Ухвала суду № 20001588, 12.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р.Справа № 2а-1871/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Галан О.О.

представника позивача Брильова А.Ю.

представника відповідача Долошко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. по справі № 2-а-1871/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра» (далі ТОВ «Харків-Надра»), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення:

-від 08.09.2010 р. № 0001401540/0, від 05.10.2010 р. № 0001401540/1, від 13.12.2010 р. № 0001401540/2, від 28.12.2010 р. № 0001401540/3, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 334, 62 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 066, 92 грн.

-від 05.10.2010 р. № 0001661540/1 та від 28.12.2010 р. № 0001661540/3, якими товариству було додатково нараховано штрафні санкції в розмірі 1 033, 47 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач посилався на те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими та незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року адміністративний позов ТОВ "Харків - Надра" до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра", а саме: № 0001401540/0 від 08.09.2010 року, № 0001401540/1 від 05.10.2010 року, № 0001401540/2 від 13.12.2010 року, № 0001401540/3 від 28.12.2010 року, № 0001661540/1 від 05.10.2010 року, № 0001661540/3 від 28.12.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до неправильного вирішення справи.

Позивач не скористався правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Харків-Надра», зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.12.2006 року, перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100089074 (а.с. 24-29).

13.08.2010 було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Харків - Надра» з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Ультра-Копі- Сервіс».

За результатами перевірки було складено акт від 13.08.2010 р. № 3808/15-409/34757094, відповідно до якого встановлено факт заниження позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 р. в розмірі 10 334, 61 грн.(а.с.7-10)

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 08.09.2010 р. № 0001401540/0, від 05.10.2010 р. № 0001401540/1, від 13.12.2010 р. № 0001401540/2 та від 28.12.2010 р. № 0001401540/3, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 10 334, 62 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 2 066, 92 грн. та від 05.10.2010 р. № 0001661540/1, від 28.12.2010 р. № 0001661540/3, якими було додатково нараховано штрафні санкції в розмірі 1 033, 47 грн. (а.с.11-16).

Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за наслідком розгляду скарг податкові повідомлення - рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення. (а.с.17-18)

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит у червні 2010 р. по взаємовідносинам з ПП «Ультра-Копі-Сервіс» було сформовано ТОВ «Харків-Надра» на підставі податкової накладної № 837 від 01.06.2010 р., яку було виписано на суму 62007,72 грн., у тому числі ПДВ 10 334, 61 грн. (а.с.21)

Вказана накладна була отримана позивачем 01.06.2010 року, що підтверджується копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що міститься у матеріалах справи. (а.с.64-65)

Податкова накладна № 837 від 01.06.2010 р. виписана ПП «Ультра-Копи-Сервіс» внаслідок здійснення з боку ТОВ «Харків-Надра» передоплати за запасні частини та витратні матеріали для оргтехніки, яку підприємство використовує у поточній господарській діяльності.

Факт здійснення позивачем передоплати на суму 62007,72 грн. підтверджено копіями платіжних доручень № 195 від 31.05.2010 р. на суму 10 000, 00 грн. та № 196 від 31.05.2010 р. на суму 52 007, 72 грн. (а.с.19-20).

Товар, який оплачений вказаними платіжними дорученнями, поставлено на користь ТОВ «Харків-Надра» у червні 2010 р., що підтверджується видатковими накладними: № РН- 0000837 від 07.06.2010 р. на суму 60112, 12 грн., у тому числі ПДВ-10 018,69 грн. та № РН- 0000955 від 18.06.2010 р. на суму 1895, 60 грн., у тому числі ПДВ-315,93 грн. (а.с. 22-23).

Транспортування товарів від ПП «Ультра-Копі-Сервіс» до ТОВ «Харків-Надра» відбувалося на підставі товарно-транспортних накладних від 07.06.2010 р. та від 18.06.2010 р. (а.с.47).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вважав, що за результатами поставки товарів від ПП «Ультра-Копі-Сервіс», ТОВ «Харків-Надра» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 10334,62 грн., оскільки не прийняття податкової звітності у контрагента ПП «Ультра-Копі-Сервіс» не є підставою для визнання нікчемним зазначеного правочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час існування спірних правовідносин та проведення перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать матеріали справи, ПП «Ультра-Копі-Сервіс» у червні 2010 р. було зареєстровано платником ПДВ, податкова накладна № 837 від 01.06.2010 р. оформлена належним чином.(а.с. 40-46, 22).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Ультра-Копі-Сервіс» у червні 2010 р.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Харків-Надра» права на податковий кредит червня 2010 р. внаслідок відсутності у ПП «Ультра-Копі-Сервіс» задекларованих податкових зобов'язань не є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавство України, що діяло у період існування спірних правовідносин, не покладало обов'язку з перевірки дотримання контрагентами вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків. Крім того, норми Закону України «Про податок на додану вартість» і інших законів, не ставили в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також, положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та інші норми Закону України «Про податок на додану вартість» не повязують право платника податків на податковий кредит звітного податкового періоду з декларуванням податкових зобов'язань його контрагентом.

Надані позивачем до матеріалів справи докази свідчать, що податкову декларацію ПП «Ультра-Копі-Сервіс» за червень 2010 р. було прийнято 25 січня 2011 р. (а.с.40-46).

Тому, на момент прийняття рішення судом першої інстанції, розбіжностей між податковими зобов'язаннями ПП «Ультра-Копі-Сервіс» та податковим кредитом ТОВ «Харків-Надра» за червень 2010 р. не існувало.

Твердження відповідача про відсутність об'єкту оподаткування по господарським операціям між ТОВ «Харків-Надра» та ПП «Ультра-Копі-Сервіс» не ґрунтуються на приписах законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» до об'єктів оподаткування належать, зокрема, операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставку товарів від ПП «Ультра-Копі-Сервіс» на користь ТОВ «Харків-Надра» підтверджено видатковими та податковими накладними. За отриманий товар ТОВ «Харків-Надра» здійснювало розрахунки грошовими коштами у безготівковому порядку. (а.с.19-23).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним основам суспільства, волевиявлення учасника правочину може бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин повинен здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібне.

Згідно з п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій, які було здійснено між ТОВ «Харків-Надра» та ПП «Ультра-Копі-Сервіс» у червні 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 16.05.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обстави справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.07.2011 р.