Ухвала суду № 20003827, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-17666/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009

у справі № 12/365А Господарського суду Львівської області

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.01.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 25.10.2007 № 0014121750/0 про визначення Рейкозварювальному поїзду № 16 ДТГО «Львівська залізниця»податкового зобовязання з податку з доходу фізичних осіб у сумі 27916,44 грн., в тому числі 9305,48 грн. основний платіж та 18610,96 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В касаційній скарзі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти скарги, позивач просить залишити її без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведена виїзна позапланова документальна перевірка відокремленого структурного підрозділу ДТГО «львівська залізниця»- Рейкозварювального поїзда № 16 (далі за текстом підприємство) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 30.07.2007, за результатами якої складений акт перевірки від 17.10.2007 № 1199/232/26270122, відповідно до якого підприємством порушено підпункт «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV (Закон № 889-IV) внаслідок не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів, виплачених працівникам у вигляді надбавки за розїзний характер робіт, суми яких, за висновком контролюючого органу, повинні включатись до складу заробітної плати і оподатковуватись згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 № 0014121750/0.

Згідно із абзацом 3 пункту 1.1 ст. 1 Закону № 889-IV заробітна плата включає заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктами 1.2, 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713), встановлено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виплатами, що не належать до фонду оплати праці згідно із пунктом 3.16 цієї Інструкції є надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Працівникам підприємства виходячи зі специфіки його діяльності виплачуються надбавки за розїзний характер роботи відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»від 31.03.1999 № 490, яким встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Позивач виплачує працівникам надбавки за розїзний характер роботи у розмірах, який не перевищує граничні норми витрат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»від 23.04.1999 № 663. З огляду на те, що норми відшкодування витрат для відряджень згідно цієї постанови встановлені у вигляді добових, надбавки за розїзний характер робіт за своєю сутністю є відшкодуванням добових витрат.

Відповідно до абзацу 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 № 218/2658), окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.

Враховуючи викладене, у разі якщо робота працівника носить розїзний (пересувний) характер, поїздки в межах виконання цих робіт не є відрядженням та не потребують відповідного документального оформлення, відтак, такі виплати є компенсацією за розїзний характер робіт і не є оподатковуваним доходом працівників позивача.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко