховані 31 травня та 01 червня 2006 року ЖФ СДП „Укрспецюст” на поточний рахунок ДВС у Радомишльському районі грошові кошти в сумі 90480 грн. за організацію й проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, яке належало ТОВ „Каштан”, та три примірника актів про виконання робіт для затвердження ним, як начальником ДВС у Радомишльському районі, ОСОБА_3 з метою визнання прилюдних торгів на підставі наданих ним підроблених документів недійсними, достовірно усвідомлюючи, що його дії носять явно незаконний характер, акти виконаних робіт не затвердив, а кошти, які надійшли з ЖФ СДП „Укрспецюст” не розподілив між стягувачами різних форм власності, а безпідставно повернув.

          27 червня 2006 року ПП «Форес» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ДВС у Радомишльському районі про визнання дійсними проведені 16 травня 2006 року прилюдні торги щодо реалізації майна ТОВ «Каштан».

В процесі розгляду справи ОСОБА_3 04 липня 2006 року подав до господарського суду пояснювальну записку, яка є офіційним документом, та містила внесену ним завідомо неправдиву інформацію про те, що 15.05.06 р. за вихідним номером № 4027 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження та проведення торгів недійсними у зв’язку з надходженням коштів в ДВС згідно квитанції № 2 від 15.05.2006 року серії АВ № 318577, а також, що 16.05.2006 року від стягувача ОСОБА_8 надійшла заява про повернення виконавчого напису у зв’язку з погашенням боргу і що ним особисто попереджені представники ЖФ СДП „Укрспецюст” про погашення всіх боргів перед стягувачами всіх форм власності ТОВ Каштан”.

Крім цього 25 січня 2007 року ОСОБА_3, маючи на меті визнати прилюдні торги недійсними, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та на користь ТОВ «Каштан» в особі ОСОБА_14, діючи в супереч інтересам служби, підриваючи авторитет державного органу, яким є державна виконавча служба України повторно подав аналогічного змісту пояснювальну записку до Житомирського апеляційного господарського суду.

          У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому злочинах за ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 ст. 368 ч.2 Кримінального кодексу України не визнав, давати показання відмовився.

Не дивлячись на не визнання вини підсудним суд визнає доведеною його винуватість в інкримінованих йому злочинах на підставі досліджених судом доказів.

Судом встановлено, що згідно наказу №60-к від 01.11.2005 року Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника державної виконавчої служби у Радомишльському районі Житомирської області з посадовим окладом згідно штатного розпису із збереженням 11 рангу державного службовця (а.с.217 т.1).

На нього як на службову особу були покладені обов’язки, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій (а.с.213-215 т.1).

Обвинувачення в частині повторного вимагання та отримання підсудним хабара від ОСОБА_4 доведене такими доказами.

          За показаннями ОСОБА_4 на досудовому слідстві видно, що він з 01.06.2005 року по листопад 2006 року обіймав посаду директора та був власником ( засновником ) ТОВ „СНЦ „Поліський” і що після прийняття ним рішення про реформування даного підприємства залишилась кредиторська заборгованість по погашенню кредиту в банку „Аваль”, несплачені внески до пенсійного фонду, по обов’язкових та податкових платежах. Це було причиною реформування. Він самостійно розпоряджався майном підприємства для поповнення обігових коштів, розрахунків з кредиторами тощо. Майно підприємства під арештом ДПІ та ДВС не було.

           З підсудним були знайомі з осені 2005 року. На початку весни 2006 року ОСОБА_3 неодноразово викликав його до себе в службовий кабінет. У ході розмови говорив, що йому відомо про реалізацію майна ТОВ „Поліський” і він, як начальник ДВС, може накласти арешт на все майно господарства, касу, розрахункові рахунки, але він цього не робить, бо розуміє його проблеми. Однак він повинен з реалізованого майна хоча трохи коштів готівкою давати йому, щоб той вирішував деякі питання, сприяв уникненню труднощів. Такі розмови відбувались декілька разів, як в кабінеті, так і при зустрічах. Реалізація майна проводилась на законних підставах, з дозволу банку. Будь-яких порушень при реалізації майна з його боку не було, тому він не розумів, чому і за що повинен давати кошти. ОСОБА_3 постійно говорив, що він може вплинути на діяльність господарства, але для вирішення виниклих питань необхідно передати кошти комусь в Житомирі, Києві.

          Приблизно в квітні 2006 року він вирішив дати ОСОБА_3 будь-яку суму, щоб той від нього відчепився. Перед цим за декілька днів ОСОБА_3 викликав його до себе в кабінет. Він під’їхав до приміщення ДВС разом зі своїм водієм ОСОБА_15. В кабінеті один на один ОСОБА_3знову завів мову про те, що йому терміново необхідно вирішувати якусь проблему і для цього необхідні кошти. На його питання чому саме він повинен був надавати кошти, ОСОБА_3 відповідав, що він буде „прикривати” його при необхідності та на клаптику паперу ручкою написав цифру „5.000”, показав йому, після чого зім’яв папір і викинув в корзину для сміття. На той час у нього таких коштів не було і він пообіцяв привезти через годину-дві.

          Він розумів, що якщо не погодиться з вимогами ОСОБА_3, той не дасть йому спокійно жити. Через кілька годин після телефонної розмови з ОСОБА_3 він разом з ОСОБА_15 поїхав за автомобілем ОСОБА_3 в обумовлене останнім місце неподалік Радомишльського пивзаводу. Коли ОСОБА_3 зупинився, вони також зупинились на невеликій відстані від нього. В салоні свого автомобіля в присутності ОСОБА_15 він відрахував із наявних у нього на той час коштів 2,5 тис. грн., пересів в автомобіль ОСОБА_3 на переднє праве сидіння, де передав безпосередньо в руки ОСОБА_3 ці кошти. Як він розумів, зробив це для того, щоб ОСОБА_3 від нього відчепився. ОСОБА_3 поцікавився, чому не вся обумовлена ним сума. Він відповів, що на даний час у нього більше немає коштів. Після передачі грошей та цієї розмови він повернувся до свого автомобілю і поїхав по своїх справах.

          За період з 2005 по 2006 рік він вніс в діяльність господарства власні кошти. Розуміючи, що господарство розвалюється і повернути їх не зможе, оформив нотаріально договір позики на суму 500 тис.грн. та виконавчий напис на суму 505тис.грн., які приніс в кабінет ОСОБА_3 на примусове виконання.

           ОСОБА_3 забрав у нього оригінали документів, викликав свого працівника, якій віддав їх та дав вказівку зареєструвати, відкрити виконавче провадження. На пропозицію ОСОБА_3 він написав заяву про відкриття виконавчого провадження. Після цього ОСОБА_3 роз’яснив, що якщо він, як власник ТОВ „ СНЦ „Поліський” добровільно, на протязі 7 діб виконає свої зобов’язання, то не потрібно буде сплачувати виконавчий збір. Крім цього, ОСОБА_3 зауважив, що у підприємства є ще декілька кредиторів і саме від нього залежить питання щодо черговості розрахунку з кредиторами. Він, як начальник ДВС може зробити так, що майно буде продано за меншу суму. Тоді ці кошти підуть на погашення боргів з кредиторами згідно черговості, а він останній в списку. Ще ОСОБА_3 сказав, що у нього є свій експерт, який зможе оцінити майно за меншу суму. ОСОБА_3 сказав, що за сприяння у проведенні даної операції він повинен дати йому 5 відсотків від стягнутої суми, 4 з яких піде „вище”, а 1 відсоток йому. На цю пропозицію ОСОБА_3 він не погодився. Сума хабара, яку він повинен був передати ОСОБА_3, збільшувалась. Спочатку він говорив 5 тис. грн., потім 10 тис.грн., згодом визначив 10 тисяч доларів США.

           Через кілька днів він приніс ОСОБА_3 акт прийому-передачі майна ТОВ „СНЦ „Поліський” на суму 505 тис. грн. та накладну на дану суму. Під диктовку ОСОБА_3 написав дві заяви про повернення виконавчого листа по стягненню боргу без виконання. Одну у зв’язку з погашенням боргу, а другу без зазначення причини. ОСОБА_3 знову в категоричній формі сказав йому, що після реалізації майна він повинен віддати йому певну суму та написав на папері цифру „10”. Він зрозумів, що від передачі ОСОБА_3 хабара залежить отримання ним боргу по виконавчому напису і погодився з вимогами ОСОБА_3

          Приблизно в першій декаді січня 2007 року вдень вони випадково зустрілися з ОСОБА_3 біля автовокзалу у м. Радомишль. В розмові ОСОБА_3 говорив, що він (ОСОБА_4) реалізовує майно, виручає багато коштів, а ні з ким не ділиться, постійно обманює його, не повністю віддав йому в минулий раз 5 тис.грн., тоді як він в області перед кимось винен. В той час у нього при собі було 1,5 тис. грн., з яких він відрахував 1 тис. грн. та поклав на вказане ОСОБА_3 в автомобілі місце. Він також поцікавився, коли ж вирішиться питання погашення господарством боргів особисто перед ним в сумі 505 тис. грн., які він раніше згідно договору позики коштів від 7.10.2006 року інвестував господарству шляхом передачі майна на дану суму і для правильності юридичного оформлення права власності на майно йому потрібно одержати від виконавчої служби документ про відсутність виконавчого провадження по майну. На це ОСОБА_3 відповів, що дане питання він буде вирішувати після свят.

          Наступного разу вони зустрілися 24 січня 2007 року на робочому місці ОСОБА_3. При з’ясуванні питання щодо погашення йому боргу з боку ТОВ „Поліський” в сумі 505 тис. грн. ОСОБА_3 знову нагадав про висунуті ним умови і в категоричній формі заявив, що у разі невиконання умов про передачу коштів він з першої черги задоволення вимог може перейти на останню і знову на маленькому аркуші паперу написав цифру „5”, показав йому і викинув у корзину для сміття. Він зрозумів, що ОСОБА_3 вимагає від нього хабар, погрожуючи відмовою у примусовому виконанні в його інтересах виконавчого напису на суму 505 тис. грн. Через три години вони домовились, що кошти, які вимагав ОСОБА_3, він передасть йому 25 січня в м. Житомирі після одержання їх за проданий автомобіль.

          Одночасно він (ОСОБА_4), обміркувавши всі обставини, вирішив повідомити правоохоронні органи про вимагання ОСОБА_3 хабарів, щоб покласти край вимаганню, що і зробив в цей же день.

          25 січня зустріч з ОСОБА_3 не відбулася. Вона була перенесена на 26 січня.

          В цей день він погано себе почував і знаходився в себе вдома, де і домовились зустрітися з ОСОБА_3. Прийшов ОСОБА_3 біля 16 години, приніс продукти харчування. Вони сиділи на кухні, розмовляли. ОСОБА_3 в черговий раз нагадав, що якщо він не передасть кошти, то не отримає майно в задоволення своїх потреб. Тоді він дістав 10 тис.грн. і передав їх ОСОБА_3 в руки. ОСОБА_3 спочатку поклав їх на стіл, зауваживши, що це всього 2 тисячі доларів США, а потрібно 10 тисяч доларів. Крім того сказав, що зараз ніхто в гривнях не бере кошти, необхідно або в доларах США або в ЄВРО. Окрім цього ОСОБА_3 ще раз нагадав, що лише після передачі решти суми він закриє виконавче провадження. Ці слова здивували його, так як про таку суму раніше річ не йшла, але пообіцяв щось придумати до вівторка наступного тижня. В цей момент в квартиру зайшов сусід ОСОБА_16 поцікавитись станом його здоров’я. ОСОБА_3 швидко взяв кошти в сумі 10 тис. грн. зі столу та сховав їх у внутрішню кишеню своєї куртки, витягнув якийсь листок і зробив вигляд, що розглядає його. Невдовзі ОСОБА_16 пішов. Після цього він з ОСОБА_3 ще декілька хвилин поспілкувались. ОСОБА_3 пообіцяв закрити виконавче провадження на його користь. Вони попрощались і ОСОБА_3 з коштами в сумі 10 тис. грн., які він передав тому у якості хабара, пішов з квартири.

          Кошти, які він передав ОСОБА_3 в якості хабара, були номіналом по 200 і 50 гривень. Частка їх у сумі біля 3,5тис.грн. була його, а решта ні. Купюри у його присутності були описані та помічені працівниками міліції.

           Про всі суми хабарів знали бухгалтер ОСОБА_17 та співробітник ОСОБА_15

ОСОБА_4 в судове засідання з’вився, але відмовився давати показання у з’язку з тим, що він їх давав на досудовому слідстві, а тому суд за згодою всіх учасників процесу оголосив їх в суді /том 1, а.с. 50-55, 269-272, том 3 а.с.7/.

Свідок ОСОБА_15 показав, що він офіційно працював водієм в ТОВ «СНЦ «Поліський» з червня 2005 року по 29 вересня 2006 року, керівником якого був ОСОБА_4 На початку квітня 2006 року він дізнався від ОСОБА_4, що начальник ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 вимагає від нього неодноразово хабар за вирішення якихось питань, пов’язаних з діяльністю товариства. Про яку суму йшла мова він не знає.. На початку квітня він підвіз ОСОБА_4 до приміщення ДВС у Радомишльському районі і той пішов до ОСОБА_3. Через 2 години ОСОБА_4 наказав йому їхати в район Радомишльського пивзаводу, де його повинен чекати ОСОБА_3 Поблизу пивзаводу він побачив автомобіль у якому сидів ОСОБА_3 При ньому ОСОБА_4 відрахував 2500 грн., вийшов з машити і сів в автомобіль ОСОБА_3, а через деякий час ОСОБА_4 знову пересів у свій автомобіль і вони поїхали Безпосередньо передачу коштів ОСОБА_4 ОСОБА_3 він не бачив.

За показаннями свідка ОСОБА_17 видно, що вона з 1992 року до 29 жовтня 2006 року працювала бухгалтером в ТОВ „СНЦ „Поліський”. ОСОБА_4 викупив майнові сертифікати у населення. Будучи директором товариства, він періодично вносив в касу підприємства свої власні кошти для придбання паливно-мастильних матеріалів, погашення заборгованості по заробітній платі, закупівлі кормів, інших господарських потреб. Їй відомо, що ОСОБА_4 оформлював кредити в банку на себе і одержані по кредиту кошти вносив в касу товариства, що вона оформляла прибутково-касовим ордером. Всього за весь час перебування на посаді директора ОСОБА_4 вніс в касу підприємства своїх власних коштів більш ніж на 500 тис.грн. Крім того, ОСОБА_4 частково своїми коштами гасив попередній кредит, одержаний в банку. В серпні-вересні 2006 року за дорученням ОСОБА_4 вона підготувала договір позики на зазначену суму. 07 жовтня 2006 року цей договір був посвідчений нотаріально.

          Свідок ОСОБА_18 показав, що 25 січня 2007 року він та ОСОБА_19 були запрошені працівниками Житомирського обласного управління Міністерства внутрішніх справ в якості понятих для проведення слідчих дій, підтвердив наявність у підсудного при затриманні коштів, одержаних ним від ОСОБА_4. Показав, що в їх присутності працівники міліції помітили спеціальним олівцем грошові купюри номіналом по 200 та 50 грн., всього 10 тис. грн. На лицьовій стороні кожної купюри було написано слово „хабар” та за допомогою балончика купюри оброблені спеціальною рідиною, що проглядалося лише при освітленні ультрафіолетовою лампою Помічені купюри були складені одна на одну і скріплені гумовою стрічкою, про що складено протокол огляду і помітки грошових купюр за їх підписами.

Наступного дня 26 січня вони знову були задіяні у якості понятих при проведенні огляду місця події в м. Радомишлі. В їх присутності біля 15-ї години був затриманий працівниками міліції підсудний, який спочатку став втікати, потім дістав із внутрішньої кишені одягу гроші і викидав їх по дорозі. При огляді та перерахуванні виявилось, що це були ті ж кошти, які помічали напередодні, в сумі 10 тис. грн. номіналом по 200 і 50 грн. При освітленні

лампою ультрафіолетового випромінювання на руках та одязі затриманого підсудного були виявлені сліди рідини, якою обробляли купюри. Гроші та піджак було вилучено, про що складено протокол огляду місця події.

За згодою всіх учасників процесу з оголошених в судовому засіданні показів ОСОБА_20 видно, що 25 січня 2007 року він та ОСОБА_18 були запрошені працівниками Житомирського обласного управління Міністерства внутрішніх справ в якості понятих для проведення слідчих дій, підтвердив наявність у підсудного при затриманні коштів, одержаних ним від ОСОБА_4. Показав, що в їх присутності працівники міліції помітили спеціальним олівцем грошові купюри номіналом по 200 та 50 грн., всього 10 тис. грн. На лицьовій стороні кожної купюри було написано слово „хабар” та за допомогою балончика купюри оброблені спеціальною рідиною, що проглядалося лише при освітленні ультрафіолетовою лампою Помічені купюри були складені одна на одну і скріплені гумовою стрічкою, про що складено протокол огляду і помітки грошових купюр за їх підписами.

Наступного дня 26 січня вони знову були задіяні у якості понятих при проведенні огляду місця події в м. Радомишлі. В їх присутності біля 15-ї години був затриманий працівниками міліції підсудний, який спочатку став втікати, потім дістав із внутрішньої кишені одягу гроші і викидав їх по дорозі. При огляді та перерахуванні виявилось, що це були ті ж кошти, які помічали напередодні, в сумі 10 тис. грн. номіналом по 200 і 50 грн. При освітленні

лампою ультрафіолетового випромінювання на руках та одязі затриманого підсудного були виявлені сліди рідини, якою обробляли купюри. Гроші та піджак було вилучено, про що складено протокол огляду місця події /том 1, а.с.102-103/.

          Показання цих свідків відповідають обставинам, відображеним в протоколах огляду грошових коштів (а.с.19 т.1), протоколу огляду місця події від 26.01.2007р., під час якого було затримано підсудного та вилучено його піджак і оброблені спеціальною рідиною грошові кошти (а.с.20-36 т.1).

Свідок ОСОБА_16 показав, що коли він 26 січня 2007 року біля 15-ї години, тобто перед затриманням ОСОБА_3, навістив сусіда ОСОБА_4, у нього на кухні біля вікна з папірцем в руках стояв начальник державної виконавчої служби ОСОБА_3. З якою метою він приходив до ОСОБА_4. йому невідомо.                                                   

Висновком експерта-криміналіста технічної експертизи документів від 30.01.2007р. №1/71 встановлено, що на експертизу надані грошові кошти в сумі 10 тисяч гривень Національного банку України купюрами номіналом 50 гривень та 200 гривень.У верхньому правому куті лицевих сторін купюр в ультрафіолетових проміннях читається слово „хабар”, яке випромінює фіолетовим кольором (а.с.189-191 т.1).

