Ухвала суду № 20003979, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року м. КиївК-16568/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

та заяву Прокуратури Запорізької області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року

у справі № 5/3/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Плюс»

до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області,

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 375419,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Плюс»(далі позивач) до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі відповідач-2) задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Імпекс Плюс»заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 375419,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Імпекс Плюс» судовий збір в розмірі 1700,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-2 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Прокуратура Запорізької області в заяві про приєднання до касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем-2 проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Імпекс Плюс»за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої складено акт № 16/23-1/32875354 від 22 лютого 2006 року.

Перевіркою підтверджено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України за липень 2005 року в розмірі 1732057,00 грн., а також встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 6730200,00 грн.

При цьому, суму в розмірі 1356638,00 грн. відшкодовано позивачу з Державного бюджету України.

05 грудня 2006 року позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя із заявою, в якій просив повідомити його про причини невідшкодування суми в розмірі 375419,00 грн. та, у разі підтвердження права позивача на відшкодування зазначеної суми, - терміново скласти відповідний висновок та передати його до ГУДК України у Запорізькій області.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя листом № 33775/10/23-114 від 17 грудня 2007 року повідомила позивача, що проведеною перевіркою, за результатами якої складено акт № 16/23-1/32875354 від 22 лютого 2006 року, ТОВ «Імпекс Плюс»зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 6730200,00 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року, визнано нечинним, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0000052305/0 від 02 березня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 6730200,00 грн.

При цьому, як встановлено судами, сума невідшкодованого податку на додану вартість в розмірі 375419,00 грн. не входить до суми, зазначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВРУ разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобовязаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем-2 безпідставно не складено висновок та не подано його до ГУДК України у Запорізькій області із зазначенням суми в розмірі 375419,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача-2 про те, що строк звернення позивача до суду сплинув 03 квітня 2007 року.

Адже, згідно з частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ «Імпекс Плюс» з позовом до суду) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ «Імпекс Плюс» з позовом до суду).

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час звернення ТОВ «Імпекс Плюс» з позовом до суду) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк тривалість в 1095 днів від дати подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплинув.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко