Ухвала суду № 20002135, 01.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8185/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Голоти Л.О., Залімського І.Г. <Довідник >

за участю секретаря : Лукашик М.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису , -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано п.п. 3, 10, 11, 12, 15, 21, 24, 28, 29, 36, 37, 38 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області від 04 лютого 2011 року № 16/08.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду прийнята судом І інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач наголошує, що на час перевірки ПАТ "Хмельницькгаз" всупереч вимог ст.125 та ст. 126 Земельного кодексу України не одержало правовстановлюючі документи на земельні ділянки під ГРП та ШРП на території м. Хмельницького та Хмельницького району. Під час перевірки встановлено відсутність в позивача дозволу на спеціальне водокористування та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У зв'язку з цим, Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області винесено припис № 16/08 від 04.02.2011 року щодо зобов'язання позивача вчинити певні дії. Вказаний припис прийнято відповідно до наданих відповідачу повноважень, за порушення що допущені позивачем. За таких обставин, припис скасуванню не підлягає.

У судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового засідання повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області проведено перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та виявлено порушення, а саме: відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки під газорозподільні пункти (ГРП), шафові регуляторні пункти (ШРП) на території м. Хмельницького, Хмельницького району, на територіях Летичівської, Новоушицької, Ярмолинецької, Волочиської та Деражнянської філій ПАТ "Хмельницькгаз"; відсутність дозволу на спеціальне водокористування та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок втрат та витрат природного газу. За результатами перевірки складено акти перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято припис № 16/08 від 04.02.2011 року про зобов'язання ПАТ "Хмельницькгаз" у визначені строки оформити дозволи та відповідну документацію.

Задовольняючи позовні вимоги , суд І інстанції дійшов висновку про відсутність зі сторони позивача порушень вимог законодавства, що відображені в актах перевірок. Також встановлено, що позивач без спеціального дозволу використовував підземні води для власних господарсько-побутових потреб та не перевищив 300 кубічних метрів на добу. Окрім того, встановлено, що позивач не здійснює викиди газу в атмосферне повітря, а тому вимоги припису в цій частині є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Як видно з позовної заяви позивач оспорює п.п. 3, 10, 11, 12, 15, 21, 24, 28, 29, 36, 37, 38 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області № 16/08 від 04.02.2011 року. Зазначені пункти містять наступні вимоги:

п.п. 3, 10, 15, 21, 28, 36 - отримати правовстановлюючі документи на земельні ділянки під ГРП, ШРП на території м. Хмельницького та Хмельницького району, Летичівського району, Новоушицького району, Ярмолинецького району, Волочиського району, Деражнянського району. Нормативним обґрунтуванням даних вимог являється посилання на ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

п.п. 11, 37 - отримати дозвіл на спеціальне водокористування у Летичівській, Деражнянській філіях. Нормативним обґрунтуванням даних вимог є ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України;

п.п. 12, 24, 29, 38 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок втрат та витрат природного газу у Летичівській, Ярмолинецькій, Волочиській, Деражнянській філіях. Нормативним обґрунтуванням даних вимог є ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Висновки відповідача про необхідність позивачу отримати правовстановлюючі документів на земельні ділянки під ГРП, ШРП на території м. Хмельницького та Хмельницького району, Летичівського району, Новоушицького району, Ярмолинецького району, Волочиського району, Деражнянського району не відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до п. "б" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно з ст. 73 Земельного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Відповідно до договору №04/01-867 від 28.12.2001 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Компанія) передала ПАТ "Хмельницькгаз" (Користувач) державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу. Статтею 3 вищевказаного договору передбачено, що передача майна Користувачу не тягне за собою виникнення в останнього права власності на це майно.

Відповідно до ст. 3 додаткової угоди № 4 від 30.12.2008 року до договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації № 04-01-867 наявність у Користувача (ВАТ "Хмельницькгаз") права строкового користування та права володіння державним майном не означає передачі Користувачеві права власності на нього. Власником державного майна, право строкового користування яким передається Користувачу за договором, є держава.

