Постанова № 20001554, 14.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 р. Справа № 2а-5988/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. по справі№2а-5988/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр "Ортоспайн-Дніпро" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" звернулося до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0005101502/0/2305 від 15.07.2010 року та № 0005101502/1/3304 від 06.10.2010 року, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 893 295 грн. (в т.ч. 1 352 353 грн. 57 коп. - за основним платежем та 540 941 грн. 43 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування заявлених вимог стверджував про правомірність сформованого податкового кредиту з ПДВ за березень 2010 року, оскільки відсутність у контрагента ТОВ "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" ПП "Касідія - Сервіс" працівників за основним місцем роботи, основних фондів та запасів чинне законодавство України не передбачає як умову реалізації платником податку права на бюджетне відшкодування чи формування податкового кредиту. Достатнім є той факт, що на час здійснення господарських операцій ПП "Касідія - Сервіс" було зареєстроване в установленому законодавством порядку та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. На підтвердження своїх вимог посилається на висновки документальної невиїзної перевірки ТОВ "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" щодо заниження позивачем ПДВ за березень 2010 року в сумі 1 352 353 грн. 57 коп.

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ ТОВ "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро", поданої за березень 2010 року, відповідачем було складено акт № 251/15-322/32802511 від 29.06.2010 року, у висновках якого стверджувалось про порушення позивачем п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 15.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005101502/0/2305, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 893 295 грн. (в т.ч. 1 352 353 грн. 57 коп. - за основним платежем та 540 941 грн. 43 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Подана позивачем скарга до податкового органу залишена без задоволення, що зумовило прийняття податкового повідомлення - рішення № 0005101502/1/3304 від 06.10.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" повторно визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 893 295 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даних сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом. За висновками суду доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, є необґрунтованими, оскільки сума ПДВ була сплачена позивачем на адресу постачальника у ціні товару (послуг).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, основною умовою формування платником податку податкового кредиту є наявність насамперед товару чи послуг, які ним придбаваються. Сама по собі наявність належним чином оформленої податкової накладної без підтвердження реальності здійснення зазначених у неї господарських операцій не може слугувати достатньою підставою для формування за такою накладною податкового кредиту.

Крім цього, предметом доказування у справі не є сама по собі реальна наявність товару, а фактичні обставини отримання такого товару від певного контрагента, на підставі податкової накладної якої був сформований податковий кредит.

Отже, предметом доказування у справі є реальність виконання укладених між ТОВ "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро" (покупець) та ПП "Касідія - Сервіс" (постачальник) 01.03.2010 року договорів поставки № 01/03/10 будівельні матеріали, запчастини, обладнання та інше, а також № 154/03/10 щодо поставки товару: щебінь, пісок, цемент.

На підтвердження реальності виконання договорів позивач посилається на здійсненні розрахунки між підприємствами у безготівковій формі у повному обсязі, що не заперечується відповідачем. Також, позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, які він отримав від ПП "Касідія-Сервіс".

Разом з тим, сплата вартості товару (в тому числі податку на додану вартість в його ціні) та отримання накладних не є достатнім підтвердженням фактичного отримання позивачем такого товару від ПП "Касідія-Сервіс".

При цьому колегія суддів бере до уваги наявну у податкового органу інформацію, яка не спростована під час розгляду справи, щодо відсутності у ПП "Касидія-Сервіс" необхідних засобів, організаційно-технічних умов для здійснення таких господарських операцій.

Позивачем також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані товарно-транспортні накладні щодо перевезення від ПП "Касидія-Сервіс" та його автомобільним транспортом з м. Києва до позивача, який знаходиться в м. Кременчук Полтавської області, різноманітного товару будівельного призначення (в тому числі щебня, плит з/б та інше) значного об"єму.

Уважно вивчивши зміст наявних у справі копій товарно-транспортних накладних, колегія суддів відмічає їх однакове заповнення з певними недоліками, які викликають сумнів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відповідно до вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (в подальшому Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Позивачем, незважаючи на значну різноманітність товару, не надано будь-яких сертифікатів, свідоцтв, довідок, паспортів на товар, що перевозився. При цьому, зауважується про те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.06.2011 року позивач зобов"язувався надати всі наявні у нього документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП "Касидія-сервіс" щодо транспортування товару.