Згідно висновку хімічної експертизи від 30.01.2007р. №2/146, на дослідження якої було надано вилучений у підсудного піджак, грошові кошти в сумі 10 тис. грн., змиви з рук ОСОБА_3 і зразок барвника „Промінь-1”, на поверхнях піджака, двох марлевих тампонів, грошових купюр, аркуша паперу виявлено речовини, які мають жовто-зелений колір люмінесценції у УФ-світлі однакового компонентного складу. На поверхні грошових купюр виявлено нашарування речовин у формі рукописного напису „хабар” (а.с.196-204 т.1).

На документальних матеріалах, що знаходяться на магнітних носіях у виді аудіо касети та відеокасети, що відображені в протоколі огляду предметів (прослуховування) від 10 лютого 2007 року (а.с.255-268 т.1) та прослухані і проглянуті судом відображені обставини передачі хабара у сумі 10 тис.грн. ОСОБА_4, одержання хабара ОСОБА_3 та зміст розмови між ними, які відповідають як показанням підсудного, так і свідка ОСОБА_4.

Підставою для стягнення на користь ОСОБА_4 боргу по договору позики були такі документи: виконавчий напис від 17 грудня 2006 року приватного нотаріуса Радомишльського нотаріального округу ОСОБА_6, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, договір позики грошей від 07 жовтня 2006 року, посвідчений цим же приватним нотаріусом, виписка з протоколу зборів засновників ТОВ „СНЦ „Поліський” від 14.10.2006р., постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Бобровської від 19 грудня 2006 року, акт прийому-передачі майна ТОВ „СНЦ „Поліський” ОСОБА_4 на підставі зазначеної постанови від 21.12.2006р., та накладна №473 від 21.12.2006р. (а.с. 7-15 т.1).

Вилучені під час обшуку 27 січня 2007 року із службового кабінету підсудного документи свідчать про те, що 03.11.2003 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції заведено зведене виконавче провадження по СНЦ „Поліський” про стягнення боргу на користь стягувачів різних форм власності на суму 197549грн.68коп. На виконанні в державній виконавчій службі Радомишльського району знаходились невиконані виконавчі документи про стягнення боргу з очолюваного ОСОБА_4 підприємства з 2002 року. 28 вересня 2005 року та 24 жовтня 2006 року державним виконавцем Ластовецькою були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які надійшли на виконання в Радомишльську державну нотаріальну контору, накладені арешти на кошти боржника. Актом державного виконавця Бобровської Т.А. від 29.08.2006 року було описано й арештовано майно ТОВ „СНЦ „Поліський” (а.с.109- 141 т.1).

          Заява ОСОБА_4 про прийняття на виконання виконавчого напису №2775 від 17 грудня 2006 року надійшла до виконавчої служби 19 грудня 2006 року і була направлена на виконання ОСОБА_21 В цей же день на підставі цієї заяви та доданих документів нею винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.142-152 т.1).

          На а.с.160-161 т.1 мається дві заяви ОСОБА_4 на ім’я начальника ДВС в Радомишльському районі від 21.12.2006року без резолюції останнього про повернення йому виконавчого листа про стягнення боргу у сумі 505тис.грн. без виконання у зв’язку з погашенням боргу та без зазначення причини.

          За показаннями свідка ОСОБА_21 на досудовому слідстві та оголошених в суді за згодою всіх учасників процесу, видно, що вона працює заступником начальника державної виконавчої служби, показала, що в грудні 2006 року-січні 2007 року до ДВС часто приходив директор ТОВ „СНЦ „Поліський” ОСОБА_4, спілкувався з начальником ОСОБА_3 Державний виконавець Ластовецька Олена, в провадженні якої були виконавчі листи по боргах ТОВ „СНЦ „Поліський” в грудні знаходилась на сесії, тому ОСОБА_3 передав їй на виконання заяву ОСОБА_4 з документами про стягнення на його користь боргу. Вона відразу винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, занесла її в кабінет ОСОБА_3, де віддала особисто йому в присутності ОСОБА_4. На одній з нарад ОСОБА_3 дав ОСОБА_22 вказівку про закриття всіх виконавчих проваджень щодо ТОВ „СНЦ „Поліський”. У зв’язку з чим їй не відомо.           На початку січня 2007 року ОСОБА_4 приніс їй накладну про одержання ним в рахунок погашення заборгованості, по якій нею було відкрито виконавче провадження, від ТОВ „СНЦ „Поліський” комплексу тваринницьких приміщень на суму 505 тис. грн., акт прийому-передачі даних приміщень. У зв’язку з наданими документами та погашенням боргів ТОВ „СНЦ „Поліський” 09.02.07 р. вона винесла постанову про закінчення виконавчого провадження /т.1, а.с.237/.

          За показаннями свідка старшого державного виконавця Ластовецької О.А. у неї на виконанні знаходилось об’єднані на підставі постанови начальника ДВС всі виконавчі провадження по ТОВ „СНЦ „Поліський”. Нею було накладено арешт на рухоме і нерухоме майно товариства з забороною відчуження майна, була винесена постанова про накладення арешту на касу підприємства. За кілька днів до затримання ОСОБА_3 на нараді говорив, що всі виконавчі документи по ТОВ „СНЦ „Поліський” необхідно повернути без виконання у зв’язку з відсутністю майна , бо все майно на суму 505 тис. грн. передано ОСОБА_4 В той день, коли затримали ОСОБА_3 він їй ще раз сказав, що вона повинна закрити всі виконавчі провадження по ТОВ „СНЦ „Поліській”. На всі суди він буде їздити особисто. Виконавчий напис щодо стягнення на користь ОСОБА_4 боргу був на виконання у ОСОБА_21 і їй для об’єднання у зведене провадження не передавався. ОСОБА_4 завжди звертався до ОСОБА_3 особисто. Вона лише на вимогу начальника приносила зведене виконавче провадження. Про що спілкувались ОСОБА_4 і ОСОБА_3 їй не відомо. Під час її відпустки в грудні 2006 року зведене виконавче провадження по вказаному товариству вів безпосередньо ОСОБА_3           

          В частині обвинувачення у вимаганні та отриманні хабара від ОСОБА_7, зловживанні службовим становищем та службовому підробленні винуватість підсудного доведена такими доказами.

           Показаннями свідка ОСОБА_7, який з 2000 року обіймав посаду директора ТОВ “Каштан” в м. Радомишлі, яке було створене шляхом реорганізації ЗАТ “Агробуд”. У 2006 році з метою погашення боргів ТОВ „Каштан” перед кредиторами різної форми власності працівниками ДВС у Радомишльському районі було накладено арешт на майно підприємства та прийнято рішення про його реалізацію через прилюдні торги. Відповідно до вказівки начальника ДВС ОСОБА_3 було проведено експертну оцінку майна, за результатами якої його вартість становила 103870 грн. Прилюдні торги було призначено на 16.05.2006 року. Він та інші пайовики ТОВ “Каштан” не були згодні з визначеною експертами ціною, вважали її заниженою. По даному питанню він неодноразово звертався до начальника ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 і просив останнього провести повторну експертну оцінку майна для встановлення більшої вартості. Десь за тиждень до дня проведення торгів ОСОБА_3 пообіцяв йому вирішити питання про відміну призначених прилюдних торгів. Також ОСОБА_3 сказав йому, щоб він продовжив договір позики з основним кредитором ТОВ “Каштан” гр-кою ОСОБА_8, якій підприємство заборгувало кошти в сумі 92010 грн. та привіз йому від неї нотаріально завірену заяву про тимчасове зупинення виконавчого провадження в зв’язку з продовженням терміну дії договору позики, що буде підставою для відміни призначених торгів. Він виконав рекомендацію ОСОБА_3 та передав йому ввечері 15 травня 2006 року після 18 години особисто в руки нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_8. Незважаючи на це 16.05.2006 року прилюдні торги по реалізації майна ТОВ “Каштан” відбулися. На даних торгах він не був присутній. Як йому стало відомо, в торгах приймало участь дві особи і за результатами проведених торгів переможцем було визнано ПП “Форест”, якому реалізовано все майно ТОВ “Каштан”. В цей же день він приїхав додому до ОСОБА_3 з’ясувати, чому були проведені прилюдні торги. На це ОСОБА_3 завірив його, що все буде нормально, він вирішить питання про визнання проведених торгів недійсними, але для цього треба сплатити борги ТОВ “Каштан” перед державними кредиторами в сумі 62 тис. грн. та терміново надати заяву від ОСОБА_8 про повернення виконавчого напису №1491 від 21.08.04 р. у зв’язку з погашенням боргу, хоча насправді борг перед ОСОБА_8 погашений не був. У зв’язку з відсутністю ОСОБА_8, ОСОБА_3 запропонував йому самому написати таку заяву від її імені, а потім вирішити питання з ОСОБА_8, що він і зробив в кабінеті ОСОБА_3. Через декілька днів ОСОБА_3 поставив вимогу, що для вирішення питання про визнання торгів недійсними слід дати 3 тис. доларів США, інакше дане питання не буде вирішено. Він пояснив ОСОБА_3, що на даний час у нього немає грошей ні на те, щоб заплатити борги, ні на те, щоб дати ОСОБА_3 хабар. ОСОБА_3 відповів, що відносно 3тис. доларів США вирішуй як хочеш, а для погашення боргів продай наявний у ТОВ “Каштан” кран козловий. За рішенням торгів даний кран був реалізований разом з іншим майном ПП “Форест”. Він сказав про це ОСОБА_3, але на це той йому відповів, що рішення торгів не являється дійсним і перший же суд його відмінить. Слідуючи порадам ОСОБА_3, 17 травня 2006 року він уклав з ПП ОСОБА_23 договір купівлі продажу крана козлового і останній передав йому особисто в руки гроші в сумі 50 тис. грн. Він вручив ОСОБА_23 лист з проханням забрати кран з території ТОВ “Каштан” тільки після закінчення виконавчого провадження. Цього ж дня 17 травня він вніс на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі кошти в сумі 60480 грн. Через деякий час ОСОБА_3В сказав йому, що він повинен внести на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі ще 2960 грн. за проведення експертної оцінки майна ТОВ “Каштан” та 9 тис. грн. виконавчого збору і нагадав про 3тис. доларів США, після чого можна буде вирішити питання закриття виконавчого провадження по ТОВ “Каштан”. При цьому ОСОБА_3 пообіцяв сприяти йому в отриманні кредиту в кредитній спілці “Оберіг” для проведення розрахунків. Він погодився на пропозицію ОСОБА_3. Після цього вони разом з ОСОБА_3 пішли в кредитну спілку “Оберіг”, домовились про надання йому кредиту в сумі 25 тис. грн. Умовою надання такого кредиту є наявність 3-4 поручителів. Двома поручителями у нього виступили дружина ОСОБА_24 та дочка ОСОБА_25, третім поручителем виступив безпосередньо ОСОБА_3 Після отримання кредиту в сумі 25 тис. грн. він зразу ж передав ОСОБА_3 в його робочому кабінеті в якості хабара за вирішення питання про визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації майна ТОВ “Каштан” та закриття виконавчого провадження по його підприємству гроші в сумі 15 тис. грн. Він був вимушений дати даний хабар тому, що мав близько 14% статутного фонду ТОВ “Каштан” і розумів що ринкова вартість майна товариства набагато більша і при таких обставинах реалізації з торгів майна за 104 тис. грн. власники товариства, і він у тому числі, втрачали значні кошти. Іншу суму від отриманого кредиту він вніс на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі. 30.05.2006 року працівниками ДВС у Радомишльському районі було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по ТОВ “Каштан”. Дану постанову ОСОБА_3 передав йому особисто в руки, чим виконав одну із своїх обіцянок.

          Після цього ПП “Форест” звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про визнання дійсним купівлі-продажу майна ТОВ “Каштан” з прилюдних торгів та зобов’язання Державної виконавчої служби у Радомишльському районні та Житомирської філії спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” Міністерства юстиції України передати їм придбане майно. 6 вересня 2006 року суд задовольнив позов частково, а саме визнав дійсними купівлю-продаж майна ТОВ “Каштан” та зобов’язав державну виконавчу службу в Радомишльському районі передати ПП “Форест” куплене ним майно ТОВ “Каштан”. Апеляційним господарським судом Житомирської області постанова господарського суду від 6 вересня 2006 року залишена без зміни. У зв’язку з цим він 26.01.07 року зранку зателефонував ОСОБА_3 і запропонував повернути йому 15 тис. грн., які він передавав тому як хабар, але більше вони не зустрічались, бо ОСОБА_3 було затримано.