Окрім того, відповідно до ст. 1 договору № 04/01-867 від 28.12.2001 року та додаткової угоди №4 від 30.12.2008 року, предметом даних договорів є державне майно, до якого відноситься: газорозподільні газопроводи та споруди на них, проектно-кошторисна та виконавчо-технічна документація, транспортні засоби спеціального призначення, а також інше майно; майно що було створене та введене в експлуатацію користувачем; майно передане користувачу на баланс; майно, яке відповідно до п. 5.3 договору створене користувачем в результаті експлуатації ним державного майна.

З наведеного видно, що земельні ділянки на яких знаходяться об'єкти ГРП, ШРП розташовані у філіях ПАТ "Хмельницькгаз" не являються предметом даного договору та не надавались у власність або оренду даному товариству та належать державі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В даному випадку, у правовідносинах що виникли на підставі договору № 04/01-867 від 28.12.2001 року, угоди №4 від 30.12.2008 року позивач не набув права власності, права постійного користування або права оренди земельних ділянок що належать державі.

Враховуючи викладене, позивачем не допущено порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також безпідставним є вимоги відповідача про необхідність отримання позивачем дозволів на на спеціальне водокористування у Летичівській, Деражнянській філіях.

У відповідності до актів № 7/09/11 від 18.01.2011 року та № 11/09/11 від 24.01.2011 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Деражнянської та Летичівської філій ПАТ "Хмельницькгаз" встановлено, що дані філії проводять забір підземних вод з застосуванням технічного пристрою - водяної станції із колодязя без дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 23 Кодексу про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як вірно встановлено судом І інстанції, Деражнянська та Летичівська філії ПАТ "Хмельницькгаз" здійснюють забір підземних вод з водного об'єкту (колодязя), при цьому не перевищуючи водозабір у розмірі 300 кубічних метрів на добу, що у відповідно до ст. 48 Водного кодексу України не являється спеціальним водокористуванням, та у відповідності до ст. 23 Кодексу про надра не потребує оформлення спеціального дозволу.

Окрім того, не відповідають дійсності висновки відповідача про необхідність отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок втрат та витрат природного газу у Летичівській, Ярмолинецькій, Волочиській, Деражнянській філіях.

Згідно п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302,дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря " джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з ч. 5 ст. 11 вищевказаного Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним

органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 10 цього ж Закону, на підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, покладено обов'язки з охорони атмосферного повітря.

Як встановлено судом, позивач не має стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря та не здійснює викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. З огляду на це, дозвіл на здійснення таких викидів позивач не повинен оформлювати.

Окрім того, як уже встановлено, позивач не являється власником газорозподільних газопроводів, споруд на них, а також іншого майна наданому № 04/01-867 від 28.12.2001 року та додаткової угоди №4 від 30.12.2008 року та яке використовується для забезпечення безперебійного та безаварійного розподілу та постачання природного газу. При цьому, позивач також і не являється власником самого природного газу.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача, про наявність у позивача обов'язку отримати дозвіл на викиди в атмосферне втрат природного газу, оскільки такі втрати не мають постійного характеру, та можуть мати місце внаслідок обставин що не залежать від позивача, до яких належить несанкціонований відбір газу з мережі, аварійні поломки тощо. Тобто, зазначені викиди можливі за умови порушення герметичності системи газопостачання. При цьому, такі випадки мають поодинокий характер, не можуть бути прогнозовані та не залежать від позивача.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що позивачем не оспорювались висновки викладені відповідачем в актах перевірок, а також на притягнення посадових осіб ПАТ "Хмельницькгаз" до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог природоохоронного законодавства, яке вказує на наявність порушень природоохоронного законодавства зі сторони даного товариства.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 21.07.2011 року задоволено позов Юрченка М.Б. (керівника ПАТ "Хмельницькгаз") до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспекцією за не виконання вимог припису №16/08 від 04.02.2011 року.

Враховуючи викладене, вимоги особи що подала апеляційну скаргу - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Разом з тим, суд І інстанції приймаючи постанову від 26.07.2011 року допустив процесуальне порушення, зокрема не дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 161, п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України та не вирішено питання про розподіл судових витрат. Однак, наявність даного порушення не призвела до неправильного вирішення справи. Окрім того, це порушення може бути усунуто судом І інстанції в порядку визначеному ст. 168 КАС України шляхом постановлення додаткового судового рішення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "06" грудня 2011 року.

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Голота Л. О.

< Список >Залімський І. Г.

<Список >

<Список >