Ухвала суду № 20003726, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-2742/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Сіроша М.В.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним,нечинним та скасування повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним, нечинним та скасування повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001501702/0/1052 від 02.04.2009 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" в касаційній скарзі просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведення планової виїзної перевірки діяльності ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року КОДПІ у Полтавській області складено акт перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20 березня 2009 року, яким, встановлені порушення підприємством п. 6.3, ст. 6, п.п. 8.1.1., п. 8.1, ст. 8, п.п. 9.3.4, п. 9.3, ст. 9, п.п. 9.73, п. 9.7, абз. “а” п. 19.2, ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-1У “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі Закон № 889-ІV), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 91.041,08 грн., а саме:

-в результаті неправомірного застосування податкової соціальної пільги до доходів працівників у вигляді заробітної плати у місяць звільнення не утримано податку в сумі 414,99 грн.;

-в результаті неправомірного застосування податкової соціальної пільги до доходів працівників підприємства, які одночасно отримували доходи не за основним місцем нарахування/виплати не утримано податку в сумі 1.484,25 грн.;

-в результаті неправомірного застосування податкової соціальної пільги до доходів працівників підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не утримано податку в сумі 849,83 грн.;

-з сум матеріальної допомоги, наданої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що перевищують розмір граничного доходу, визначеного згідно з абз. “1” п.п. 6.5.1, п. 6.5, ст. 6 Закону № 889-IV , встановленого на 01 січня такого року (в 2007 році 740 грн., в 2008 році 890 грн.), податок на загальну суму 173,83 грн. не утримувався;

-при перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, а виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати, підприємством не утримано податок в сумі 88 154, 19 грн.

На підставі даного акту позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001501702/0 від 02 квітня 2009 року, яким підприємству донарахований податок з доходів найманих працівників в розмірі: основний платіж 91.041,08 грн., штрафні санкції 182.082,16 грн.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Несплачений підприємством, зокрема, податок з доходів фізичних осіб є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України (глава 65), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, “Про транспорт”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про транзит вантажів”, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Статтями 929 ЦК України, 316 ГК України та 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV “Про транспортно-експедиторську діяльність” (подалі - Закон № 1955-IV) встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Окрім того, договором транспортного експедирування може бути встановлено, що обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

При укладенні такого господарського договору сторони зобовязані погодити предмет, ціну та строк дії договору відповідно до статті 180 ГК України та ст. 9 Закону N 1955-IV.

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються главою 21 Господарського кодексу України. Зокрема, ст. 189 ГК України зазначає, що ціна є істотною умовою господарського договору та вказується в договорі у гривнях.

Згідно зі ст. 1 Закону N 1955-IV учасники транспортно-експедиторської діяльності клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, обєднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

Статтею 2 даного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконують перевізники.

У статті 8 Закону № 1955-IV наведено основні види транспортно-експедиторських послуг, що надають експедитори за дорученням клієнтів, до яких відносяться: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезень вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів); фрахтування національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів i забезпечення їх подання в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організація роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, які передбачені договором транспортного експедирування i не суперечать законодавству.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС (накладна УМВС), коносамент (Bill of Lading), накладна ЦІМ (CIM), вантажна відомість (Cargo Manifest), іншими документами, визначеними законами України), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону N 1955-IV).

Законом України від 01 червня 2000 року № 1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” наведено перелік робіт, послуг, що підлягають ліцензуванню.

Так, ліцензуванню підлягає транспортування, надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним, річковим, морським транспортом, перевезення пасажирів, вантажів у таксі, транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл.

Отже, ліцензію на перевезення повинен отримати перевізник (транспортувальник), а не експедитор.