          Допитана судом свідок ОСОБА_24А та її дочка ОСОБА_25 підтвердили, що 30 травня 2006 року чоловік ОСОБА_24 та батько ОСОБА_26 ОСОБА_7 отримав кредит в сумі 25 тис. грн. в кредитній спілці „Оберіг” і вони виступали його поручителями. Через деякий час він розповів їм, що з отриманих коштів 15 тис. грн. він передав в якості хабара начальнику ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 за вирішення питань по ТОВ „Каштан”.

          Свідок ОСОБА_27, яка працює виконавчим директором кредитної спілки „Оберіг”, показала, що в кінці травня 2006 року вона перебувала у відпустці, пов’язаній з навчанням. Ввечері до неї додому приїхав начальник ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 та ОСОБА_7, якого вона на той час не знала. ОСОБА_3 говорив, що ОСОБА_7 хоче терміново отримати кредит та запитав, які документи для цього потрібні. Вона дала їм консультацію, в тому числі і відносно поручителів та повідомила ОСОБА_28, щоб та перевірила наявність всіх необхідних документів та прийняла рішення про видачу кредиту. ЇЇ показання свідчать про те, що підсудний був зацікавлений в одержанні кредиту ОСОБА_7.

          Свідок ОСОБА_29 показав, що його співмешканка ОСОБА_30 являється керівником ПП “Форест”, а він працює менеджером. В травні 2006 року в Радомишльській районній газеті „Зоря Полісся” була опублікована об’ява про проведення 16 травня прилюдних торгів ЖФ СДП „Укрспецюст” з реалізації майна ТОВ „Каштан”. Вони зареєструвались як учасники торгів, сплатили необхідні платежі та були визнані переможцями за їх результатами. Після підписання протоколу торгів на місці їх проведення з’явився начальник ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 та заявив, що результати торгів є недійсними тому, що ТОВ „Каштан” погашено всі борги і майно товариства вже не продається, з чим не погодились представники „Укрспецюсту”, надали їм рахунок для перерахування ПП „Форест” 104 тис. грн. за придбане майно та вручили акт про виконання робіт, відповідно до якого вказана організація за договором з ДВС у Радомишльському районі виконала роботу по реалізації майна ТОВ „Каштан” і за цю роботу повинна отримати винагороду. Даний акт потрібно було затвердити у ОСОБА_3, але він повторно заявив їм, що торги є недійсними і акт він не підпише. За позовом ПП „Форест” господарський суд Житомирської області визнав дійсним купівлю-продаж майна ТОВ “Каштан” їхнім приватним підприємством, а апеляційну скаргу ТОВ „Каштан” апеляційний господарський суд залишив без задоволення. Представником ДВС у Радомишльському районі на даному засіданні був ОСОБА_3

          Після проведення прилюдних торгів начальник ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 разом з керівником ТОВ “Каштан” ОСОБА_7 реалізували ПП Сазонову ОСОБА_24 кран козловий трубний, який був куплений ними разом з іншим майном ТОВ “Каштан”.

          Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_30

          З показань свідка ОСОБА_23 оголошених судом за згодою всіх учасників процесу /а.с.140, т.2/ видно, що 17 травня 2006 року він уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу крану, сплатив йому 50 тис. грн. та отримав від ОСОБА_7 накладну. Вивіз кран з території ТОВ „Каштан” наприкінці вересня 2006 року. Про те, що кран напередодні вже було продано з прилюдних торгів йому не було відомо.                                                             

           З показань свідка ОСОБА_31, оголошених судом за згодою всіх учасників процесу (а.с.89-92 т.2), який на той час перебував на посаді директора ЖФ СДП „Укрспецюст”, видно, що державною виконавчою службою у Радомишльському районі було прийнято рішення про реалізацію через Житомирську філію спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” з прилюдних торгів майна товариства з обмеженою відповідальністю „Каштан”. Заявка надійшла за підписом начальника ДВС ОСОБА_3, укладено договір на надання послуг по проведенню реалізації майна, проведено експертизу по оцінці майна, подано заявку на публікацію в газетах про проведення торгів. Надійшло дві заявки на участь у прилюдних торгах - від ПП „Форест” та ПП Савчук. 16 травня 2006 року о 14 годині на території ТОВ „Каштан” було проведено прилюдні торги, переможцем яких став ПП „Форест”, про що складено протокол.

Після закінчення торгів та підписання протоколу на місце їх проведення приїхав начальник ДВС ОСОБА_3 та усно без надання будь-яких документів повідомив, що торги необхідно вважати недійсними. Після цього він, як відповідальний за проведення торгів, ліцитатор, начальник відділу реалізації ОСОБА_32 та головний спеціаліст відділу реалізації ОСОБА_33, відповідальна за ведення протоколу, заїхали до ДВС у Радомишльському районі з метою з'ясувати причини повідомлення ОСОБА_3 про недійсність торгів та відмітки посвідчень про відрядження.

В їх присутності ОСОБА_3 викликав до себе в кабінет державного виконавця, яка, як вони зробили висновок зі змісту розмови, не вела виконавче провадження по ТОВ „Каштан”, та дав усну вказівку їй винести постанову про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан”. Дана постанова, датована 15 травня, надійшла до ЖФ СДП „Укрспецюст” 17 травня вранці. Цього ж дня, 17 травня, ними було отримано лист від ДВС у Радомишльському районі за № 4097 від 17.05.2006 р. про те, що торги недійсні, в зв'язку з повним погашенням боргів. Разом з тим представники МДПІ та РВ ПФУ (стягувачі), які були присутні на торгах, отримання коштів станом на 16 травня не підтвердили.

Незрозуміла позиція начальника ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 щодо результатів проведення торгів по ТОВ „Каштан” змусила їх звернутися до вищестоящої інстанції для перевірки законності його дій.

Кошти, сплачені ПП „Форест”, 30 травня були перераховані на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі, але протягом доби були повернуті на рахунок „Укрспецюсту” як помилково зараховані.