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних не зазначене точне місце фактичної здачі - приймання вантажу, що суперечить п. 10.5 Правил.

Згідно п. 11.9 Правил, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, замовник (тобто позивач) зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. Так, п. 8.25 Правил передбачає, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Пунктом 8.26 Правил визначено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

В даному випадку зазначена лише дата складання товарно-транспортної накладної. Відповідні графи часу здійснення вантажно-розвантажувальних операцій у накладних не заповнені. При цьому слід зауважити, що у більшості товарно-транспортних накладних зазначається про перевезення досить значної кількості товару (наприклад, дошки 181,379 куб.м., щебня різної фракції загальною кількістю 509,211 куб.м.), що є неможливим протягом однієї доби одним автомобільним транспортом, з огляду на значну відстань між м. Києвом та м. Кременчуком Полтавської області.

Також, в п. 20.1.12 Правил передбачається, що для перевезення лісу і пиломатеріалів допускаються тільки водії, які пройшли інструктаж з техніки безпеки й особливостей перевезень лісу і пиломатеріалів. А в п. 22.3.2 Правил містяться вимоги щодо перевезення залізобетонних виробів виключно спеціалізованим рухомим складом.

Разом з тим, згідно офіційних даних, що містились у поданих ТОВ "Касидія-сервіс" деклараціях про прибуток та розрахунках комунального податку, основні фонди та запаси, наймані працівники у такого контрагента відсутні. Також відсутні дані про наявність у такої особи транспортних засобів, в тому числі спеціального призначення.

Таким чином, фактичні обставини справи суперечать даним, відображеним у товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів значної кількості різноманітним автомобільним транспортом, який належить ТОВ "Касидія-сервіс", під керуванням різних фізичних осіб, протягом однієї доби, без чіткого зазначення місця навантаження та розвантаження, моделі автотранспорту (а не загальної марки виробника).

Крім того, колегія суддів вважає, що спірні правочини позивача з ПП "Касидія-сервіс" в даному випадку не тільки не відповідають дійсному економічному змісту господарських операцій, але й не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Адже головною метою платника податку є одержання доходу, який не може бути сформований винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Позивачем не доведено обґрунтованість одержання такої вигоди (формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями), зважаючи на встановлену під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції неможливість реального здійснення позивачем зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (послуг), відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у сторін провочину, в силу відсутності у них управлінського та технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів.

Окремо слід зазначити, що позивачем не надано підтверджуючих документів здійснення ним обліку інших господарських операцій, пов"язаних з спірними (наприклад, розвантажувальні роботи, збереження придбаного товару, його подальший продаж (використання) за допомогою певних засобів). Позивачем для цілей оподаткування фактично здійснювався облік виключно тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим використання позивачем податкової вигоди з формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними безтоварними господарськими операціями з ПП "Касидія-сервіс".

Докази, на які послався суд першої інстанції щодо наявності податкової накладної та перерахування коштів, є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а податкова інспекція, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

Суд повинен був з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. В іншому разі суд, керуючись частинами четвертою, пятою статті 11 КАС, зобовязаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Усуваючи таку неповноту судового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів витребувала у позивача будь-які інші докази на підтвердження реальності (товарності) здійснених спірних господарських операцій, проте позивач жодних доказів не надав. Відповідно на час прийняття судового рішення є обґрунтованими доводи державної податкової інспекції про безтоварність операцій, що зумовлює визначення податкового кредиту безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Отже, висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 1 352 353 грн. 57 коп. є обґрунтованими, а прийняті ним податкові повідомлення-рішення № 0005101502/0/2305 від 15.07.2010 р. та № 0005101502/1/3304 від 06.10.2010 р. є правомірними.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи призвела до помилкового задоволення позовних вимог, тому є обґрунтованими доводи поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. по справі№2а-5988/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр" "Ортоспайн-Дніпро"про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0005101502/0/2305 від 15.07.2010 року та № 0005101502/1/3304 від 06.10.2010 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список >Гуцал М.І. <повний текст ><Дата ><р. >