Оскільки відповідно до Господарського кодексу, транспортна експедиція вважається допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу (ч. 4 ст. 306), платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

До такої плати не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших (третіх) осіб (перевізників, транспортних агентів, страхових агентів, митних брокерів і так далі), залучених ним або клієнтом до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обовязкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Експедитор з перевезення вантажів - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 “Правила оформлення документів на перевезення” Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Підпунктом 13.1, п. 13 “Правила здачі вантажів” Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 “Розрахунки за перевезення” цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2344-ІІІ (в редакції Закону N 3492-ІV від 23 лютого 2006 року) Закону України “Про автомобільний транспорт” дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

При перевезенні вантажів автомобільним транспортом субєктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346:

- форма N 2 “Подорожній лист вантажного автомобіля”,

- форма N 1 (міжнародна) “Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні”,

- форма N 1-ТН “Товарно-транспортна накладна”,

- форма N 1-ТЗ “Талон замовника”.

Після закінчення вантажоперевезення Замовнику виставляється рахунок на оплату разом з третім примірником товарно-транспортної накладної, якій засвідчує факт надання послуги.

Якщо передбачена погодинна оплата за перевезення то додатково оформляється талон замовника, перший примірник талона залишається у Замовника, другий у перевізника.

З документів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що 19 квітня 2004 року між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та приватним підприємцем ОСОБА_13 укладався договір № 80-04/0-10-78 на транспортні - експедиторські послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом; та договір № 80-07/0-10-138 від 23 листопада 2007 року на перевезення вантажів автомобілями.

19 грудня 2005 року між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та приватним підприємцем ОСОБА_14 укладався договір № 80-06/0-10-20 на автотранспортні перевезення. Окрім цього укладалися разові договори на проведення транспортних робіт по доставці вантажів.

Як вбачається з додатків до договорів додатковими угодами ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та ПП ОСОБА_13 узгоджували тарифи на перевезення вантажів автотранспортом перевізника (ПП ОСОБА_13).

Оскільки передбачалась погодинна оплата за перевезення оформлювалися талони замовника.

За умовами договору № 80-07/0-10-138, Перевізник (ПП ОСОБА_13) надає транспортні послуги на паливо мастильних матеріалах (ПММ) Замовника, при цьому останній вказує в дорожньому листі, в розділі рух ПММ найменування та кількість виданих водію ПММ, завіряє підписом (п.п. 2.6).

Колегія суддів зазначає, що списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ автомобіля з урахуванням норм витрат.

Основним документом, на підставі якого здійснюється списання ПММ, є подорожній лист документ встановленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (ст. 1 Закону № 2344-III).

Про фактичну кількість використаних ПММ свідчать форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, - “Подорожній лист вантажного автомобіля”, ф.№ 2-TH;“Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні”, ф. № 1 (міжнародна); “Талон замовника”, ф. № 1-ТЗ .

Також в зазначеному договору визначено, що при необхідності супроводжувати вантаж з матеріальною відповідальністю Замовник може надати права експедитора Перевізнику шляхом зазначення цього в Заявці (п.п. 2.5).

Товарно-транспортні накладні, що надані ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” в обґрунтування понесених витрат, як стверджує позивач, експедиторам ОСОБА_13 та ОСОБА_14, не мають підписів Замовника (вантажовідправників) та водіїв.

В зазначених товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про час прибуття автомобіля для завантаження (встановлюється з моменту, коли водій подав дорожній лист в пункті вантаження) та час прибуття автомобіля для розвантаження (з моменту предявлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження).

Виходячи з актів прийому передачі виконаних робіт по наданню транспортно- експедиційних послуг, вартість виконаних робіт визначалась позивачем та Перевізниками на підставі товарно-транспортних накладних (які мають вищезазначені вади) в порушення п.п. 14.4, п. 14 Правил без належним чином оформлених дорожніх листів.

З платіжних доручень (т. 7, а.с. 15-72) вбачається, що ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” перерахував приватним підприємцям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 плату за надані останніми автотранспортні, а не експедиційні послуги.

За даними, що отримані Кременчуцькою ОДПІ під час здійснення перевірки ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, - за період з 01 січня 2008 року (до 30 вересня 2008 року) фізична особа підприємець ОСОБА_13 мав одного найманого працівника; за ОСОБА_13 в органах ДАІ зареєстрований один автомобіль марки “Шевроле”, 2005 року випуску; за фізичною особою підприємцем ОСОБА_14 автотранспорт не зареєстрований, остання не мала найманих працівників.

За даними Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 17-03-03/601 фізичним особам підприємцям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ліцензії на внутрішні перевезення вантажів не видавалися.

КОДПІ у Полтавській області суду надана інформація бази даних Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України про власників автотранспортних засобів, державні номерні знаки яких занесені в товарно-транспортні накладні, що надані для перевірки.

Виборною перевіркою цієї інформації колегією суддів встановлено, що згідно даних товарно-транспортної накладної № 602630 автопідприємство ПП ОСОБА_13 22 грудня 2007 року на автомобілі НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1) з ДП ПВБЗ перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” рами та балки, загальною вагою 14 тон.

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_1 має легковий автомобіль DAEWOO LANOS, 2004 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333073 автопідприємство ПП ОСОБА_13 30 травня 2008 року на автомобілі НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2) з міста Одеси перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” проволоку, загальною вагою 19,995 тон.

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_2 має легковий автомобіль , 1998 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333075 автопідприємство ПП ОСОБА_13 30 травня 2008 року на автомобілі НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3) з міста Кировська ЗАТ ЦКК перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” пятники, загальною вагою 20,200 тон.

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_3 має легковий автомобіль ASTRA, 2007 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333899|1 автопідприємство ПП ОСОБА_13 18 лютого 2008 року на автомобілі НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4) з міста Маріуполя Азовелектросталь перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” рами та балки, загальною вагою 14,2 тон.

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_4 мав легковий автомобіль ВАЗ 21070, 2005 року випуску.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів погоджуэться з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки документальне оформлення взаємовідносин підприємства з ФОП ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідчить про те, що між останніми оформлювались взаємовідносини між Замовником та Перевізниками, а не між Замовником та Експедиторами, що організовують виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, в розумінні положень Закону № 1955-IV.

Неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність дорожніх листів, що унеможливлює проведення оплати за перевезення вантажів на підставі рахунку Перевізника, факти видачі товарно-транспортних накладних без фактичного перевезення товару (при цьому враховується загальновідома інформація про неможливість перевезення вантажу вагою понад 14 тон легковим автотранспортом) на думку колегії суддів, не засвідчують факт виконання ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 послуг по перевезенню вантажів відповідно до актів прийму-передачі таких послуг.

Колегія суддів вважає, що такі акти, незважаючи на наявність рахунків Перевізників, не можуть слугувати підставою для сплати ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 коштів, у якості оплати послуг, наданих останніми у межах своєї підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком КОДПІ у Полтавській області про те, що договори між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 на перевезення вантажів були укладені з метою, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків, що обумовлені цими договорами, оскільки укладені з метою зменшення оподатковуваного прибутку ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” шляхом перерахування грошових коштів субєктам підприємницької діяльності, які зареєстровані платниками єдиного податку.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом N 889-ІV.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.19.2 ст.19 Закону N889-IV обовязки щодо подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку покладено на осіб, які згідно з цим Законом мають статус податкових агентів.

Пунктом 1.15 ст.1 Закону №889-ІV визначено, що податковий агентце юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-ІV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 17.1.9, п. 17.1, ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Встановлені КОДПІ у Полтавській області під час проведення перевірки позивача факти неправомірного застосування позивачем податкової соціальної пільги до доходів працівників у вигляді заробітної плати у місяць звільнення, у звязку з чим не утримано податку в сумі 414,99 грн.; неправомірного застосування податкової соціальної пільги до доходів працівників підприємства, які одночасно отримували доходи не за основним місцем нарахування/виплати, у звязку з чим не утримано податку в сумі 1.484,25 грн.; неправомірного застосування податкової соціальної пільги до доходів працівників підприємства: : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у звязку з чим не утримано податку в сумі 849,83 грн.; факт неутримання податку з сум матеріальної допомоги, наданої : ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що перевищують розмір граничного доходу, визначеного згідно з абз. “1” п.п. 6.5.1, п. 6.5, ст. 6 Закону № 889-1У , встановленого на 01 січня такого року (в 2007 році 740 грн., в 2008 році 890 грн.), позивачем ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” не спростовуються, підтверджені матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Суддя В.В. Харченко