З оголошених в суді за згодою всіх учасників процесу показань свідка ОСОБА_32 видно, що державною виконавчою службою у Радомишльському районі було прийнято рішення про реалізацію через Житомирську філію спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” з прилюдних торгів майна товариства з обмеженою відповідальністю „Каштан”. Заявка надійшла за підписом начальника ДВС ОСОБА_3, укладено договір на надання послуг по проведенню реалізації майна, проведено експертизу по оцінці майна, подано заявку на публікацію в газетах про проведення торгів. Надійшло дві заявки на участь у прилюдних торгах - від ПП „Форест” та ПП Савчук. 16 травня 2006 року о 14 годині на території ТОВ „Каштан” було проведено прилюдні торги, переможцем яких став ПП „Форест”, про що складено протокол.

Після закінчення торгів та підписання протоколу на місце їх проведення приїхав начальник ДВС ОСОБА_3 та усно без надання будь-яких документів повідомив, що торги необхідно вважати недійсними. Після цього він, як відповідальний за проведення торгів, ліцитатор, начальник відділу реалізації ОСОБА_32 та головний спеціаліст відділу реалізації ОСОБА_33, відповідальна за ведення протоколу, заїхали до ДВС у Радомишльському районі з метою з'ясувати причини повідомлення ОСОБА_3 про недійсність торгів та відмітки посвідчень про відрядження.

В їх присутності ОСОБА_3 викликав до себе в кабінет державного виконавця, яка, як вони зробили висновок зі змісту розмови, не вела виконавче провадження по ТОВ „Каштан”, та дав усну вказівку їй винести постанову про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан”. Дана постанова, датована 15 травня, надійшла до ЖФ СДП „Укрспецюст” 17 травня вранці. Цього ж дня, 17 травня, ними було отримано лист від ДВС у Радомишльському районі за № 4097 від 17.05.2006 р. про те, що торги недійсні, в зв'язку з повним погашенням боргів. Разом з тим представники МДПІ та РВ ПФУ (стягувачі), які були присутні на торгах, отримання коштів станом на 16 травня не підтвердили.

Незрозуміла позиція начальника ДВС у Радомишльському районі ОСОБА_3 щодо результатів проведення торгів по ТОВ „Каштан” змусила їх звернутися до вищестоящої інстанції для перевірки законності його дій.

Кошти, сплачені ПП „Форест”, 30 травня були перераховані на депозитний рахунок ДВС у Радомишльському районі, але протягом доби були повернуті на рахунок „Укрспецюсту” як помилково зараховані. ( а.с. 93-95 т.2 ).

Державний виконавець ДВС у Радомишльському районі свідок ОСОБА_22 показала, що вона особисто веде книгу обліку витрачання бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження у ДВС у Радомишльському районі і квитанція серії АВ №318577, на яку посилається підсудний, видавалась 27.06.2006 року. В травні 2006 року ця квитанція не могла бути видана, бо вона перебувала у відпустці, пов’язаній з навчанням, а окрім неї видати дану квитанцію ніхто не міг, так як вона персонально відповідає за ведення вищевказаної книги. На час її виходу з відпустки всі виконавчі провадження по ТОВ „Каштан” були закінчені.

          Свідок ОСОБА_13, як провідний спеціаліст ДВС у Радомишльському районі, показала, що за вказівкою підсудного як начальника ДВС квитанцію серії АВ №318577 про надходження 72641 грн. в рахунок погашення боргів від ТОВ „Каштан” вона виписала не 15-го травня 2006 року, як вказано в самій квитанції, а 31 травня. Таку вказівку ОСОБА_3 дав їй у присутності керівника ТОВ „Каштан” ОСОБА_7. Чи отримував в той день ОСОБА_3 від ОСОБА_7 вказану в квитанції суму, їй невідомо. Зміст даної квитанції свідчить, що ОСОБА_3           

отримав від ОСОБА_7 зазначену суму, але фактично на депозитний рахунок ДВС надійшли кошти не 15 травня, а 17 та 30 травня сумами 60480 грн. та 12161 грн. відповідно і перераховані боржникам пізніше зазначених дат. З якою метою ОСОБА_3 давав їй вказівку виписати квитанцію заднім числом їй не відомо.

          З показань свідка ОСОБА_9 оголошених в суді за згодою всіх учасників процесу видно, що вона в середині травня минулого року за вказівкою ОСОБА_3 винесла постанову про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан”, мотивуючи тим, що по даному підприємству є заява однієї з стягувачів про погашення заборгованості. Вона виконала вказівку ОСОБА_3, хоча виконавче провадження по ТОВ „Каштан” не знаходилось в її провадженні, винесла таку постанову, підписала її та надала для затвердження ОСОБА_3 ЇЇ показання оголошені судом (а.с.135 т.2).

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_11А – діловод ДВС у Радомишльському районі - визнала, що на виконання вказівки підсудного в журналі вхідної кореспонденції за №1835 від 15.05.06 р. вона зареєструвала заднім числом заяву гр. ОСОБА_8 У зв’язку з тим, що місця не було та слідуючи вказівці безпосереднього начальника вона коректором замалювала запис за №1835 від 15.05.06 р. про надходження відповіді від Радомишльського відділення Ощадного банку та на його місці зробила запис про реєстрацію надходження заяви від гр. ОСОБА_8, поставила на заяві штамп та вхідний номер №1835 від 15.05.06 р. Після цього ОСОБА_3 забрав у неї вказану заяву, сказав, щоб вона зробила запис про отримання вказаної заяви ОСОБА_9, що вона і зробила. Пізніше ОСОБА_9 поставила свій підпис про отримання нею вказаної заяви.

          Другу заяву ОСОБА_8 про повернення виконавчого напису вона зареєструвала в журналі вхідної кореспонденції також за вказівкою ОСОБА_3 за №1858 від 16.05.06 р.

          Про реєстрацію в книзі вихідної кореспонденції за усною вказівкою ОСОБА_3 постанови про зупинення виконавчого провадження по ТОВ „Каштан” за вихідним номером №4027 заднім числом 15-м травня засвідчила діловод свідок ОСОБА_10 Фактично ОСОБА_3 передав їй дану постанову 16 травня. Також за вказівкою ОСОБА_3 вона зареєструвала в журналі вихідної кореспонденції ДВС у Радомишльському районі 16.05.06 р. за вихідним номером 4097 лист на ім’я директора ЖФ СДП „Укрспецюст” ОСОБА_31, який фактично був їй переданий 17 травня. Для чого він це робив їй не відомо.

           Правомірність проведення прилюдних торгів підтверджені наданими ЖФ СДП ”Укрспецюст” належним чином завіреними копіями документів по підготовці та проведенню прилюдних торгів з реалізації майна ТОВ „Каштан (а.с.98-125 т.2);

          матеріалами зведеного виконавчого провадження № 69 від 7.02.2005 року щодо боржника ТОВ «Каштан»;

інформацією про стан заборгованості ТОВ «Каштан» перед стягувачами різних форм власності, наданою ДВС у Радимишльському районі, згідно якого станом на 16. 05.2006 року за ТОВ «Каштан» рахувалась заборгованість в сумі 146913,53 грн. ОСОБА_27 17.05.2006 року на депозитний рахунок ДВС у Радимишльському районі від ОСОБА_7 надійшли кошти в сумі 60480 грн. та 30.05.2006 року – сумі 12161 грн. /а.с.173-175 т.2/;

документами, на підставі яких 29.05.2006 року ОСОБА_7 отримав в кредитній спілці «Оберіг» кредит в сумі 25 тис. грн.. /а.с.148 167 т.2/. В договорі поруки за № 140 першим поручителем зазначений ОСОБА_3 /а.с.154 т.2/.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності суд визнає доведеним безпосередню заінтересованість підсудного ОСОБА_3 у задоволенні ним шляхом зловживання службовим становищем та службовим підробленням документів вимог як ОСОБА_7, так і ОСОБА_4

Посилання захисника на те, що правоохоронними органами було вчинено провокацію хабара, свідки давали неправдиві покази, факт отримання хабара в сумі 2,5 тис. грн.. та 1000 грн. не підтверджується, проведення незаконно записів видео та аудіо, проведення прилюдних торгів з порушенням встановленого порядку, а заява ОСОБА_14 є наклепницькою, показання свідків різняться, отримання хабара 3 тис. доларів США та 15 тис. грн.. також нічим не підтверджуються та у підсудного ОСОБА_3 не було підстав вимагати хабарі суд до уваги не приймає, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у суді.

На підставі викладеного суд вважає, що дії підсудного, які виразилися в зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразилось в підриві авторитету та престижу держави в особі Державної виконавчої служби України, суд кваліфікує за ст.364 ч. 1 КК України.

Дії, які виразились в службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів, складанні і видачі завідомо неправдивих документів суд кваліфікує за ст. 366 ч. 1 КК України.

Дії ОСОБА_3, що виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище хабара у будь-якому вигляді за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабар будь якої дії з використанням службового становища, поєднаних з вимаганням хабара повторно суд кваліфікує за ст. 368 ч.2 КК України.

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Злочини передбачені ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, злочин передбачений ст. 368 ч.2 КК України є тяжким злочином.

Підсудний за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, має нагороди та похвальні грамоти.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання не встановлено

З огляду на наведене та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів суд при призначенні покарання вважає за доцільне призначити підсудному покарання у межах установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, а саме;

за злочин передбачений ст. 364 ч.1 КК України у виді арешту з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності,

за злочин передбачений ст. 366 ч.1 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності,

за злочин передбачений ст. 368 ч.2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, з конфіскацією належного йому майна та позбавленням 11 рангу державного службовця.

Також суд при призначенні покарання підсудному враховує, що він не судимий, має захворювання за діагнозом: ІХС. Нестабільна /прогресуюча/ стенокардія,. Атеросклероз аорти, коронарних артерій. Кардіосклероз атеросклеротичний. СН -1 /першого/ ступеню. Симптоматична артеріальна гіпертензія /а.с. 189 т.7/, має хвору матір, яка потребує стороннього догляду /а.с.223 т.7/, а тому вважає за можливе при призначенні покарання за ч.2 ст. 368 КК України застосувати ч.1 ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 368 КК України.

Речові докази: піджак вилучений у підсудного ОСОБА_3, який знаходиться на зберіганні у кімнаті речових доказів в прокуратурі Житомирської області повернути підсудному ОСОБА_3, журнал реєстрації вхідної кореспонденції державної виконавчої служби у Радомишльському районі, зведене виконавче провадження № 69, які знаходяться при кримінальній справі повернути державній виконавчій службі у Радомишльському районі; грошові кошти в сумі 10000 грн., які повернуті ОСОБА_34 /а.с.19 т.1/, залишити у нього.

Судові витрати по оплаті за проведення експертиз у розмірі 459,02 грн. суд покладає на підсудного.

Керуючись ст.ст. 323,324,327 КПК України,-

засудив:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 364 КК України у виді - 4 /чотири/ місяців арешту з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм строком на 1 рік;

за ч.1 ст. 366 КК України у виді – штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /680 грн/ з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм строком на 1 рік 6 місяців;

за ч.2 ст. 368 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України – чотири роки один місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм строком на три роки та конфіскацією ? /однієї другої/ частини належного йому майна та позбавлення 11 рангу державного службовця..

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання суд призначає за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки один місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях всіх форм на три роки та конфіскацією ? /однієї другої/ частини належного йому майна та позбавленням 11 рангу державного службовця..

Строк відбуття покарання обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

В строк відбуття покарання зарахувати час перебування під вартою з 26 січня 2007 року по 21 лютого 2011 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Речові докази; піджак вилучений у підсудного ОСОБА_3, який знаходиться на зберіганні у кімнаті речових доказів в прокуратурі Житомирської області повернути підсудному ОСОБА_3, журнал реєстрації вхідної кореспонденції державної виконавчої служби у Радомишльському районі, зведене виконавче провадження № 69, які знаходяться при кримінальній справі повернути державній виконавчій службі у Радомишльському районі;повернути, дві аудіокасети та одну відео касету залишити при справі, грошові кошти в сумі 10000 грн., які повернуті ОСОБА_34 залишити у нього.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 459 /чотириста п’ятдесят дев’ять/ грн.. 02 коп судові витрати за проведенні експертизи на розрахунковий рахунок 35229005000096 в банку УДК в Житомирській області, МФО 811039, код одержувача 25574601.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 15 діб з мементу його проголошення.

Суддя:ОСОБА_2