Ухвала суду № 20003554, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-8019/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009

у справі № 28/142 Господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергетичне та нафтове обладнання»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.12.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.10.2004 № 341/26-0620, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 150000,00 грн. (в т.ч. 100000,00 грн. основний платіж та 50000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Висновок суду про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт придбання позивачем товару у ТОВ «Штарк»та висновком про відповідність дій позивача з включення підтверджених податковими накладними сум податку на додану вартість до податкового кредиту нормам статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктів 9.1 і 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість спірним рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.10.2004 № 113/26-062/20072993, про неправомірне включення до податкового кредиту податку на додану вартість в серпні 2003 року у сумі 100000,00 грн. за податковою накладною № 237 від 29.08.2003, виписаною ТОВ «Штарк»по факту попередньої оплати ВАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»за косметичну продукцію вартістю 600000,00 грн., в тому числі ПДВ 100000,00 грн., оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2004 у справі № 2-1363 визнано недійсним статут ТОВ «Штарк», свідоцтво № 38807443 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Штарк» з 30.09.2002.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Згідно із абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 цієї статті).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

В судовому процесі встановлено, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2004 у справі № 2-1363 ухвалою цього ж суду від 08.07.2005 скасована. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2005 провадження у цій справі закрито.

Сума податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій позивачем за серпень 2003 року, стосовно якої виник спір, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною № 237 від 29.08.2003 . Ця накладна значиться в книзі придбання товарів (робіт, послуг). Зазначені в ній кількісні показники поставки відповідають змісту накладної № 15/1/09 від 15.09.2003 (а.с. 28). Факт сплати позивачем податку в сумі 100000,00 грн. в ціні товару підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень (а.с. 29-32) та банківською випискою від 29.08.2003 (а.с.33).Будь-яких доводів на спростування факту виконання господарської операції, на яку видана податкова накладна, ДПІ не наводить.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко