Ухвала суду № 20003814, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-18918/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Хомініч С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2008

у справі № 2-а-2099/08/1 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівного заводу «Фірма СЕЛМА»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 434321,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, позов ВАТ Електромашинобудівного заводу «Фірма «СЕЛМА»» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 434321,08 грн. задоволено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що задекларована позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість в повному обсязі сплачена постачальникам товарів.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, вважаючи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) є передумовою правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому процесі встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року належна до відшкодування сума податку складає 469304,00 грн.

ДПІ у м. Сімферополі проведена виїзна планова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2008 року, за результатами якої складена довідка від 09.07.2008 № 784/23-4/20732066.

19.08.2008 товариству Електромашинобудівного заводу «Фірма «СЕЛМА»»відшкодовано за квітень 2008 року лише 34982,92 грн. податку на додану вартість.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно із підпунктом «а»підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункт 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

У відповідності до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами наведених вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів безпосереднім постачальникам товарів, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Товарність операцій з поставки позивачу товару ДПІ не оспорюється.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко